Симптоми урологічних захворювань

Симптоми урологічних захворювань умовно поділяються на 4 групи:
1) біль;
2) розлади сечовипускання;
3) кількісні та якісні зміни сечі;
4) патологічні зміни сперми та виділення із сечівника.

Біль

Біль – важливий симптом урологічних захворювань. Біль може бути тупий і гострий, ниючий і нападоподібний, локалізуватися в попереку, боковій та здухвинній ділянках живота, над лоном, у промежині та в ділянці статевих органів.
Для захворювань нирок характерний біль у поперековій ділянці, який може виникати раптово, нападоподібно, або підсилюватись поступово.

Найбільш маніфестуючою ознакою захворювань нирок є ниркова колька – больовий синдром (симптомокомплекс), який виникає в результаті гострого порушення відтоку сечі з порожнинної системи нирки. Причиною такої обструкції найчастіше стають камені нирки і сечоводу рідше – згортки крові, перегинання сечоводу та інше. Джерелом болю є миски та капсули нирки, що подразнюються внаслідок підвищення внутрішньомискового та внутрішньониркового тиску.
Виникає ниркова колька раптово, найчастіше після фізичного навантаження, прийому великої кількості рідини, іноді – під час сну. Напад характеризується гострим болем у попереку з можливою іррадіацією по ходу сечоводу, в зовнішні статеві органи і внутрішню поверхню стегна, який супроводжується сухістю в роті, нудотою, блюванням, напруженням м’язів передньої стінки живота, рефлекторним парезом кишечника, порушеннями гемодинаміки, дизурією, появою крові в сечі . Під час ниркової кольки хворі безперервно змінюють положення, голосно стогнуть або кричать. Іноді спостерігається колаптоїдний стан.

При захворюваннях нирок, що супроводжуються постійним стазом у верхніх відділах сечових шляхів, набряком паренхіми або виникненням об’ємного процесу в нирці, спостерігається постійний тупий біль у попереку, який не залежить від положення і рухів тіла хворого. При ураженні сечоводу біль локалізується в боковій ділянці живота з іррадіацією від підребер’я або поперекової ділянки вниз у здухвинну ділянку, зовнішні статеві органи.
Для захворювань сечового міхура характерний ниючий біль, що локалізується над лобком або в глибині малого таза, іноді – в ділянці промежини з іррадіацією в головку статевого члена або ділянку клітора. Він може бути постійним або посилюватися при сечовипусканні.

Якщо причину болю неможливо пояснити патологічним процесом у сечовому міхурі, слід припустити, що він носить відображений характер і зумовлений захворюваннями тазового відділу сечоводу, передміхурової залози, сечовипускного каналу, внутрішніх статевих органів і прямої кишки.
Для захворювань передміхурової залози характерний постійний ниючий біль в ділянці промежини і заднього проходу, що посилюється під час акту сечовипускання або дефекації з іррадіацією в яєчка, головку статевого члена, лобкову ділянку, крижі. Для захворювань яєчка характерний біль в ділянці калитки, що має інтенсивний характер, іррадіює в пахвинну, поперекову і лобкову ділянку, по ходу сім’яних канатиків. При хронічних захворюваннях статевих органів біль неінтенсивний, часто супроводжується відчуттям важкості в калитці.
Біль у статевому члені може виникати при його захворюваннях або внаслідок іррадіації з вищерозташованих сечових шляхів, передміхурової залози і сім’яних міхурців, що необхідно враховувати при диференційному діагнозі.

Розлади сечовипускання

Сечовипускання – це фізіологічний акт, який контролюється центральною нервовою системою. В нормі сечовипускання має бути своєчасним, вільним, безболісним, повним та приносити полегшення.
Будь-які розлади акту сечовипускання об’єднують у поняття “дизурія”. Практично всі захворювання сечового міхура, сечівника, передміхурової залози та сім’яних міхурців супроводжуються одним або кількома симптомами дизурії.

Гостра затримка сечовипускання, або гостра ішурія – це неможливість самостійного сечовипускання при достатньому наповненні сечового міхура. Такий стан найчастіше виникає внаслідок перешкоди до відтоку сечі з сечового міхура (пухлини або абсцес передміхурової залози, камінь сечового міхура чи сечівника тощо) і зазвичай супроводжується частими позивами до сечовипускання та різким болем внизу живота. Біль і позиви хворі не відчувають тоді, коли гостра затримка сечовипускання розвивається в результаті ураження центральної нервової системи, а також безпосередньо після операцій в ділянці таза і на органах черевної порожнини. При гострій затримці сечовипускання хворому необхідна термінова допомога, яка полягає в катетеризації або надлобковій пункції сечового міхура з евакуацією сечі.

Хронічна затримка сечовипускання – неповне спорожнення сечового міхура під час сечовипускання з появою так званої “залишкової сечі”. Хронічна затримка сечовипускання виникає внаслідок перешкоди до відтоку сечі в шийці сечового міхура або сечівни- ку, зниженні тонусу м’яза, що виштовхує сечу. У дітей хронічна затримка сечовипускання буває також при звуженні крайньої плоті – фімозі.

Парадоксальна затримка сечовипускання або парадоксальна ішурія, – це комбінація затримки і нетримання сечі, яка виникає внаслідок перерозтягнення сечею сечового міхура та рефлекторного парезу його внутрішнього сфінктера. За цих умов у хворого сечовий міхур переповнений сечею, самостійних сечовипускань немає, сеча виділяється мимовільно краплями або невеликими порціями.

Нетримання сечі – це мимовільне виділення сечі без позивів до сечовипускання. Розрізняють кілька видів цієї патології: справжнє і несправжнє, стресове (при напруженні) і нічне (під час сну) нетримання сечі.

Справжнє нетримання виникає внаслідок недостатності функції сфінктерів сечового міхура і при порушенні їх анатомічній цілісності.

Несправжнє нетримання сечі зумовлене вродженими чи набутими дефектами сечових шляхів. Цей вид нетримання сечі спостерігається при екстрофії сечового міхура (відсутності передньої його стінки), тотальної епіспадії (дефект стінки уретри), ектопії отвору сечоводу (відкриття отвору одного чи обох сечоводів у статеву щілину, склепіння піхви, уретру тощо) . Нетримання сечі може бути наслідком травми сечового міхура з утворенням міхурово-піхвової або сечовідно-піхвової нориці, наприклад, після пологової травми.

Енурез – нічне нетримання сечі, переважно спостерігається у дітей при функціональних порушеннях нервових центрів сечовипускання (органічні зміни сечостатевої і нервової систем відсутні).

Різновидом справжнього нетримання сечі є стресове (при напруженні). Спостерігається при фізичних навантаженнях, навіть незначних – під час кашлю, сміху. Цей стан характерний для жінок зі слабкістю діафрагми таза, опущенням стінок піхви, матки, найчастіше – в результаті пологової травми, важкої фізичної роботи.

Неутримання сечі (ургентне нетримання сечі) – це мимовільне сечовипускання при наявності імперативного позиву. Цей розлад сечовипускання зумовлений патологічними процесами в сечовому міхурі або простаті, при яких навіть невелика кількість сечі викликає настільки сильний позив, що хворому не вдається його стримати.

Странгурія – це утруднене болюче сечовипускання.

Полакіурія – часте сечовипускання невеликими порціями при нормальній кількості сечі (діурезі).
Полакіурія може бути фізіологічною (стрес, переохолодження, вагітність) або патологічною (запальні або пухлинні захворювання сечового міхура, передміхурової залози, порушення іннервації сечового міхура). Іноді вона супроводжується болем під час сечовипускання. У деяких хворих позиви до сечовипускання настільки сильні, що вони не можуть їх стримати. Такі позиви мають назву імперативних, або наказових.

Ноктурія (нічна полакіурія) – необхідність прокидатися вночі більше одного разу з метою сечовипускання.

Олігакіурія – сечовипускання, яке відбувається ненормально рідко; спостерігається при порушенні іннервації сечового міхура на рівні спиного мозку.
Останнім часом сукупність симптомів, які виникають внаслідок розвитку патологічного процесу в сечовому міхурі, сечівнику та передміхуровій залозі, визначають терміном симптоми нижніх сечових шляхів (СНСШ). СНСШ включають три групи симптомів: накопичення (іритативні), спорожнення (обструктивні) та після спорожнення. До симптомів накопичення відносять часте денне і нічне сечовипускання, ургентне (наказове, імперативне) сечовипускання, яке іноді супроводжується помірним болем у нижніх відділах живота і ургентним нетриманням сечі. До симптомів спорожнення відносять утруднене сечовипускання, сечовипускання тонким, млявим струменем, переривчасте сечовипускання і тривалий період часу від появи позиву до початку акту сечовипускання. Симптоми після спорожнення сечового міхура відзначають відразу після сечовипускання. Останні включають відчуття неповного спорожнення сечового міхура і підтікання сечі відразу після сечовипускання. Існує думка, що СНСШ зустрічаються приблизно у 20–30 % населення. При цьому існує явна тенденція до збільшення поширеності СНСШ з віком.

Кількісні зміни сечі

Діурез – це кількість сечі, що виділяється за певний проміжок часу. Добовий діурез поділяється на денний та нічний. Відношення денного діурезу до нічного у здорової людини зазвичай дорівнює 3:1 або 4:1.
У здорової дорослої людини добове виділення сечі становить 65–75 % від кількості випитої рідини. Мінімальний об’єм сечі, необхідний для виділення ниркою всіх продуктів метаболізму, становить 500 мл. В умовах стандартного водного режиму (споживання 1–2 л рідини) величина добового діурезу становить 800–1500 мл, відповідно величина хвилинного діурезу 0,55–1 мл.

Анурія – відсутність сечі в сечовому міхурі внаслідок порушення функції нирок або прохідності сечових шляхів. При анурії добовий діурез складає менше 100 мл.

Види анурії:

• аренальна (ренопривна) – стан, що спостерігається при відсутності нирок; yyпреренальна – виникає внаслідок різких змін ниркового кровотоку (шокові стани і стани, що супроводжуються значним і тривалим зниженням артеріального тиску, гостра судинна недостатність, ураження магістральних судин (двобічна емболія ниркових артерій, двобічний тромбоз ниркових вен));
• ренальна – виникає при ураженнях паренхіми нирок (двобічні інфекційно-запальні захворювання, гострий гломерулонефрит, отруєння, алергічні реакції, краш-синдром, переливання несумісної крові, сепсис тощо);
• постренальна (екскреторна) – виникає внаслідок захворювань, які призводять до порушення прохідності сечових шляхів: двобічна обтурація ниркових мисок або сечоводів, стиснення сечоводів пухлиною, ушкодження сечоводів та ін.

Преренальну та ренальну форми об’єднують у поняття “секреторна анурія”.

Поліурія – збільшення добового діурезу понад 2 л.
Поліурія буває фізіологічною (при прийомі великої кількості рідини, після прийому сечогінних препаратів) або патологічною (при цукровому і нецукровому діабеті, під час сходження набряків, при гострій та хронічній нирковій недостатності).

Олігурія – зменшення добового діурезу до 500 мл. Олігурія буває ниркового та позаниркового походження. Причини позаниркової олігурії: посилене потовиділення, пронос, блювання, утворення набряків при серцевій недостатності, мікседемі, дифузні ураження печінки, ураження вегетативних центрів водно-електролітного обміну, нейроендокринні порушення. Ниркова олігурія виникає при гострій нирковій недостатності будь-якої етіології: при гострому гломерулонефриті, нефротичному синдромі, іноді – при гострому пієлонефриті.

Ніктурія – порушення співвідношення нічного і денного діурезу в бік переважання нічного .
У нормальних умовах переважна більшість сечі виділяється вдень, оскільки вночі в організм не надходить їжа і рідина, зменшуються обмінні процеси, артеріальний тиск.
Ніктурія спостерігається при серцевій і нирковій недостатності.
При серцевій недостатності поява ніктурії пов’язана з тим, що вночі умови для серцевої діяльності покращуються, за рахунок чого зменшуються венозний застій та набряки в нижніх кінцівках, тканинна рідина надходить у кров і діурез збільшується.

Якісні зміни сечі

Сеча здорової людини прозора, світло-жовтого кольору . Реакція сечі в нормі слабокисла, її pH коливається від 5,0 до 7,0 і залежить від характеру харчування.
Питома вага (відносна щільність) сечі коливається в різні періоди доби в середньому від 1,010 до 1,025.
Підвищення питомої ваги (більше 1,025) – гіперстенурія, зниження (менше 1,010) – гіпостенурія, виділення протягом доби сечі з незмінною питомою вагою – ізостенурія.
В нормі добовий діурез повинен складати близько 1,5 л, денний діурез – в 3 рази перевищувати нічний, значення питомої ваги хоча б в одній із порцій не має бути меншим 1022, різниця між мінімальним та максимальним значенням питомої ваги має бути значною (не менше 10).

Протеїнурія – підвищений вміст білка в сечі (більше 0,033 г/л). Розрізняють справжню і несправжню протеїнурію.
Справжня протеїнурія спостерігається при порушенні проникності клубочкового фільтра (гломерулярна протеїнурія) або при порушенні реабсорбції епітелієм канальців (тубулярна протеїнурія) . Несправжня виникає за рахунок білка з патологічних домішок у сечі (бактерій, лейкоцитів, еритроцитів, епітелію тощо).

Лейкоцитурія – виділення з сечею підвищеної кількості лейкоцитів (більше 10 – при мікроскопії осаду, більше 2000 в 1 мл за методом Нечипоренка). Лейкоцитурія характерна майже для всіх запальних захворювань нирок, сечових шляхів і статевих органів.
Клінічно розрізняють три види лейкоцитурії: початкову (ініціальну), термінальну і тотальну. Визначають вид лейкоцитурії за допомогою проби двох або трьох порцій. Наявність лейкоцитурії лише в першій порції (ініціальна лейкоцитурія) вказує на запалення в сечівнику, в третій (термінальна лейкоцитурія) – в передміхуровій залозі, сім’яних міхурцях або шийці сечового міхура, у всіх порціях (тотальна лейкоцитурія) – в сечовому міхурі та верхніх сечових шляхах.

Піурія – наявність гною в сечі. Іноді піурію можна визначити візуально. У цих випадках сеча каламутна, сіруватого кольору, при стоянні утворює осад. Мікроскопічно такий осад сечі містить лейкоцити, фібрин, обривки некротизованих тканин, десквамовані клітини уротелію, бактерії. Піурія завжди вказує на наявність запального процесу сечових шляхів, найбільш виражена вона при піонефрозі й інфікованому гідронефрозі . Велика кількість гною в сечі характерна також для абсцесу нирки, туберкульозної каверни або гнійної кісти, якщо вони сполучаються з порожнинною системою нирки. Піурія часто відзначається при циститах і уретритах, особливо багато гною при наявності дивертикулу сечового міхура, постійних уретральних катетарах.

Бактеріурія – наявність бактерій у сечі. Про бактеріурію свідчить вміст в 1 мл сечі > 103–105 колоній бактерій. Може свідчати про запальні захворювання органів сечостатевої системи.

Гематурія – наявність крові в сечі – є одним з найважливіших симптомів, який спостерігається при більшості урологічних захворювань . В осаді сечі здорової людини еритроцити відсутні або виявляються в кількості не більше 2 клітин в полі зору.
Мікрогематурія визначається лише при мікроскопічному дослідженні, макрогематурія визначається візуально.
Макроскопічна гематурія в основному спостерігається при злоякісних пухлинах нирки, сечоводу і сечового міхура, сечокам’яній хворобі, травматичних пошкодженнях нирок та сечових шляхів, нефроптозі та ін.
При ініціальній гематурії кров з’являється тільки на початку сечовипускання, при тотальній – у всіх порціях, при термінальній – наприкінці сечовипускання.
Ініціальна гематурія характерна для травматичного пошкодження або пухлини сечівника. Тотальна гематурія може бути викликана як ураженням нирок, так і сечового міхура. Термінальна гематурія є характерним симптомом ураження шийки сечового міхура, а у чоловіків, крім того, – передміхурової залози та простатичного відділу сечівника.
При профузній гематурії можуть утворюватись кров’яні згустки . Якщо джерело кровотечі знаходиться в нирці або сечоводі – згустки крові мають подовжену, хробакоподібну форму (повторюють форму сечоводу) . При захворюваннях сечового міхура з сечею виділяються безформні згустки.

Еритроцитурія – наявність у сечі еритроцитів (більше двох у полі зору).

Гемоглобінурія – наявність у сечі вільного гемоглобіну . Сеча прозора, колір її – від червоного до темно-вишневого . Мікроскопічно еритроцити в ній відсутні. Спостерігається при переливанні несумісної крові, значних опіках, отруєннях та інших патологічних станах, що супроводжуються внутрішньосудинним гемолізом.

Міоглобінурія – присутність у сечі міоглобіну. Сеча прозора, червоно-бурого кольору. Відзначається при значній втраті внутрішньосудинної рідини (крові, лімфи), що спостерігається при травматичному токсикозі (синдромі тривалого розчавлення, або краш-синдромі).

Уратурія – стійка наявність у сечі надмірної кількості солей сечової кислоти – уратів (у нормі – до 250 мг на добу).

Карбонатурія – присутність у сечі кислих солей вугільної кислоти – карбонатів.

Фосфатурія – наявність у сечі підвищеної кількості солей фосфорних кислот – фосфатів. Розрізняють істинну (первинну) і хибну (вторинну) фосфатурію. Істинна фосфатурія – симптом порушення обміну речовин, функції паращитоподібних залоз і т .п . Хибна фосфатурія спостерігається при запальних процесах нирок і сечових шляхів під впливом характерної для останніх лужної реакції сечі.

Оксалурія – надмірний вміст у сечі солей щавлевої кислоти – оксалатів (у нормі – 20–40 мг на добу).

Циліндрурія – наявність у сечі циліндрів. Розрізняють справжню і несправжню циліндрурію. При справжній циліндрурії виявляються гіалінові, зернисті і воскоподібні циліндри; при несправжній – циліндри, що складаються з солей сечової кислоти, міоглобіну і бактерій.

Пневматурія – виділення із сечею газу. Спостерігається в результаті проникнення повітря в сечові шляхи при цистоскопії або катетеризації сечоводу, при введенні кисню для контрастування сечового міхура, ниркової миски, при надлобковій сечоміхуровій нориці, кишково-сечоміхуровій та міхурово-піхвовій нориці або при утворенні газів внаслідок процесів бродіння в сечовому міхурі при запальному процесі, при розпаді пухлин сечового міхура, при діабеті внаслідок розкладання цукру на спирт і вуглекислий газ.

Ліпідурія (ліпурія) – наявність у сечі ліпідів. Спостерігається зазвичай при жировій емболії ниркових капілярів внаслідок масивних переломів трубчастих кісток, при цукровому діабеті, нефротичному синдромі.

Глюкозурія – наявність у сечі глюкози. Спостерігається при цукровому, нирковому і стероїдному діабеті, нефротичному синдромі. У здорової людини може виникати аліментарна глюкозурія, пов’язана з надмірним споживанням вуглеводів.

Хілурія – домішок лімфи в сечі, що зумовлює молочний колір останньої. Виникає при появі сполучення між великими лімфатичними судинами і сечовими шляхами в результаті запального процесу, травми, пухлини, що викликає здавлення грудної лімфатичної протоки, при філяріатозі, що призводить до утворення лімфоуринарного сполучення.

Ферментурія – наявність у сечі ферментів. До ознак захворювання нирок відносять як підвищення активності ферментів сечі, так і появу нових ферментів (амінотрансферази та ін.).

Гідатидурія (ехінококурія) – наявність у сечі дрібних дочірніх ехінококових бульбашок – гідатид, що потрапляють у сечові шляхи з гідатидозного міхура нирки.

Сперматурія – наявність елементів сперми (сперматозоїдів, клітин сперматогенезу) в осаді сечі. Спостерігається при деформації заднього відділу сечівника і сім’яного горбика, атонії внутрішніх статевих органів (застійний везикуліт, колікуліт), при ретроградній еякуляції після прийому альфа-адреноблокаторів .

Патологічні зміни сперми та виділення із сечівника

Референтні значення показників еякуляту відповідно до рекомендацій ВООЗ (2010) мають такий вигляд:

• кількість – 1,5 мл і більше;
• pH – 7,2–8,0;
• в’язкість – до 2 см;
• термін розрідження – до 60 хв;
• кількість сперматозоїдів – не менше 15 млн / мл;
• загальна кількість сперматозоїдів в еякуляті – не менше 40 млн;
• загальна рухливість сперматозоїдів – 40 % і більше;
• відсоток сперматозоїдів з прогресивним рухом – 32 % і більше;
• морфологічно нормальних сперматозоїдів – 4 % і більше;
• життєздатних сперматозоїдів – 58 % і більше;
• аглютинація відсутня; yyлейкоцити – не більше 106 в 1 мл;
• еритроцити – відсутні.

Аспермія – відсутність у еякуляті сперматозоїдів та клітин сперматогенезу .
Причина аспермїї – непрохідність сім’явиносних проток внаслідок вад розвитку, травматичні пошкодження статевих органів та запальні процеси у внутрішніх статевих органах (орхіт, епідидиміт, фунікуліт та ін .).

Азооспермія – відсутність у еякуляті сперматозоїдіів при наявності інших клітин сперматогенезу. Розрізняють справжню, несправжню й ідіопатичну азооспермію.
Справжня азооспермія спричиняється вродженими вадами розвитку (гіпоплазія яєчок, двобічний крипторхізм), травмами обох яєчок чи набутими захворюваннями статевих залоз (варикоцеле, орхіт), порушенням обміну речовин (ожиріння, цукровий діабет), алкоголізмом, отруєнням фосфором, миш’яком та ін.
Несправжня азооспермія виникає внаслідок обтурації сім’явиносних проток. Ідіопатична азооспермія спостерігається при відсутності видимих змін статевих органів.

Асперматизм – відсутність еякуляту при статевому акті при збереженні статевого потягу і потенції.

Розрізняють справжній і несправжній асперматизм.
При справжньому асперматизмі порушені процеси формування сперми і виділення її у сечівник. При справжньому асперматизмі завжди відсутній оргазм.
При несправжньому асперматизмі сперма не виділяється в сечівник, а потрапляє в сечовий міхур і виводиться із сечею. Це буває внаслідок неврогенної атонії сфінктера сечового міхура, обтурації сім’явиносних проток, уроджених перешкод чи рубцевих змін у сечівнику на рівні сім’яного горбика і передміхурової залози, ектопії сім’явиносних проток. При несправжньому асперматизмі оргазм, як правило, збережений. Механічний асперматизм обумовлений вродженими або набутими аномаліями сечівника.

Олігоспермія (гіпоспермія) – недостатній об’єм еякуляту. Спостерігається при ураженні яєчок та їх придатків, передміхурової залози, сім’яних міхурців, залоз Купера та Літре, а також – при частих коїтусах.

Олігозооспермія – зменшення кількості сперматозоїдів в еякуляті при незміненому його об’ємі.

Астенозооспермія – зменшення концентрації рухливих сперматозоїдів.

Тератозооспермія – зменшення концентрації морфологічно нормальних сперматозоїдів.

Гемоспермія – наявність в еякуляті домішку крові.
Розрізняють мікро- і макрогемоспермію, справжню і несправжню гемоспермію.
У разі справжньої гемоспермії кров потрапляє в еякулят внаслідок патологічного процесу в яєчках, сім’яних міхурцях, сім’явиносних протоках і передміхуровій залозі. При несправжній гемоспермії домішки крові в еякуляті зумовлені ураженням сечівника.

Піоспермія – наявність гною в еякуляті (понад 10 лейкоцитів у полі зору). Спостерігається при запальних процесах у статевих органах.

Некроспермія – виділення зі спермою лише нежиттєздатних сперматозоонів.

Полізооспермія – підвищення концентрації сперматозоонів в еякуляті.

Мікрозооспермія – переважання в еякуляті сперматозоонів з малою головкою.

Макрозооспермія – переважання в еякуляті сперматозоонів з великою головкою.

Уретрорагія – виділення крові з уретри. Спостерігається при пошкодженнях або пухлинах уретри, уретриті.

Простаторея – виділення простатичного секрету з уретри після дефекації, напружування. Спостерігається при хронічному простатиті, колікуліті, везикуліті.

Сперматорея – виділення сперми з уретри поза статевим актом і без наявності ерекції та еякуляції. Буває при хронічному простатиті, колікуліті, везикуліті та при ураженні спинного мозку, де розташований центр еякуляції.