12 мінералів і вітамінів, які не сумісні один з одним — не варто приймати їх разом

У витаминів і мінералів майже всі як у людей: одні дружать і один одному допомагають, інші — чинити перешкоди та разом ужитися не можуть, пише Trending Post.

Тільки у світі людей використовують слова — друзі та враги, а у світі вітамінів це — синергісти та антагоністи. Синергісти – це речовини, які допомагають один одному засвоюватися, а антагоністи – заважають.

Нас цікавлять інші. Ось 12 добавок та вітамінів, які ніколи не можна змішувати.

Магній та кальцій

Всмоктування кальцію краще відбувається у кислій среді, а залізо і магній — залужнюють среду, тому традиційно вважається, що магній і кальцій не повинні бути в одній капсулі або в одному прийомі.

Якщо кальцій і магній в одній таблетці — то засвоїться трохи того й іншого. Якщо їсти все окремо, то краще магній, потім за годину кальцій, і краще ввечері.

Вітамін Е і залізо

Неорганічне тривалентне залізо (сульфат заліза) нейтралізує токоферол і перетворює його на неактивну форму. Тому вітамін Е та залізо (неорганічне) не слід приймати разом. Однак це не належить до органічного залізу.

Цинк і медь

Посилений прийом молібдену та цинку може призвести до дефіциту міді. Кадмій, марганець, залізо, антациди, дубильні речовини, аскорбінова кислота здатні знижувати засвоєння міді.

У свою чергу, медь може гальмувати засвоєння організмом залізу, кобальту, цинку, молібдену, витамину А.

Вітамін В1 і більшість мінералів

Тіамін (вітамін B1) рекомендується використовувати окремо від мінералів. Це пов’язано з тим, що він практично несумісний ні з одним із корисних речовин. Кальцій і магній знижує ефективність тіаміну, перешкоджаючи його засвоєнню.

Зелений чай і залізо

Зелений чай краще не вживати разом з продуктами, в яких багато заліза, тому що в цьому поєднанні він втрачає свої антиоксидантні властивості.

Основне активне з’єднання в зеленому чаї – ЕГКГ (епігаллокатехін-3-галлат), здатний пригнічувати запальні ефекти. Але при зв’язуванні ЄГКГ із залізом ця здатність втрачається.

При цьому втрачається здатність заліза з’єднуватися з білком і утворювати гемоглобін.

Вітамін В5 і мідь

Пантотенова кислота (вітамін B5) несумісна з міддю, тому що мінерал робить витамин неактивним. Фолієва кислота (В9) у поєднанні з цинком утворює комплекс, погано розчинний у воді. Це перешкоджає всмоктуванню обох корисних речовин.

Вітамін С і вітамін В12

Вітамін В12 стає менш активним у продуктах із високим вмістом витамину С.

Вчені стверджують, що витамин С блокує всмоктування В12, а отже, потрібно намагатися уникнути спільного надходження в організм цих двох речовин. Крім того, витамин В12 може посилити алергічні реакції, спричинені витамином В1.

Фолієва кислота і цинк

Всмоктування цього вітаміну (фолієва кислота) може порушити цинк. І навпаки, цинк порушує всмоктування фолієвої кислоти. Збереженню В9 у тканинах сприяє витамин С.

Лоперамід і кальцій

Лоперамід (Імодіум) — найпоширеніші ліки проти проносу. Продаються вони без рецепта під різними брендами.

Основна дія лопераміду – гальмування моторики кишки. Але у кальцію є аналогічний побічний ефект! Тому поєднання цих двох препаратів може призвести до дуже вираженого болісного запори.

Вітамін К і варфарин (препарат для розрідження крові)

Приймаючи цей препарат, потрібно значно скоротити споживання журавлини, чесноку, імбиру та деяких спецій (кайєнського перцю, кориці, куркуми).

Ці продукти розріджують кров і, посилюючи дію варфарину, можуть спровокувати кровотечу.

Зменшує ефект препарату витамин К, присутній у великих кількостях у шпинаті, ріпі, білокачанній капусті, броколі.

Калій і препарати для зниження артеріального тиску

Ліки з цієї групи збільшують кількість калію в крові, надлишок якого може спровокувати порушення сердечного ритму, одышку.

Тому на годину лікування слід обмежувати у раціоні банані, картопля, сою, шпинат.

Тирамін та антидепресанти

У препаратах проти депресії міститься інгібітор моноаміноксидази, який, вступаючи в реакцію з тираміном, може збільшити тиск до критичних значень.

Сам тирамін — це амінокислота, яка утворюється в результаті старіння продуктів, багатих на білки. У великих кількостях ця речовина міститься у зрілих сирах, в’яленому м’ясі чи рибі, сухих ковбасах, м’ясних чи рибних консервах.