Перипорит — це поширене гнійничкове захворювання шкіри переважно у дітей раннього віку, що характеризується утворенням глибоких обмежених вузлів унаслідок стафілококового ураження еккринових потових залоз. Патологія вимагає своєчасної діагностики та адекватного лікування для запобігання поширенню процесу та розвитку генералізованих гнійних ускладнень.

Причини — етіологія, чинники ризику

Основним етіологічним чинником розвитку псевдофурункульозу є золотистий стафілокок (Staphylococcus aureus), рідше інші піогенні коки. Запальний процес локалізується в потових залозах та їх протоках (гідраденіт новонароджених).

Чинники ризику:

Незрілість імунної системи та захисних бар’єрних функцій шкіри у дітей раннього віку.
Гіпергідроз, перегрівання та недотримання правил гігієни.
Порушення цілісності шкірних покривів (мікротравми, попрілості).
Супутні фонові стани: гіпотрофія, рахіт, анемія, імунодефіцитні стани.

Симптоми — основні клінічні прояви

Захворювання найчастіше розвивається у новонароджених і дітей перших місяців життя.

Основні клінічні прояви:

Поява на шкірі (найчастіше на волосистій частині голови, потилиці, спині, сідницях) множинних дрібних вузликів багряно-червоного кольору.
Поступове збільшення вузлів у розмірах та їх розм’якшення з утворенням невеликих абсцесів.
Самовільне розтин утворень із виділенням невеликої кількості гною.
Відсутність у центрі вогнища первинного некротичного стрижня, що відрізняє псевдофурункульоз від класичного фурункула.
Загальні симптоми за поширеного процесу: субфебрилітет, млявість, зниження апетиту, зміни в загальному аналізі крові (лейкоцитоз, підвищення ШОЕ).

Діагностика — методи, критерії підтвердження

Діагностика базується на клінічному огляді та даних лабораторних досліджень.

Критерії підтвердження:

Хабітуальна клінічна картина: наявність множинних підшкірних вузлів у ділянках скупчення потових залоз без некротичного стрижня у дітей раннього віку.
Бактеріологічне дослідження (посів) гнійного виділення з визначенням збудника та його чутливості до антимікробних препаратів.
Загальний аналіз крові для оцінки ступеня запальної реакції.
Диференційна діагностика з везикулопустульозом, класичним фурункульозом та сифілітичною пульчастою псевдоалопецією.

Лікування — загальний підхід до ведення

Терапія псевдофурункульозу спрямована на ерадикацію збудника, санацію гнійних вогнищ та підвищення загальної резистентності організму.

Загальні принципи ведення:

Обробка навколишніх ділянок шкіри антисептичними розчинами для запобігання поширенню інфекції.
Локальна терапія сформованих абсцесів (адекватне дренування за призначенням лікаря).
Системна антибактеріальна терапія за поширених форм або ознак загальної інтоксикації (з урахуванням результатів бактеріограми).
Корекція супутніх порушень, повноцінне харчування та дотримання ретельного гігієнічного режиму.

Ускладнення та прогноз

За несвоєчасного або неадекватного лікування можливий розвиток ускладнень: флегмони, лімфаденіту, остеомієліту, а також генералізації інфекції з розвитком сепсису. Прогноз за раннього виявлення та правильного лікування — сприятливий.

Пов’язані терміни

Піодермія
Везикулопустульоз
Гідраденіт
Стафілококова інфекція