Головна / Статті / Спайкова хвороба очеревини

Спайкова хвороба очеревини

ВСТУП

Спайкоутворення черевної порожнини є однiєю з найактуальнiших проблем абдомiнальної хiрургiї на сучасному етапi. Цьому питанню присвячено значну увагу дослiдниками та практичними хiрургами. Вирiшення проблеми спайкоутворення – це вирiшення закономiрного наслiдку-недолiку хірургії – рятуючи хворого вiд тяжкого, а, iнодi, й смертельного захворювання, викликати у нього ймовiрно нове захворювання черевної порожнини.

Вивчення представленої проблеми є яскравим прикладом дiалектичної залежностi мiж причиною та наслiдком, конфлiктом доцiльностi та її вiрогiдним наслiдком – морфофункціональною iррацiональнiстю.

Представляючи органiзм як систему логiчного функцiонування окремих ланок – органiв та систем – ми усвiдомлюємо, що попри закономiрні змiни органiзму в умовах патологiчного стану, якi направленi на утримання або вiдновлення гомеостазу, механiзми самозахисту при певних, до кiнця не вивчених умовах, набувають саморуйнiвного характеру. Розглядаючи спайкоутворення як приклад такого конфлiкту мiж механiзмами самозахисту та саморуйнування – ми повиннi постiйно притримуватись думки про те, що вивченню та дослiдженню пiдлягає саме той варiант спайкоутворення черевної порожнини, який викликає новий патологiчний стан – спайкову хворобу в усiх її проявах.

СХО є розповсюдженим захворюванням з тенденцією до неухильного росту протягом багатьох років [2], і являє собою одну зі складних і до кінця не вирішених актуальних проблем абдомінальної хірургії [4,5,7,16]. Проблема діагностики та лікування спайкової хвороби очеревини була і залишається однією з важливих у хірургічній гастроентерології.

За даними літератури, в 55-93% пацієнтів, після абдомінального хірургічного втручання розвивається спайковий процес у черевній порожнині, що здатний призвести до такого ускладнення, як гостра спайкова кишкова непрохідність [2,13].

Спайкова хвороба очеревини стала однією із основних причин стійкої непрацездатності. Серед інвалідів внаслідок післяопераційних ускладнень 20,3% пацієнтів страждають на спайкову хворобу очеревини. Крім цього, 30,4% пацієнтів потребують повторного оперативного втручання у зв’язку зі спайковою непрохідністю тонкої кишки.

І, нарешті, головне в актуальності проблеми – досить висока післяопераційна летальність, що складає 11,6-23,8%. Найбільш висока летальність відзначається при странгуляційній непрохідності з некрозом кишки (16-38%), запущеної непрохідності в осіб старечого віку (14-28%), при ранній післяопераційної непрохідності (12-34%). Серед причин високої летальності багато авторів вказують на пізнє надходження хворих, літній вік, труднощі діагностики.

Незважаючи на існування багатьох методів діагностики та лікування спайкової хвороби очеревини ще не запропоновано чітких і достовірних об’єктивних критеріїв профілактики та вибору оптимальної хірургічної тактики ведення хворих на СХО. Більшість хірургів переконані, що результати хірургічного лікування хворих на гостру спайкову кишкову напрохідність неможливо прогнозувати, тим паче їх покращити за рахунок попередження спайкоутворення. Знача частина запропонованих методів є неефективною, что призводит до негативных результатів.

У зв’язку з цим, особливо актуальним є вивчення не настільки причин, як консервативного лікування СХО, щоб запобігти виникненню гострої непрохідності тонкої кишки. З цією метою слід вивчити будову спайок черевної порожнини під час виникнення спайкової непрохідності та без проявів СХО, для того, щоб виробити тактику та комплексний підхід до лікування хворих на СХО.

Мета дослідження. Виробити тактику щодо лікування хворих на спайкову хворобу очеревини, що призведе до підвищення якості життя пацієнтів і матиме економічний ефект.

Для досягнення поставленої мети визначені такі задачі:

  1. Визначити причини виникнення гострої спайкової непрохідності тонкої кишки у хворих на спайкову хворобу очеревини та виробити шляхи їх усунення.
  2. Вивчити морфологічну будову спайок черевної порожнини та стінки тонкої кишки під час виникнення спайкової кишкової непрохідності і без проявів спайкової хвороби очеревини.
  3. Розробити комплексну терапію спайкової хвороби очеревини застосовуючи її для лікування під час загострення і його профілактики.
  4. Вивчити результати впровадження запропонованого підходу до лікування хворих на спайкову хворобу очеревини.

Об’єкт дослідження: патологічні процеси у товщі спайок порожнини очеревини, що виникають під час гострої спайкової кишкової непрохідності.

Предмет дослідження: лікувальна тактика при СХО, чинники усунення причин виникнення ГСКН.

Наукова новизна отриманих результатів полягає у вивченні причин виникнення ГСКН і визначенні комплексу заходів щодо їх попередження.

Науково-практичне значення роботи. Проведені дослідження дозволили удосконалити і систематизувати процес консервативного лікування хворих на СХО з метою покращення якості їх життя та попередження виникнення ГСКН. Крім цього робота є актуальним дослідженням патологічних процесів що відбуваються у товщі внутрішньоочеревинних спайок під час непрохідності тонкої кишки та періоду ремісії спайкової хвороби очеревини.

Особистий внесок здобувача. Отримані дані є результатом лікування і самостійного проведення магістрантом обстеження 43 хворих на СХО, які амбулаторно отримували консервативну планову профілактичну терапію. Виконала інформаційний пошук і аналіз літературних джерел за темою, разом із керівником сформулювала мету, задачі дослідження, висновки та практичні рекомендації. За її участю зібраний клінічний матеріал у тематичних хворих, опрацьовано архівний матеріал – історій хвороби 160 пацієнтів. Проводила статистичну обробку матеріалу, оформила усі розділи наукової праці.