Ж. ОБТУРАЦІЙНА – Ж., в основі розвитку якої лежить механічна перешкода відтоку жовчі, яка надходить із печінки в систему жовчних шляхів: непрохідність загальної жовчної протоки внаслідок її стриктури, стиснення або закупорки, що може спричинюватися: 1) обтурацією спільної жовчної протоки каменем, пухлиною, ехінококовим пухирем; 2) абсцесом печінки з локалізацією його в ділянці воріт печінки; 3) наявністю пухлини, виразки дванадцятипалої кишки в ділянці великого сосочка дванадцятипалої кишки; 4) стенозуючим папілітом великого сосочка дванадцятипалої кишки; 5) ураженням головки підшлункової залози (пухлина, гострий або хронічний панкреатит); 6) збільшенням регіональних лімфатичних вузлів, які стискують спільну жовчну протоку; 7) тяжким перебігом сепсису, з перебігом за типом септикопіємії з наявністю множинних гнійних вогнищ в ділянці воріт печінки. Механізм виникнення Ж. о. полягає в порушенні екскреції зв’язаного білірубіну у дванадцятипалу кишку. Перешкода току жовчі призводить до підвищення тиску в розміщених вище жовч них шляхах. Жовчний пігмент при цьому дифундує через стінки розширених жовчних капілярів, вони часто розриваються. Гепатоцити наповнюються жовчю, вона поступає в лімфатичні щілини і кров. Ж. о. характеризується підвищеним вмістом у крові прямого білірубіну, жовчних кислот, холестерину, зменшенням виділення стеркобіліну з калом.