Helicobacter pylori: сучасні підходи до діагностики та ерадикації

Helicobacter pylori (H. pylori) – це грам-негативна бактерія, що інфікує слизову оболонку шлунка і дванадцятипалої кишки, спричиняючи запалення (гастрит) та виразкову хворобу, і значно підвищує ризик розвитку раку шлунка. Сучасні підходи до ерадикації (знищення) інфекції ґрунтуються на новітніх міжнародних рекомендаціях (зокрема, оновлених настановах Американського коледжу гастроентерології (ACG) 2024 року), які враховують зростаючу антибіотикорезистентність. 

Причини та передача

Інфікування зазвичай відбувається в дитячому віці. Основні шляхи передачі:

  • Орально-оральний (через слину, поцілунки).
  • Фекально-оральний (через забруднену воду, їжу або контакт із випорожненнями).
  • Ятрогенний (через нестерильне медичне обладнання, наприклад, ендоскопи). 

Симптоми

Більшість інфікованих людей не мають жодних симптомів. Ознаки з’являються, коли інфекція призводить до гастриту або виразки: 

  • Біль або печіння у верхній частині живота, що часто посилюється натщесерце і може зменшуватися після прийому їжі або антацидів.
  • Нудота та блювання.
  • Здуття та відрижка.
  • Втрата апетиту або відчуття швидкого насичення.
  • Кров у калі (чорний, дьогтеподібний кал) або блювота з кров’ю — ознаки серйозного ускладнення (кровотечі з виразки), що вимагають негайного звернення до лікаря. 

Діагностика

Діагностика може бути інвазивною (під час ендоскопії) та неінвазивною. 

  • Неінвазивні тести:
    • Уреазний дихальний тест: “Золотий стандарт” для діагностики активної інфекції, особливо для контролю ефективності лікування.
    • Тест на антиген H. pylori у калі: Високочутливий метод, що використовується для первинної діагностики та контролю лікування.
    • Аналіз крові на антитіла: Може вказувати на інфекцію в минулому або теперішньому, але не підходить для контролю ерадикації, оскільки антитіла можуть зберігатися тривалий час після лікування.
  • Інвазивні тести (під час гастроскопії):
    • Швидкий уреазний тест: Зразок біопсії слизової оболонки поміщають у спеціальний реагент.
    • Гістологічне дослідження: Вважається “золотим стандартом” діагностики. 

Важливо: Для проведення дихального тесту або тесту на антиген у калі необхідно припинити прийом інгібіторів протонної помпи (ІПП) за 1-2 тижні до дослідження, щоб уникнути хибнонегативних результатів. 

Сучасна схема ерадикації (доказово)

Основна проблема в лікуванні — зростаюча резистентність бактерії до антибіотиків, зокрема до кларитроміцину та левофлоксацину. Тому сучасні рекомендації відходять від стандартної потрійної терапії (ІПП + кларитроміцин + амоксицилін/метронідазол) як першої лінії без попереднього тестування на чутливість

Згідно з настановами ACG 2024 року, терапією першої лінії вибору для більшості пацієнтів, якщо чутливість до антибіотиків невідома, є оптимізована квадротерапія з вісмутом

Препарат ДозуванняЧастота прийомуТривалість
Інгібітор протонної помпи (ІПП)Стандартна доза (наприклад, омепразол 20 мг, езомепразол 40 мг)2 рази на добу14 днів
Препарат вісмуту (субцитрат або субсаліцилат)Зазвичай 120 мг4 рази на добу14 днів
Тетрациклін500 мг4 рази на добу14 днів
Метронідазол500 мг3-4 рази на добу14 днів

Ключові доказові аспекти цієї схеми:

  • Тривалість 14 днів: Дослідження показують значно вищу ефективність 14-денного курсу порівняно з 7- чи 10-денним (рівень ерадикації може сягати 90%+ при дотриманні режиму).
  • Оптимізоване дозування: Важливо дотримуватися точного дозування та частоти прийому, зазначених лікарем.
  • Уникнення доксицикліну: Заміна тетрацикліну на доксициклін не рекомендується через зниження ефективності схеми. 

Альтернативні схеми першої лінії (залежно від регіону та доступності):

  • Потрійна терапія на основі рифабутину: (ІПП + амоксицилін + рифабутин) протягом 14 днів.
  • Подвійна терапія з ПКБК (інгібітор калієво-конкурентної кислоти): Нові препарати, такі як вонопразан, у поєднанні з високими дозами амоксициліну. 

Контроль ефективності лікування

Обов’язковим є проведення контрольного тесту для підтвердження успішної ерадикації інфекції. Тестування проводять через 4 тижні після завершення курсу лікування, використовуючи уреазний дихальний тест або тест на антиген у калі. 

Якщо лікування не спрацювало (резистентна інфекція): Призначається терапія другої лінії, вибір якої залежить від схеми першої лінії та, бажано, від результатів тестування на чутливість бактерії до конкретних антибіотиків. 

Ще

  • Висипний тиф (typhus exanthematicus)

    Висипний тиф (typhus exanthematicus) —гостра інфекційна хвороба людини з групи кров’яних інфекцій, яка спричиняється рикетсіями Провацека та супроводжується ураженням судинної і нервової систем, явищами інтоксикації, екзантемою. Епідеміологія Джерелом інфекції є хворі на висипний тиф і хворобу Брілла. Хвора людина заразна протягом останніх 2 днів інкубаційного періоду, весь гарячковий період і 2—3 дні після зниження температури. … Докладніше

  • Вторинні вірусні гепатити

    До цієї групи належать гепатити, що виникають у хворих на цитомегаловірусну інфекцію, звичайний герпес, інфекційний мононуклеоз, аденовірусну інфекцію тощо. Ці захворювання широко розповсюджені, свідченням тому є наявність специфічних антитіл у 60-90 % дорослих людей. Ураження печінки викликають збудники вказаних хвороб. Морфологічні зміни в органі подібні до вірусних гепатитів А та В. Епідеміологія Джерело інфекції — … Докладніше

  • Вірусні гепатити

    Вірусні гепатити (ВГ) (hepatitis virosae) – група антропонозних захворювань з фекально-оральним і рановим механізмами зараження, що супроводжуються інтоксикацією і переважним ураженням печінки, нерідко жовтяницею. Розрізняють ВГ А, В, С, D, Е, F, G, кожний з яких має свого збудника. До цієї групи не належать вторинні гепатити, що їх спричинюють віруси цитомегалії, герпеса, Епштейна-Барра, аденовіруси. Епідеміологія … Докладніше

  • Туляремія

    Туляремія (tularemia) — гостра природно-осередкова інфекційна хвороба з різними шляхами зараження, яка перебігає у вигляді септицемії з ураженням лімфатичних вузлів, шкіри і легенів. Етіологія Збудник туляремії (Francisella tularensis) — дрібні (0,2-0,5 мкм) кокоподібні та паличкоподібні бактерії, які зрідка приймають форму ниток (до 8 мкм завдовжки). Мікроб не рухливий, за Грамом не забарвлюється, спор не має. … Докладніше

  • Цистицеркоз

    Цистицеркоз (cysticercosis) — хронічний гельмінтоз, який викликається паразитуванням личинок свинячого ціп’яка — цистицерків (Cysticercus cellulosae). Етіологія Цистицерк являє собою пухирець розміром 5-8 мм, заповнений прозорою рідиною. До стінки його прикріплений завернутий усередину сколекс. Людина заражається в разі потрапляння в її шлунок онкосфер свинячого ціп’яка. Під дією шлункового пепсину оболонка онкосфери руйнується, звільнені шестигачкові зародки проникають … Докладніше

  • Трихінельоз (trichinellosis)

    Трихінельоз (trichinellosis) — гостра гарячкова хвороба людини та ссавців, яка спричиняється нематодою Trichinella spiralis. Етіологія Збудник двостатевий. Самці завдовжки 1,2-1,6 мм, завширшки 0,04 мм. Розміри самки: довжина від 1,5-1,8 мм до 4,4 мм, ширина — 0,06 мм. Тіло їх кругле, ниткоподібне, дещо звужене в передній частині. На передньому кінці розміщений ротовий отвір, який веде в … Докладніше