Товста кишка

Товста кишка (intestinum crassum)

Товста кишка починається в правій клубовій ямці, в місці переходу тонкої кишки в товсту, і закінчується прямою кишкою з відхідником. Загальна довжина її становить приблизно 1,5—2 м.

До складу товстої кишки входять сліпа кишка з червоподібним відростком, висхідна ободова, поперечна ободова, низхідна ободова, сигмоподібна та пряма кишки (мал. 205). Пряму кишку через її анатомічне розташування розглядають разом з органами малого таза.

На відміну від тонкої кишки повздовжній м’язовий шар товстої кишки розподілений нерівномірно, а у вигляді трьох стрічок: вільної, брижової та чепцевої (taenia libera, mesocolica et omentalis). Стрічки завширшки 3—10 мм беруть початок від основи червоподібного відростка та простягаються до початку прямої кишки.

Таким чином, місце злиття трьох стрічок є постійним орієнтиром, який допомагає відшукати основу червоподібного відростка під час апендектомії.

Між стрічками, за рахунок того що вони коротші за саму кишку, стінка товстої кишки має випинання (haustrae coli), які чергуються із звуженнями.

Уздовж вільної та чепцевої стрічок кріпляться чепцеві відростки (appendices epiploicae) завдовжки 4 — 10 см, виповнені жировою тканиною. На сліпій кишці вони виражені слабко, або їх зовсім немає.

Крім того, товста кишка має більший порівняно з тонкою діаметр, а тонка кишка — товщу стінку та рожевий колір (товста — блакитно-сірого кольору), але ці ознаки в умовах патології можуть змінюватися, тому не завжди надійні.

Клубово-сліпокишковий відділ (місце переходу клубової кишки в ободову) розташований у правій клубовій ямці. До його складу входять кінцевий відділ клубової кишки, сліпа кишка з червоподібним відростком і клубово-сліпокишкове з’єднання з однойменним клапаном. Цей відділ виконує розмежувальну бар’єрну функцію.

Сліпа кишка (caecum) — це відділ товстої кишки, що розташований нижче місця впадання клубової кишки. Довжина її становить 3 — 10 см, діаметр — 5 — 9 см. Сліпа кишка має форму мішка, міститься в правій клубовій ямці, а іноді — вище гребеня клубової кістки або опускається в порожнину малого таза. Очеревина найчастіше вкриває сліпу кишку з усіх боків. Спереду вона прикрита петлями тонкої кишки та великим чепцем.

На задньоприсередній стінці сліпої кишки розташований клубовий отвір (ostium ileale), оточений двома складками: верхньою та нижньою клубово-ободовокишковими губами. На 2 — 3 см нижче цього отвору розташований отвір червоподібного відростка (ostium appendices vermiformis). Найчастіше він прикритий складкою слизового шару.

Червоподібний відросток (appendix vermiformis) є безпосереднім продовженням сліпої кишки, тому його основа лежить у місці злиття трьох стрічок сліпої кишки. Довжина його становить 5 — 10 см, діаметр — 0,5— 0,8 см. З усіх боків відросток вкритий очеревиною і зазвичай має добре виражену брижу (mesoappendix), в якій проходять судини та нерви. Завдяки брижі верхівка відростка доволі рухома, тоді як його основа є значно стабільнішою.

Проекцію основи червоподібного відростка визначають у точці Мак-Бурнея: на межі зовнішньої та середньої третин лінії, що з’єднує пупок і праву передню верхню ость клубової кістки, або в точці Ланца: на межі між правою та середньою третинами міжостьової лінії (linea bispinalis).

Верхівка червоподібного відростка найчастіше спрямована вниз і ліворуч, але можливі й інші варіанти його розташування (мал. 206):

варіанти розташування червоподібного відростка

• тазове, або низхідне, коли відросток спрямований донизу, в порожнину малого таза;
• присереднє, за якого орган розташований уздовж кінцевого відділу клубової кишки;
• бічне, коли відросток лежить у правому боковому каналі;
• переднє, за якого орган розташований на передній поверхні сліпої кишки;
• висхідне, коли верхівка червоподібного відростка спрямована вгору, іноді під печінку;
• ретроцекальне (засліпокишкове), за якого орган лежить позаду сліпої кишки. За останнього варіанта відросток може бути розташований ретроперитонеально в клітковині заочеревинного простору, що значно ускладнює діагностику апендициту та відділення відростка під час операції.

Висхідна ободова кишка (colon ascendens) є продовженням товстої кишки від сліпої до правого згину ободової. У дорослих її довжина становить 18 — 20 см. Очеревина вкриває зазначену кишку мезоперитонеально (спереду та з боків). Задня її стінка, не вкрита очеревиною, фіксована до заободової фасції (fascia retrocolica) заочеревинного простору.

Висхідна ободова кишка межує праворуч з правим боковим каналом, ліворуч — з правою брижовою пазухою.

Правий згин ободової кишки (flexura coli dextra) розташований у правому підребер’ї, на рівні Ln. Угорі він прилягає до нутрощевої поверхні правої частки печінки та прикриває спереду нижній кінець правої нирки.

Поперечна ободова кишка (colon transversus) іде в поперечному напрямку від правого до лівого згинів ободової кишки. Довжина її становить 50 см. Кишка вкрита очеревиною інтраперитонеально і має досить довгу брижу — mesocolon transversus. Корінь її кріпиться до задньої стінки живота по лінії, що йде косо від нижнього краю правої нирки через низхідну частину дванадцятипалої кишки та головку підшлункової залози і закінчується на рівні лівої нирки. Корінь брижі поперечної ободової кишки поділяє черевну порожнину на верхній і нижній поверхи. Окрім брижі поперечну ободову кишку фіксують ще й зв’язки: до шлунка — шлунково-ободово-кишкова, до печінки — непостійна печінково-ободовокишкова зв’язка.

Спереду поперечна ободова кишка прилягає до правої частки печінки, жовчного міхура, зверху — до великої кривини шлунка, знизу — до петель тонкої кишки.

Лівий згин ободової кишки (flexura coli sinistra) розташований у лівому підребер’ї, на рівні Lr Вгорі він межує з нижнім краєм селезінки, а ззаду прилягає до лівої нирки.

Між лівим згином ободової кишки та діафрагмою розташована діафрагмово-ободовокишкова зв’язка, що обмежує лівий боковий канал від лівого піддіафрагмового простору. Праворуч зазначена зв’язка найчастіше не виражена, що призводить до поширення патологічних випотів з правого бокового каналу в правий піддіафрагмовий простір.

Низхідна ободова кишка іде вертикально вниз від лівого згину до клубової ямки. Довжина її становить 25 см. Вкрита кишка очеревиною мезоперитонеально, задньою своєю стінкою зрощена із заободовою фасцією заочеревинного простору. Низхідна ободова кишка межує присередньо з лівою брижовою пазухою, а ліворуч — з лівим боковим каналом. Спереду до неї прилягають петлі тонкої кишки і великий чепець.

Сигмоподібна кишка починається в лівій клубовій ямці на рівні гребеня клубової кістки і закінчується на рівні Sni. Довжина її становить 40—50 см. Кишка вкрита очеревиною інтраперитонеально, має велику брижу, дуже рухома. Може зміщуватися догори, вниз у малий таз, а найчастіше — праворуч, аж до сліпої та висхідної кишок.

Кровопостачання товстої кишки забезпечують верхня та нижня брижові артерії, що відходять від черевної аорти (мал.207).

До правого відділу ободової кишки йдуть гілки верхньої брижової артерії, до клубово-сліпокишкового кута — сліпокишкова артерія, яка віддає гілки до кінцеого відділу клубової кишки, сліпої кишки та червоподібного відростка. Артерія червоподібного відростка (a. appendicularis) проходить у його брижі. До висхідної ободової кишки прямує права ободова артерія (a. colica dextra). Вона поділяється на низхідну гілку, що сполучається з висхідною гілкою сліпокишкової артерії, та висхідну, яка з’єднується з правою гілкою середньої ободової артерії. Поперечна ободова артерія, що її постачає кров’ю середня ободова, поділяється на дві гілки та сполучається з лівою і правою ободовими артеріями відповідно.

Нижня брижова артерія постачає кров’ю товсту кишку від лівого згину до верхньої третини прямої кишки.

Вона віддає до низхідної кишки ліву ободову артерію (a. colica sinistra), яка поділяється на висхідну та низхідну гілки. Висхідна на рівні лівого згину сполучається з лівою гілкою середньої ободової артерії, низхідна — із сигмоподібними артеріями. Анастомоз між лівою гілкою середньої ободової артерії та висхідною гілкою лівої ободової артерії з’єднує басейни верхньої та нижньої брижових артерій і має назву дуга Ріолана.

До сигмоподібної кишки ідуть 2—4 гілки сигмоподібних артерій, які сполучаються між собою.

Верхня прямокишкова артерія (a. rectalis superior) є кінцевою гілкою нижньої брижової артерії та йде до ампули прямої кишки. Вона також пов’язана анастомозами з нижньою сигмоподібною та середньою прямокишковою артеріями.

Венозна кров від товстої кишки відтікає одноіменними з артеріями венами, що формують верхню та нижню брижові вени. Звідти кров надходить до ворітної вени. Від нижнього відділу сигмоподібної кишки кров може відтікати у ворітну вену або гілками прямокишкових вен до нижньої порожнистої вени. Таким чином утворюються внутрішньостінкові порто-кавальні анастомози.

Лімфа від товстої кишки відтікає в лімфатичні вузли, розташовані за ходом судин: вузли червоподібного відростка, передсліпокишкові, засліпокишкові, клубово-ободовокишкові, праві, середні, ліві ободовокишкові, навколоободовокишкові, сигмоподібнокишкові, верхні прямокишкові, а також верхні та нижні брижові вузли.

Іннервацію товстої кишки забезпечують гілки верхнього та нижнього брижових сплетень (симпатична іннервація) та гілки блукаючих нервів і тазові нутрощеві нерви (парасимпатична іннервація).