Підшлункова залоза

Підшлункова залоза (pancreas)

Підшлункова залоза — орган, який виконує екскреторну й інкреторну функції. У залозі розрізняють головку (caput pancreatis), тіло (corpus pancreatis) і хвіст (caudapancreatis). Розташована вона позаду шлунка в заочеревинному просторі, біля задньої черевної стінки. Головка залози розміщена на рівні тіла поперекового хребця, хвіст закінчується на рівні X—XI ребер. Залоза лежить поперек хребтового стовпа, третина її розташована праворуч від серединної площини тіла, дві третини — ліворуч (мал. 201).

Головка підшлункової залози має сплющену в передньозадньому напрямку форму і є її найбільшою частиною. Розташована зазначена частина в підкові дванадцятипалої кишки, що міцно охоплює її з трьох боків: праворуч, зверху та знизу. Іноді від нижнього краю головки відходить униз, ліворуч і назад гачкуватий відросток (processus uncinatus). На її передній поверхні, поблизу основи гачкуватого відростка кріпиться корінь брижі поперечної ободової кишки. У борозні на задній поверхні головки, в місці переходу її в тіло, розташовані ворітна вена та її притоки. Праворуч і спереду головка підшлункової залози прикриває нижню порожнисту вену.

На межі головки та тіла залози розташована вирізка, (incisura pancreatis), через яку проходять верхні брижові судини.

Тіло підшлункової залози має тригранну форму та три поверхні: передню, задню і нижню.

На передній поверхні тіла залози, вкритій очеревиною, видається дещо допереду частина правого відділу, що має назву чепцевого горба (tuber omentale). Він обернений у порожнину чепцевої сумки. Нижня поверхня розташована нижче від кореня брижі поперечної ободової кишки, задня — прилягає до черевної частини аорти та черевного сплетення. Біля верхнього краю на задній поверхні тіла залози розташований черевний стовбур.

Хвіст підшлункової залози зазвичай має конусоподібну або пласку форму, прилягає до дна шлунка і ззаду вкриває ліві ниркові судини, частково ліву нирку та ліву надниркову залозу. Своїм кінцем хвіст досягає селезінки та за допомогою підшлунково-селезінкової зв’язки з’єднаний з її воротами. У товщі зазначеної зв’язки, над верхнім краєм хвоста залози лежать селезінкові судини, що діляться на 2—3 великі гілки, які йдуть до воріт селезінки.

Кровопостачання підшлункової залози забезпечують гілки загальної печінкової, селезінкової та верхньої брижової артерій. Головку залози постачають кров’ю чотири підшлунково-дванадцятипалокишкові артерії: верхня та нижня передні, верхня та нижня задні. Верхні артерії є гілками черевного стовбура, нижні — верхньої брижової артерії. Від них відходять 3—7 гілок до головки підшлункової залози і дванадцятипалої кишки.

До тіла і хвоста підшлункової залози відходять 2—9 гілок від селезінкової артерії. Найбільшою з них є велика артерія підшлункової залози (a. pancreatica magna).

Венозна кров від підшлункової залози відтікає однойменними з артеріями венами в систему ворітної вени.

Лімфовідтік. Регіонарні лімфатичні вузли першого порядку (підшлунково-дванадцятипалокишкові верхні і нижні лімфатичні вузли, верхні і нижні підшлунково-залозові, селезінкові та заворотарні вузли — nodi lymphatici pancreaticoduodenales superiores et inferiores, pancreatici superiores et inferiores, splenici, retropylorici), а також вузли другого порядку (черевні вузли — nodi lymphatici coeliaci) збирають лімфу від зазначеної залози.

Іннервацію підшлункової залози забезпечують гілки черевного, печінкового, селезінкового, верхнього брижового та лівого печінкового сплетень. Гілки від черевного та селезінкового сплетень вступають у залозу біля її верхнього краю, а від верхнього брижового сплетення — біля нижнього краю. У хвіст залози входять гілки ниркового сплетення.