Алергічна риносинусопатія

Алергічна риносинусопатія – це запальне захворювання алергічної природи, при якому відзначається ураження слизової оболонки порожнини носа та однієї або кількох приносових пазух. Проявляється порушенням носового дихання, нежиттю, нападами чхання, головними болями, а також симптомами ураження бронхолегеневої системи. Діагностика заснована на даних клінічного огляду ЛОР-лікарем та алергологом-імунологом, вивченні результатів алергологічних проб, рентгенологічного та ендоскопічного дослідження придаткових пазух носа. Лікування комплексне: антигістамінні препарати, протизапальна терапія, елімінація алергенів, специфічна імунотерапія.

Алергічна риносинусопатія (алергічний риносинусит) – патологічний стан, спричинений алергічним ураженням слизової оболонки порожнини носа та його придаткових пазух, що проявляється утрудненням носового дихання, приступоподібною ринореєю, чханням та іншими симптомами. Захворювання розвивається при порушенні реактивності організму, його імунної системи, рідко протікає ізольовано і, як правило, супроводжується алергічним запаленням інших органів та систем (глотки та гортані, бронхів та легень, очей, шкірних покривів).

Алергічна риносинусопатія зустрічається у 10-20% населення, частіше у дітей, а також у молодих людей віком 18-24 років. У Сполучених Штатах Америки за медичною допомогою щорічно звертається понад 35 мільйонів людей із симптомами алергічного ураження носоглотки та приносових пазух, а витрати на їх лікування становлять понад сім мільярдів доларів на рік. Не менш актуальною є проблема алергічної риносинусопатії, її кваліфікованої діагностики та лікування в Росії та інших країнах колишнього СРСР. Своєчасне звернення до алерголога-імунолога та отоларинголога дозволяє попередити ускладнення (перехід риносинуситу в хронічну форму, розвиток бронхіальної астми тощо).

Розвиток алергічної риносинусопатії найчастіше зумовлений спадковою схильністю (підвищена реактивність імунної системи на подразники з розвитком IgE-залежної алергічної реакції). У цьому випадку можна знайти наявність алергічних станів (риніту, атопічного дерматиту, бронхіальної астми) у родичів пацієнта.

Основна причина розвитку алергічної риносинусопатії – вплив на слизову оболонку носоглотки та навколоносових пазух рослинних алергенів (пилки квітучих трав і дерев), хвороботворних мікроорганізмів, побутового пилу та різних хімічних речовин, що містяться у вдихуваному повітрі (у тому числі засобів побутового та т. д.). Серед можливих причинних факторів слід враховувати харчові та лікарські алергени.

Нерідко алергічна риносинусопатія розвивається при тривалому інгаляційному впливі різних дратівливих речовин під час роботи, пов’язаної з професійними шкідливостями (шахтарі-кутники, бурильники, працівники ливарних цехів, хімічних та фармацевтичних підприємств, маляри та ін.).

Алергени, первинно потрапивши в дихальні шляхи, викликають сенсибілізацію (підвищення чутливості) слизової оболонки порожнини носа та приносових пазух. При повторному проникненні того ж таки алергену розвивається запальна IgE-залежна реакція з інфільтрацією слизової носоглотки. Набряк слизової оболонки, що виникає, ускладнює повідомлення пазух з порожниною носа і викликає розвиток алергічної риносинусопатії, що швидко переходить в хронічну форму. При тривалому перебігу хвороби підвищена реактивність починає розвиватися не тільки на алергени, що надходять, але і на будь-які дратівливі слизову оболонку носоглотки речовини.

За характером появи симптомів та їх тривалості виділяють кілька форм алергічної риносинусопатії: гостру епізодичну, сезонну та цілорічні (персистуючу):

• Гострий риносинусит. Гостра і симптоматика алергічного запалення порожнини носа, що швидко проходить, і придаткових пазух спостерігається при епізодичному (рідкісному) контакті з інгаляційними алергенами (частіше це продукти життєдіяльності тварин і птахів, що потрапляють у дихальні шляхи випадково, одноразово).
• Сезонний риносинусит. Алергічна риносинусопатія характеризується появою типових симптомів ураження носоглотки під час цвітіння рослин.
• Персистуючий риносинусит. Виявляється не менше дев’яти місяців на рік.

Характерними ознаками риносинуситу є складне становище носового дихання, нападоподібне рясне виділення слизового водянистого секрету з носових шляхів і напади чхання. У нічний час чхання зменшується, а закладеність носа посилюється. Нерідко турбує почуття тяжкості в голові та навколоносовій ділянці.

При хронічному перебігу алергічної риносинусопатії біль голови може турбувати практично щодня, посилюючись при нахилі голови вниз. Інфікування слизової оболонки верхніх дихальних шляхів призводить до розвитку гострого запального процесу в синусах (частіше уражаються гайморові пазухи та клітини ґратчастого лабіринту). При цьому з’являються симптоми порушення загального стану із підвищенням температури тіла, ознобом, загальною слабкістю, порушенням сну та апетиту, дратівливістю, коливаннями настрою.

Підвищена реактивність імунної системи з розвитком гіперчутливості у відповідь на проникнення алергенів є загальною реакцією організму, що часто призводить до генералізації процесу та появи вогнищ алергічного запалення в інших органах та тканинах. При цьому нерідко поряд з алергічною риносинусопатією зустрічаються симптоми ураження бронхолегеневої системи – кашель з важковідокремлюваним мокротинням, почуття нестачі повітря, задуха (при бронхіальній астмі). На шкірі можна виявити появу осередків рецидивуючої кропив’янки, атопічного дерматиту.

Для виявлення алергічної риносинусопатії необхідний первинний клінічний огляд пацієнта лікарем алергологом-імунологом та ЛОР-лікарем. У цьому вивчається анамнез, дані риноскопії, інструментального дослідження, алергологічних проб. Під час огляду порожнини носа під час загострення відзначається набряк нижніх носових раковин, нерідко – середнього носового ходу, слизові або слизово-гнійні виділення. При хронічному процесі нерідко зустрічаються поліпозні розростання носових ходах і синусах.

Рентгенографія приносових пазух виявляє наявність пристінкового потовщення слизової оболонки, нестійке зниження прозорості пазухи, а при хронічній алергічній риносинусопатії та наявності поліпів – стійке затемнення синуса. Діагностична пункція пазухи дозволяє уточнити характер промивної рідини (при алергічному процесі вона є чистою, без ознак гнійного запалення). Діагноз алергічної риносинусопатії підтверджується позитивними алергологічними пробами (шкірні алерготести, дослідження специфічних імуноглобулінів). Диференціальна діагностика проводиться з вірусними та бактеріальними риносинуситами, вазомоторним ринітом.

Лікування риносинуситу алергічного генезу включає проведення елімінації алергенів, медикаментозної терапії з використанням інтраназальних глюкокортикостероїдів та антигістамінних препаратів, а також специфічної імунотерапії.

• Елімінаційні заходи, тобто забезпечення максимального зниження контакту з алергенами, що проводяться при сезонній риносинусопатії шляхом обмеження часу перебування поза приміщенням, використання систем кондиціювання повітря. Основна боротьба з побутовими та домашніми алергенами (пил, комахи, продукти життєдіяльності тварин, плісняві гриби) здійснюється за допомогою регулярного збирання житлових приміщень, підтримки достатньої вологості в кімнатах.
• Лікарська терапія алергічної риносинусопатії передбачає застосування місцевих (інтраназальних) глюкокортикостероїдів (беклометазон, будесонід, флутиказол, мометазон), антигістамінних препаратів другого та третього покоління (цетиризину, лоратадину, фексофенадину, дезлоратадину).
• Специфічна імунотерапія – Ефективний метод лікування алергічних уражень верхніх дихальних шляхів. При АСІТ здійснюється парантеральне введення поступово зростаючих доз алергену (схема введення складається індивідуально). Тривалість проведення специфічної імунотерапії при алергічній риносинусопатії може становити від кількох місяців до 3-4 років.

При вираженій патології приносових пазух носа та гіпертрофії носових раковин, неефективності консервативного лікування може проводитися хірургічне втручання.

Своєчасне виявлення та правильно підібране лікування алергічної риносинусопатії дозволяє усунути симптоми захворювання та попередити появу ускладнень. При розвитку супутніх алергічних захворювань може постати питання про зміну місця проживання чи професії. Профілактичний напрямок полягає у виключенні контактів з потенційними алергенами та професійними шкідливостями. За перших ознак респіраторної алергії необхідне всебічне алергологічне обстеження.