Аналептичні засоби

  Аналептики (грец. аnalepticos – відновлення, оживлення) – це засоби, які в терапевтичних дозах відновлюють ослаблену функцію життєво важливих центрів довгастого мозку, тобто дихального і судинорухового. Тонізуюча дія на дихальний центр проявляється поглибленням і прискоренням дихальних рухів, підвищенням чутливості його до вуглекислоти.
   Збудження судинорухового центру призводить до звуження кровоносних судин, особливо органів черевної порожнини, і до підвищення артеріального тиску. Під впливом аналептичних засобів зростає споживання кисню голов­ним мозком та іншими органами, відновлюється обмін речовин, покращується діяльність мозку.
   Крім того, аналептичні засоби можуть збуджувати й інші відділи ЦНС, а в токсичних дозах викликати судоми. Причому судоми, що виникають внаслідок збудження головного мозку, мають клонічний характер (викликані бемегридом, камфорою, кордіаміном), а спинного мозку – тетанічний характер (викликані стрихніном).
   За характером впливу на ЦНС аналептики є антагоністами наркозних засобів. Але відновити тонус життєво важливих центрів мозку при передозуванні засобів пригнічуючої дії можна лише за умови використання аналептиків у дозах, які в декілька разів перевищують середньотерапевтичні. Однак при важкому пригніченні ЦНС наркозними чи снодійними засобами це може поглибити гіпоксію головного мозку і спровокувати судоми. Особливо небезпечним є бемегрид. Судоми виникають через полегшення міжнейронної передачі нервових імпульсів, укорочення циклу відновлення потенціалів, іррадіації збудження тощо.
   До аналептиків належать кофеїн (стор. 240), камфора, кордіамін, сульфокамфокаїн, бемегрид тощо.
   Кордіамін – 25 % розчин діетиламіду нікотинової кислоти. За фармакологічними властивостями кордіамін близький до камфори, тому застосовується як аналептичний засіб при пригніченні дихання і кровообігу. Під шкіру, в м’язи й у вену його вводять дорослим по 1-2 мл 2-3 рази на добу, а всередину– по 20-40 крапель на прийом. Підшкірні і внутрішньом’язові ін’єкції препарату болючі.
   Бемегрид – активний антагоніст хімічних речовин, що пригнічують дихання і кровообіг, особливо барбітуратів і засобів для наркозу. Разом із тим, численні клінічні спостереження свідчать, що застосування бемегриду при гострому отруєнні барбітуратами спричинює погіршання стану хворих і збільшує смертність. Це зумовлено поглибленням гіпоксії головного мозку з розвитком судом. Тому при отруєнні барбітуратами та іншими засобами пригнічуючої дії лікуючі заходи в основному спрямовують на підтримання життєво важливих функцій і на прискорення виведення отрути з організму.
   Бемегрид іноді застосовується для попередження зупинки дихання та зниження артеріального тиску, прискорення пробудження при наркозі тощо. Використовується також для стимуляції життєво важливих функцій у випадку їх пригнічення при шоку будь-якої етіології, асфіксії, за винятком зумовленої механічними факторами (стороннім тілом у дихальних шляхах, паралічем дихальної мускулатури, пневмофіброзом, гострою бронхіальною обструкцією та ін.).
   Камфора – білі кристалічні кусочки або безколірний кристалічний порошок. Має сильний характерний запах і своєрідний смак.
   При нанесенні на шкіру препарати камфори проявляють подразнюючу дію. Вона супроводжується розширенням судин, відчуттям тепла і печії, а також зменшенням болю. У зв’язку з цим спиртовий та олійний розчини камфори використовують зовнішньо для зменшення суглобового, м’язового і невралгічного болю, профілактики пролежнів.
   Підшкірне введення олійного розчину камфори викликає типовий аналептич­ний ефект. Завдяки безпосередньому впливу на дихальний і судиноруховий центри спостерігається активізація дихання і кровообігу. Крім того, цей препарат стимулює серцеву діяльність, що супроводжується збільшенням поглинання кисню серцевим м’язом. Проявляє також слабкий відхаркуючий ефект, тому що частково виділяється бронхіальними залозами, подразнюючи їх.
   Камфора застосовується для попередження колапсу і пригнічення дихання при інфекційних захворюваннях, отруєннях хімічними агентами. Перед введенням під шкіру ампульний розчин препарату попередньо злегка підігрівають.
   Хворі переносять камфору добре. Інколи на місці ін’єкції олійного розчину виникають болючі інфільтрати. У хворих на епілепсію може спровокувати розвиток судом.
   Близьким до камфори за дією і застосуванням є препарат сульфокамфокаїн – комплексна сполука сульфокамфорної кислоти і новокаїну. Цей препарат добре розчиняється у воді, тому водні розчини його можна вводити не тільки підшкірно, але й у м’язи й у вену. Його аналептичний ефект розвивається швидше, ніж у камфори. Препарат протипоказаний особам, у яких спостерігається алергія до новокаїну.
   Препарати
   Камфора (Camphora) – ампули по 1 і 2 мл 20 % розчину в олії; 10 % розчин в олії (Sol. Camphorae oleosae ad usum externum); 10 % спиртовий розчин (Spiritus Camphoratus).
   Сульфокамфокаїн (Sulfocamphocainum) – ампули по 2 мл 10 % розчину.
   Кордіамін (Cordiaminum) – ампули по 1 і 2 мл; шприц-тюбики по 1 мл; флакони по 15 мл.
   Бемегрид (Bemegridum) – ампули по 10 мл 0,5 % розчину.