Алергія на цитрусові

Алергія на цитрусові – це вид харчової алергії, за якої алергенами є компоненти цитрусових фруктів та речовини, що використовуються для обробки цих плодів. Прояви даного синдрому включають шкірні реакції, реакції слизових оболонок, порушення роботи дихальної, серцево-судинної та травної систем. Діагностику проводять на основі анамнезу, а також шляхом постановки шкірних проб поза періодом загострення. Як лікування сучасна алергологія пропонує застосовувати метод специфічної імунотерапії. Симптоматичне лікування включає прийом антигістамінних та гормональних препаратів, ентеросорбентів.

Алергія на цитрусові розглядається в сучасній алергології як різновид харчової алергії – специфічної гіперчутливості на зовнішній чужорідний подразник, що потрапляє в організм із їжею. Речовинами, що запускають таку алергічну реакцію, у цьому випадку виступають компоненти цитрусових плодів. Багато фахівців алергологи-імунологи вважають, що у розвитку алергії на цитрусові значну роль відіграють хімічні речовини, якими обробляють плоди для збереження привабливого для покупців зовнішнього вигляду. Найчастіше для цих цілей використовується дифеніл – активне з’єднання без кольору, смаку та запаху, а для захисту від комах та інших шкідників – фунгіциди та сірчаний газ. Також слід зазначити, що ферментна система людини зазвичай пристосовується до їжі, звичайної для місцевості, в якій він народився і виріс, що збільшує ризик виникнення харчової алергії при вживанні продуктів, екзотичних для даного географічного регіону, якими і є для нас цитрусові.

Поширеність цієї патології нашій країні пов’язують із погіршенням загального екологічного благополуччя разом із збільшеним останніми роками рівнем імпорту цитрусових з Китаю, Південної Африки, Єгипту і Марокко. Людина, яка раніше з’їдала, наприклад, пару часточок апельсина на Новий рік, могла навіть не здогадуватися, що на регулярне вживання цього фрукта його організм відповість патологічною реакцією гіперчутливості. Найчастіше така алергія буває набутою.

Цитрусові відносять до продуктів високого ступеня алергічної активності. При виникненні алергії на цитрусові алергеном може бути високомолекулярний компонент цитрусу – зазвичай це білкова сполука, що має антигенну активність. Так само, як чужорідні, організмом може бути сприйняті спеціальні хімічні речовини, якими обробляють плоди задля збереження товарного вигляду, продовження терміну придатності, надання додаткової привабливості покупця. Важливе значення має і високий вміст рідини та цукру в цитрусових фруктах – через це при неправильному зберіганні плоди швидко покриваються пліснявою, яка також є сильним алергеном. Зберігання цитрусів поруч з іншими цвілими продуктами харчування сприяє перехресній контамінації – грибкові частинки можуть опинитися на плоді, навіть якщо умови зберігання повністю дотримуються.

Додатковими факторами виникнення алергії на цитрусові можуть бути генетична схильність до алергічних захворювань або інших імунних патологій, вроджене або набуте зниження імунітету, порушення функціонування шлунково-кишкового тракту, сечовидільної системи. Частота та кількість цитрусових, що вживаються в їжу, так само як і вік первинного надходження антигену в організм – все це значно впливає на сприйнятливість організму до алергену.

Алергічна реакція виникає практично відразу, зазвичай розвитку перших симптомів досить 10–15 хвилин. Зберігаються зовнішні ознаки алергії від сорока хвилин за кілька днів. Спектр симптомів досить широкий, з огляду на те, що захворювання впливає на різні органи та системи органів людини.

Дуже часто, особливо у пацієнтів дитячого віку, така алергія проявляється шкірними реакціями, а саме розвитком неприємного висипу, сверблячки, почервоніння, кропив’янки, екземи. Очний синдром виявляється у формі алергічного кон’юнктивіту: виникає набряк, свербіж, почервоніння слизової очей, сльозотеча. Респіраторні прояви варіюють від алергічного риніту (закладеність носа, закінчення слизу) до бронхоспазму, що супроводжується свистячим диханням та нападами ядухи. З боку травної системи можуть спостерігатися такі патологічні реакції – біль у шлунку, діарея, метеоризм, нудота, блювання. Рідше зустрічаються порушення слуху та запаморочення на тлі зниженого артеріального тиску.

При важких формах алергічних реакцій можлива поява загрозливих для життя симптомів, таких як набряк Квінке – яскраво виражений ангіоневротичний набряк, що стрімко розвивається, астматичний напад, анафілактичний шок. Без негайного надання спеціалізованої швидкої лікарської допомоги та подальшого контролю стану здоров’я лікарем алергологом-імунологом такі ускладнення можуть призвести до смерті.

Діагностика проводиться на підставі зібраного анамнезу, встановлення лікарем зв’язку факту прийому препарату з виникненням симптомів. Оскільки алергія на цитрусові – стан найчастіше набутий, лікаря-діагноста слід звернути увагу як на функціонування травної та видільної систем, так і на імунний статус пацієнта. Оскільки не можна виключати і генетичну природу захворювання, лікарю слід попросити та проаналізувати сімейний анамнез хворого. У процесі вибору схеми лікування важливо відрізняти алергію на цитрусові від індивідуальної непереносимості харчової конкретного продукту.

Розпізнають підвищену чутливість до цитрусів за допомогою шкірних проб, поставлених методом скарифікації або методом прик-тесту. За кілька днів до проведення такого тесту хворий повинен перестати приймати симптоматичне лікування (антигістамінні або гормональні препарати), щоб уникнути помилковонегативних результатів. Тест проводять за допомогою виділених з м’якоті плодів водно-сольових розчинів білково-полісахаридних комплексів. На оброблену дезінфікуючим складом шкіру внутрішньої сторони передпліччя наносять крапельки рідини з алергеном та тестову рідину для виключення помилкових результатів. Через нанесену краплю стерильними індивідуальними інструментами – ланцетом чи голкою – наносять подряпини чи уколи завглибшки близько 1 мм. У разі позитивного результату реакцію спостерігають через п’ятнадцять-двадцять хвилин після початку тесту, вона зберігається до сорока хвилин. Оскільки така проба специфічна, вона дозволяє виділити певний вид алергену, що провокує, і відповідним чином оптимізувати дієту хворого.

Симптоматичне лікування призначається залежно від тяжкості та вираженості ознак алергії. Це може бути антигістамінні (лоратадин, цетиризиин) чи гормональні препарати (преднізолон). Для усунення шкірних симптомів використовують антигістамінні мазі, для усунення закладеності носа – судинозвужувальні спреї та краплі.

Щоб видалити сліди алергену з організму, лікар виписує сорбенти. Сорбент здійснює детоксикаційну дію, адсорбує залишки антигену та токсичні продукти метаболізму на своїй поверхні, перешкоджає їх всмоктуванню та знижує інтенсивність зовнішніх проявів алергічних реакцій.

Специфічна імунотерапія проводиться шляхом послідовного введення зростаючої дози алергену, починаючи з мінімальних значень. Вона здатна позбавити пацієнта алергії на тривалий час. Так як у випадку цього виду алергії алерген досить легко виключити з раціону, своєрідною етіотропною терапією є уникнення вживання цитрусових. Шкірна проба допоможе визначити, який саме фрукт викликає реакцію гіперчутливості, у деяких випадках виключити можна буде лише його, не обов’язково утримуючись від усіх цитрусових фруктів.

Щоб уникнути появи повторних патологічних реакцій, достатньо утриматися від вживання алергенного продукту. Людям, які страждають на алергію, а особливо пацієнтам з ускладненими алергічними реакціями в анамнезі, обов’язково потрібно мати в постійному доступі антигістамінні засоби, а також розчин адреналіну для ін’єкцій на випадок розвитку набряку Квінке або анафілактичного шоку. Зіткнувшись з епізодом алергії у себе або у близької людини, краще не відкладати похід до алерголога-імунолога – захворювання може загрожувати небезпечними для життя раптовими ускладненнями.