Аденокарцинома товстої кишки

Аденокарцинома товстої кишки – Це злоякісне новоутворення, що розвивається з клітин залозистого епітелію. На ранніх стадіях протікає зі стертою клінічною симптоматикою. При прогресуванні спостерігаються слабкість, біль у животі, відчуття неповного спорожнення кишечника, порушення випорожнень, тенезми, відсутність апетиту, зниження ваги, підвищення температури до субфебрильних цифр, слиз і кров у калі. Можлива кишкова непрохідність. Діагноз встановлюють на підставі скарг, даних об’єктивного огляду та результатів інструментальних досліджень. Лікування – хірургічне видалення пухлини.

Аденокарцинома товстої кишки – рак, що розвивається з епітеліальних клітин. Складає близько 80% загальної кількості злоякісних пухлин товстого кишечника. У 40% випадків вражає сліпу кишку. Займає четверте місце за поширеністю серед онкологічних захворювань у жінок і третє – у чоловіків, поступаючись лише раком шлунка, легені та молочної залози. Найчастіше виникає у віці після 50 років.

Імовірність виникнення аденокарциноми збільшується при різних станах та захворюваннях, що супроводжуються порушенням перистальтики та погіршенням кровопостачання товстого кишечника. На початкових стадіях хвороба зазвичай протікає безсимптомно або з неяскраво вираженою неспецифічною клінічною симптоматикою, що ускладнює діагностику та знижує відсоток виживання. Лікування здійснюють фахівці у галузі онкології.

Припускають, що аденокарцинома товстої кишки розвивається внаслідок поєднання кількох несприятливих чинників, основними з яких є соматичні захворювання, особливості дієти, деякі параметри довкілля та несприятлива спадковість. Підвищена ймовірність виникнення злоякісних пухлин відзначається при поліпах товстої кишки. До соматичних захворювань, що провокують аденокарциному, включають виразковий коліт, хворобу Крона, а також патології, що супроводжуються хронічними запорами та відкладенням калових каменів.

Багато дослідників вказують на важливість дієтичних факторів. Імовірність виникнення аденокарциноми товстої кишки зростає при нестачі в їжі рослинної клітковини та вживанні великої кількості м’ясних продуктів. Вчені вважають, що рослинна клітковина збільшує обсяг калових мас і прискорює їх просування кишечником, обмежуючи контакт кишкової стінки з канцерогенами, що утворюються при розщепленні жирних кислот. Ця теорія дуже близька до теорії розвитку аденокарцином під впливом канцерогенів, що з’являються в їжі при неправильній термічній обробці продуктів.

До факторів довкілля відносять надто активне використання засобів побутової хімії, професійні шкідливості, сидячу роботу та малорухливий спосіб життя. Аденокарцинома товстої кишки нерідко виникає при спадково обумовленому сімейному раковому синдромі (після 50 років хворіє кожен третій носій гена), за наявності злоякісних новоутворень у близьких родичів та деяких неонкологічних спадкових захворюваннях (наприклад, синдромі Гарднера).

Пухлина розвивається за загальними законами зростання та поширення злоякісних новоутворень. Для неї характерні тканинний та клітинний атипізм, зниження рівня диференціювання клітин, прогресія, необмежене зростання та відносна автономність. Водночас аденокарцинома товстої кишки має свої особливості. Вона росте і розвивається не так швидко, як деякі інші злоякісні пухлини і довго залишається в межах кишки.

Розвиток новоутворення часто супроводжується запаленням, що поширюється на розташовані поруч органи та тканини. Ракові клітини проникають у ці органи та тканини, утворюючи прилеглі метастази, при цьому віддалене метастазування може бути відсутнім. Неоплазія найчастіше метастазує до печінки та лімфатичних вузлів, хоча можлива й інша локалізація віддалених метастазів. Ще однією особливістю захворювання є часте одночасне чи послідовне утворення кількох пухлин у товстому кишечнику.

З урахуванням рівня диференціювання клітин розрізняють три види аденокарциноми товстої кишки: високодиференційована, помірно диференційована та низькодиференційована. Чим нижчий рівень диференціювання клітин – тим агресивніше зростання пухлини і тим вища схильність до раннього метастазування. Для оцінки прогнозу при аденокарциномі товстої кишки лікарі-онкологи використовують міжнародну класифікацію TNM та традиційну російську чотиристадійну класифікацію. Відповідно до російської класифікації:

• 1 стадія – новоутворення не виходить за межі слизової оболонки.
• 2 стадія – пухлина проростає стінку кишечника, але не вражає лімфатичні вузли.
• 3 стадія – новоутворення проростає стінку кишечника та вражає лімфатичні вузли.
• 4 стадія – виявляються віддалені метастази.

На ранніх стадіях аденокарциноми товстої кишки протікає малосимптомно. Оскільки патологія часто розвивається на тлі хронічних захворювань кишківника, хворі можуть трактувати симптоми як чергове загострення. Можливі порушення випорожнень, загальна слабкість, періодичні болі в животі, погіршення апетиту, поява домішок слизу або крові в калових масах. При поразці нижніх відділів товстого кишечника кров червона, перебуває переважно лежить на поверхні фекальних мас.

При розташуванні аденокарциноми у лівій половині кишечника кров темна, змішана зі слизом та каловими масами. При локалізації новоутворення у правій половині кишечника кровотечі нерідко мають прихований характер. У міру зростання пухлини симптоми стають яскравішими. Пацієнтів із аденокарциномою товстої кишки турбують інтенсивні болі. Розвивається виражена стомлюваність. Спостерігаються анемія, підвищення температури до субфебрильних цифр та відраза до м’ясної їжі.

Проноси та запори стають постійними, не проходять при використанні лікарських препаратів. Аденокарцинома товстої кишки створює механічну перешкоду руху калових мас та викликає часті тенезми. Тиск калу на пухлину стає причиною її виразки, а утворення виразок призводить до почастішання кровотеч та розвитку запалення. У калі з’являється гній. Температура піднімається до фебрильних цифр. Виявляються ознаки загальної інтоксикації.

У багатьох хворих спостерігаються жовтяничність шкіри та іктеричність склер. При поширенні запального процесу на заочеревинну клітковину виникають болі та напруга м’язів у ділянці нирок. Можлива кишкова непрохідність (особливо при аденокарциномах з екзофітним зростанням). На пізніх стадіях виявляються асцит та збільшення печінки. Іноді абдомінальні симптоми відсутні, пухлина довго виявляється лише слабкістю, підвищеною стомлюваністю, зниженням ваги та погіршенням апетиту.

Діагноз аденокарциноми товстої кишки встановлюють фахівці у сфері клінічної онкології на підставі скарг, анамнезу, даних загального огляду та пальцевого дослідження прямої кишки та результатів інструментальних досліджень. Більше половини пухлин розташовуються у нижніх відділах товстого кишечника і виявляються під час проведення пальцевого дослідження чи ректороманоскопії. При високій локалізації новоутворення необхідна колоноскопія. У процесі ендоскопії лікар бере зразок пухлинної тканини для подальшого гістологічного дослідження, що дозволяє верифікувати пухлину.

Для оцінки розмірів, форми та поширеності аденокарциноми використовують рентгенконтрастне дослідження товстого кишечника (ірригоскопію). Для виявлення метастазів та за наявності протипоказань до проведення ендоскопічних досліджень, наприклад, при кровотечі, застосовують ультразвукові методики. У складних випадках хворого з підозрою на аденокарциному товстої кишки спрямовують на МСКТ черевної порожнини. Пацієнту призначають загальні аналізи крові та сечі, біохімічний аналіз крові та аналіз калу на приховану кров. Остаточний діагноз виставляють після вивчення біоптату.

Лікування неоплазії оперативне. Важливим елементом лікування є передопераційна підготовка, що дозволяє забезпечити можливість відновлення безперервності товстого кишечника та мінімізувати кількість ускладнень. Пацієнту призначають безшлакову дієту та проносні засоби. За кілька днів до операції починають виконувати очисні клізми. В останні роки часто застосовують промивання шлунково-кишкового тракту з використанням спеціальних препаратів.

Обсяг радикального хірургічного втручання при аденокарциномі визначають з урахуванням розміру та розташування злоякісного новоутворення, наявності чи відсутності регіонарних метастазів:

• Резекція з анастомозом. По можливості виконують резекцію товстої кишки, потім створюють анастомоз, відновлюючи цілісність кишечника.
• Резекція з колостомою. При значному натягу або низькому розташуванні пухлини після резецирования ураженої ділянки накладають колостому.
• Паліативна колостомія. При неоперабельному раку та явищах кишкової непрохідності здійснюють паліативну колостомію.

При віддалених метастазах також проводять паліативні хірургічні втручання для профілактики ускладнень (кровотечі, кишкової непрохідності, інтенсивного больового синдрому).

При виявленні аденокарциноми товстої кишки на 1 стадії п’ятирічна виживання становить близько 90%. Якщо лікування починають на 2 стадії, п’ятирічний поріг виживання долають 80% хворих. На 3 стадії виживання знижується до 50-60%. При ураженні прямої кишки прогноз погіршується.

Після операції хворих поміщають під нагляд, рекомендують регулярно оглядати кал на наявність крові та слизу. Щоквартально проводять ректороманоскопію чи колоноскопію. Раз на 6 місяців пацієнтів направляють на УЗД внутрішніх органів виявлення віддалених метастазів. Близько 85% рецидивів аденокарциноми товстої кишки виникають у перші два роки після оперативного втручання.