Сечовід

Це парний трубчастий орган, який відводить сечу від ниркових мисок у сечовий міхур (vesica urinaria). Він дещо сплощений, має форму циліндричної труби завдовжки 28—34 см. Діаметр сечоводів неоднаковий на всьому протязі, розширені ділянки чергуються зі звуженими. У місцях звужень діаметр сечоводу становить 2—3 мм, а в розширених — 0,5—1 см. Стінка сечоводу містить два шари непосмугованої м’язової тканини: внутрішній поздовжній і зовнішній циркулярний. У тазовій частині сечовід набуває третій — зовнішній поздовжній м’язовий шар (сечовідна піхва Вальдеєра), який тісно зв’язаний з м’язовою оболонкою сечового міхура.

Слизова оболонка сечоводу має численні поздовжні складки, що зумовлюють зірчастий вигляд органа на поперечному розрізі. У місці впадання сечоводу в сечовий міхур (у верхньому куті трикутника сечового міхура (trigonum vesicae) розташована велика складка слизової оболонки, що містить у своїй товщі м’язові волокна — valvula ureteris. Вона відіграє роль клапана, що перешкоджає міхурово-сечовідному рефлюксу.

Сечовід має черевну (pars abdominalis) і тазову (pars pelvina) частини. Іноді виділяють міхуровий відділ, на протязі якого сечовід лежить у товщі стінки сечового міхура. Починається сечовід від звуженої частини ниркової миски, де розташоване перше звуження сечоводу (isthmus ureteris). Два інші звуження розташовані в місці переходу сечоводу в тазову частину, де він пересікає клубові судини, і в місці впадання в сечовий міхур. На рівні нижнього кінця нирки сечовід може перехрещуватися з додатковою нирковою артерією, яка нерідко стискає його. Нижче сечовід, переміщуючись спіралеподібно, лежить на передньозовнішній поверхні великого поперекового м’яза, а підходячи до клубових судин — на його передньовнутрішній поверхні. Приблизно на середині великого поперекового м’яза сечовід ззаду перехрещують яєчникові або яєчкові судини, а спереду — статево-стегновий нерв (n. genitofemoralis). Близькість сечоводу до цього м’яза пояснює особливості болю при нирковій коліці, який іррадіює по внутрішній поверхні стегна в яєчко (у жінок — у великі соромітні губи).

Черевна частина правого сечоводу розташована між нижньою порожнистою веною медіально і між сліпою та висхідною ободовою кишками латерально, а спереду її пересікає брижа тонкої кишки (3—5 см від клубово-сліпокишкового кута). Поблизу сечоводу можна виявити червоподібний відросток, розташований заочеревинно, що значно утруднює диференціальну діагностику апендициту та ниркової коліки. Лівий сечовід межує латерально з низхідною ободовою кишкою, спереду — з брижею сигмоподібної ободової кишки, медіально — з черевною частиною аорти. Проекційну лінію черевної частини сечоводу проводять через кінці поперечних відростків поперекових хребців ззаду і через бічний край прямого м’яза живота спереду. На рівні термінальної лінії сечовід входить у таз, перехрещуючись спереду ліворуч із загальною клубовою артерією, праворуч — із зовнішньою клубовою артерією.

Кровопостачання. Постачають сечоводи кров’ю у верхньому відділі ниркова артерія, в середньому — черевна частина аорти та яєчкова (яєчникова) артерії, в нижньому — верхня артерія сечового міхура (із системи внутрішньої клубової артерії). Венозна кров від сечоводів відтікає в основному системами ниркової та внутрішньої клубової вен.

Лімфа від верхнього відділу сечоводу прямує в лімфовузли воріт і ніжок нирок, від середнього — в парааортальні та ретрокавальні лімфатичні вузли, від нижнього — у клубові лімфовузли.