Аменція

Аменція – Це важке потьмарення свідомості, що супроводжується порушенням орієнтації в місці, часу та власної особистості, втратою здатності до синтетичного сприйняття, вираженою розгубленістю, безладом мислення, мови та рухів. Може виникати на тлі деяких психічних розладів, алкоголізму, тяжких травматичних уражень, інфекційних, ендокринних та соматичних захворювань, що свідчить про погіршення перебігу основного захворювання. Діагноз виставляється виходячи з характерних клінічних ознак. Потрібна інтенсивна терапія та лікування основної патології.

Аменція – тяжкий розлад свідомості, що супроводжується порушенням здатності до синтезу. Світ для пацієнта з аменцією немовби розбивається на безліч дрібних шматочків, які неможливо зібрати в єдину картину. Страждають усі види орієнтування, зокрема – у своїй особистості. Продуктивний контакт неможливий. Стан хворого посилюється фрагментарними галюцинаторними переживаннями, емоційною хаотичністю та руховим занепокоєнням. Відзначається схильність до тривалого перебігу, тривалість аменції може становити кілька тижнів і навіть місяців.

У минулому аменцією називали всі психічні захворювання з гострим порушенням інтелектуальної діяльності, безглуздою поведінкою, безладною мовою та уривчастими галюцинаціями. Після досліджень Крепеліна і Блейера трактування аменції звузилося. В даний час під аменцією розуміють психопатологічний синдром, описаний німецьким психіатром Теодором Мейнертом і включає виражену розгубленість, безладність психічних процесів і фізичних дій. Лікування аменції здійснюють фахівці у галузі клінічної психіатрії у співпраці з терапевтами, ендокринологами, травматологами та лікарями інших спеціальностей (залежно від характеру основної патології).

Аменція – ендогенний психоз, що виникає на тлі важкого фізичного та психічного виснаження або на тлі вираженої інтоксикації ендогенними або екзогенними токсинами. Легкі форми можуть розвиватися внаслідок діареї, легкого отруєння, крововтрати або тривалого оперативного втручання. Тяжка аменція може спостерігатися при відкритих та закритих черепно-мозкових травмах з пошкодженням головного мозку, органічних ураженнях головного мозку, гіпертиреозі, інфекційних захворюваннях (зазвичай – тривало поточних), гострих та хронічних інтоксикаціях при алкоголізмі та наркоманії.

Найбільш яскраві прояви аменції виявляються при сепсисі, що супроводжується ураженням головного мозку. Короткі аментивні епізоди можуть виникати при біполярному афективному розладі та деяких формах шизофренії. Поліетіологічність аменції, відсутність чітко вираженої специфічної симптоматики, «накладання» симптомів основного захворювання та різні ступені виразності ендогенного психозу можуть стати причиною діагностичних труднощів, особливо – на етапі догоспіальної допомоги.

Залежно від переважання тих чи інших клінічних проявів виділяють три форми аменції:

• маревну (переважають уривчасті маячні ідеї);
• галюцинаторну (переважають галюцинаторні переживання);
• кататонічну (переважає ступор).

Основним симптомом аменції є розлад всіх елементів свідомості. Хворий не знає, хто він, не розуміє де знаходиться і що з ним відбувається. Він не впізнає близьких людей, не розпізнає сенсу звернених до нього питань і не здатний до продуктивного мовного контакту. Розгубленість пацієнта посилюється фрагментарними обманами почуттів, елементами марення та уривчастими галюцинаторними переживаннями. Через порушення здатності до всіх видів синтезу хворий перестає бачити зв’язки між подіями та предметами.

Емоції пацієнта нескладні та хаотичні, його увага надзвичайно швидко відволікається. Він то посміхається, то плаче, то виявляє байдужість до оточення. Часто спостерігається переважання депресивних реакцій, але навіть на висоті афекту хворий продовжує перебувати у стані глибокої дезорієнтації, його переживання ніяк не пов’язані із зовнішніми подразниками та реальними подіями. У нічний час можливий розвиток короткочасного делірію. Слова та поведінка пацієнта свідчать про наявність обманів почуттів, елементів марення та фрагментарних галюцинаторних переживань. При цьому маячня та галюцинації ніколи не кристалізуються в єдину зв’язкову картину.

Продуктивний контакт із пацієнтом неможливий. Хворий не відповідає на питання, його мова складається з окремих слів, не пов’язаних між собою фраз та уривків речень. За словами пацієнта іноді можна зрозуміти, що він почувається розгубленим і безпорадним. Зміст та емоційне забарвлення промови відповідають поточному афекту. Перебуваючи в піднесеному настрої, хворий вимовляє слова та фрази, що виражають радість, задоволення та інші приємні емоції, при зниженні настрою зміст та забарвлення мови зазнають відповідних змін. Слова можуть вигукуватися чи вимовлятися пошепки, звучати грубо чи ніжно, супроводжуватися сміхом чи плачем.

Відзначається рухове збудження. Рухові реакції уривчасті та нецілеспрямовані. Пацієнт змахує руками, згинається, здригається або крутиться у ліжку. Деякі рухи свідчать про наявність елементів марення та галюцинацій. Хворий може здійснювати хапальні рухи, щось чіпати чи відштовхувати. При посиленні аменції іноді спостерігаються хореінформні гіперкінези або клінічна картина, що нагадує кататонію. Можливий розвиток ступору.

Тривалість аменції у дорослих може суттєво варіювати – від коротких епізодів тривалістю менше доби при легких формах психозу внаслідок фізичного перенапруги або психічного захворювання до розладу свідомості тривалістю кілька тижнів або кілька місяців при тривалих прогресуючих інфекційних захворюваннях та інших станах, що супроводжуються вираженим виснаженням організму.

Аменція у дітей

У дітей аменція, як правило, неглибока та нетривала. Повного розладу свідомості не настає. Дитина неспокійна, розгублена, погано орієнтується в тому, що відбувається. Контакт можливий, але дуже нестійкий. Маля відволікається, погано розуміє сенс зверненої до нього мови. Навіть якщо лікареві або близькій людині вдається вступити в продуктивний діалог з дитиною, контакт швидко переривається внаслідок виснаження та нескладності мислення хворого.

Діагноз аменція виставляється лікарем-психіатром на підставі характерних клінічних симптомів: розгубленості, безладності мислення, порушення всіх видів орієнтування, безладної зміни емоцій, рухового занепокоєння, фрагментарних маячних ідей та галюцинаторних переживань. Для уточнення характеру основної патології можуть знадобитися консультації терапевта, інфекціоніста, ендокринолога, травматолога, невролога, нейрохірурга та інших фахівців.

Диференційна діагностика

Диференціальний діагноз проводять з делірієм та кататонічним збудженням. На відміну від кататонічного збудження при аменції спостерігається чітка кореляція між змістом та емоційним забарвленням мови хворого. Кататонічна симптоматика при аменції нестійка, непостійна та дуже мінлива. При аменції у багатьох пацієнтів у нічний час розвиваються короткочасні делірії, при кататонії деліріозні епізоди відсутні. Для кататонії не характерна наявність депресивного афекту.

Маячня і галюцинаторні переживання при деліріозному стані мають зв’язковий характер і в ряді випадків, наприклад, при алкогольному делірії, можуть утворювати цілісну, закінчену картину. Маячні ідеї та галюцинації при аменції фрагментарні, безладні і можуть проявлятися лише у вигляді короткочасних епізодів. При делірії вдень нерідко спостерігаються моменти прояснення свідомості, при аменції цей симптом відсутній. Пацієнти з делірієм зберігають здатність здійснювати цілеспрямовані дії та контактувати з оточуючими, при аменції руху хворих нецілеспрямовані, безглузді та одноманітні, контакт з оточуючими відсутній.

При психічному захворюванні показана госпіталізація до психіатричного відділення, при соматичній патології – до профільного відділення, що відповідає основному захворюванню. Хворому вводять антитоксичні препарати та нейролептики. Для усунення рухового збудження призначають бензодіазепіни. Для прояснення свідомості регулярно здійснюють краплинні інфузії ноотропів у сольовому розчині. Пацієнти відмовляються від води та їжі, тому їх переводять на штучне харчування. Здійснюють терапію основного захворювання.

Прогноз щодо сприятливий. При своєчасному адекватному лікуванні аменція зазвичай не становить небезпеки для життя, проте летальний кінець у ряді випадків може бути обумовлений виснаженням хворого та несприятливим перебігом основного захворювання. Після виходу з аменції спостерігається виражена астенія та повна амнезія.