Глосарій

НИРКОВИЙ РАХІТ – див.: Остеопатія нефрогенна.

НИРКОВИЙ РОДИННИЙ АЦИДОЗ – див.: Лайтву да-Олбрайта синдром.

НИРКОВИЙ ТУБУЛЯРНИЙ АЦИДОЗ – див.: Лайтвуда-Олбрайта синдром.

НИРКОВИЙ ЧАЙ – див.: Ортосифон.

НИРКОВИЙ ЧАШЕЧКОВИЙ ДИВЕРТИКУЛ – аномалія розвитку, яка характеризується наявністю кістозного утворення, зв’язаного з малою нирковою чашкою вузьким каналом; звичайно, Н. ч. д. відходить від верхньої групи малих ниркових чашечок; застій сечі в дивертикулі може призвести до розвитку пієлонефриту та утворення каменів.

НИРКОВИХ СОСОЧКІВ НЕКРОЗ – ішемічний інфаркт мозкової тканини нирки з гнійним розплавленням, відторг ненням некротизованої тканини та порушенням функції органа; виділяють ін фекційний, ангіопатичний і вазокомпресійний фактори патогенезу Н. с. н.; некротичні зміни розвиваються внаслідок розладу кровообігу в мозковій тканині нирки та в нирковому сосочку при запальних, обмінних і судинних змінах нирки, порушенні відтоку сечі … Докладніше

НИРКОВІ КАНАЛЬЦІ – епітеліальні канальці, що входять до складу нефрона; розрізняють проксимальний відділ, петлю з низхідною та висхідною частинами та дистальний відділ; довжина Н. к. кожного нефрону досягає 50 мм; загальна довжина всіх каналь ців у двох нирках наближається до 100 км, поверхня епітелію, що їх вистиляє, становить 5–6 м2.

НИРКОВІ ЧАШЕЧКИ – макроскопічні час тини сечовивідних шляхів, що розміщені в нирковій пазусі і зливаються в ниркову миску; внутрішній шар Н. ч. являє собою призматичний двошаровий епітелій; тонка базальна мембрана від діляє епітелій від м’язової оболонки; ззовні кожна чашечка покрита пухкою сполучною тканиною (адвентиційною оболонкою).

Н. Ч. ВЕЛИКІ (CALICES RENALES MAJORES) – Н. ч., які утворюються двома або трьома малими Н. ч.; у кожній нирці, звичайно, по 2 Н. ч. в.; від криваються в загальний сечоприймач – ниркову миску.

Н. Ч. МАЛІ (CALICES RENALES MINORES) – Н. ч., у які обернені вершини пірамід (ниркові сосочки); число Н. ч. м. від 8 до 10 в кожній нирці; приймають сечу із сосочкових проток.

НИРКОВОКАМ’ЯНА ХВОРОБА – хронічне захворювання, яке характеризується порушенням обмінних процесів в організмі та місцевими змінами в нирках з утворенням в їхній паренхімі, чашечках та мисках каменів, що формуються із сольових та органічних сполук сечі; прояви Н. х. різноманітні і залежать від функції нирок, ступеня порушення уродинаміки, кількості, форми та локалізації каменів, тривалості захворювання, наявності ускладнень … Докладніше

Н. ПОДВОЄНА – аномалія розвитку, яка характеризується розділенням нирки, рідкісніше – обох нирок, тонким прошарком сполучної тканини на дві частини, кожна із яких має окрему ниркову миску, сечовід та судини.