Ангіома горлянки

Ангіома горлянки — це доброякісне новоутворення глотки, яке бере свій початок із розширених кровоносних або лімфатичних судин. Залежно від того, з якої судини росте пухлина, ангіоми глотки поділяють на гемангіоми та лімфангіоми. На початковому етапі ангіома горлянки часто немає клінічних проявів. При її збільшенні з’являється відчуття стороннього тіла глотки, захриплість голосу, утруднення при ковтанні. Діагностика ангіоми глотки проводиться на підставі вищезгаданих скарг та даних фарингоскопії. Остаточна гістологічна верифікація пухлини здійснюється після її видалення. До методів лікування ангіоми глотки відносяться її хірургічне видалення, променева терапія та введення в пухлину склерозуючих речовин.

Ангіома глотки становить 13% від усіх доброякісних пухлин глотки та гортані. Пухлина може протягом багатьох років перебувати в латентному (неактивному) стані і лише потім починається її зростання. Ангіома глотки, що виростає з кровоносних судин, має червоно-синюшнє, коричнево-червоне або фіолетове забарвлення. Найчастіше вона зустрічається на піднебінних дужках, м’якому небі, біля кореня язика, задній та бічній стінці глотки, мигдаликах. Ангіома глотки, що утворилася з лімфатичних судин, забарвлена ​​в блідо-жовтий колір, обумовлений лімфою, що її заповнює. Найчастіше локалізується в підскладковому просторі та на надгортаннику.

В основі класифікації ангіом глотки, яку використовує сучасна отоларингологія, лежить їх поділ на вигляд судин, з яких ангіоми беруть свій початок, та за структурою пухлини. Ангіоми глотки, що ростуть із кровоносних судин, відносяться до гемангіом. У свою чергу вони поділяються на капілярні (прості), кавернозні (печеристі) та гіллясті гемангіоми.

• Капілярні гемангіоми візуалізуються як окремі плями синьо-червоного або червоного кольору і походять з розширених капілярів.
• Кавернозні гемангіоми мають вигляд вузлуватих новоутворень темно-синього забарвлення, покритих витонченою слизовою оболонкою. Вони складаються з безлічі заповнених кров’ю порожнин.
• Гілляста гемангіома являє собою розташовані під слизової оболонки глотки припухлості, що складаються з пульсуючих і заповнених кров’ю судин. При натисканні на ці утворення вони спадають, а потім швидко наповнюються кров’ю.

Ангіоми горлянки, що утворюються з лімфатичних судин, називаються лімфангіомами. Серед них виділяють прості, кавернозні та кістозні утворення.

• Прості Лімфангіоми утворюються з лімфатичних капілярів.
• Кавернозні Лімфангіоми мають губчасту структуру з безліччю заповнених лімфою порожнин.
• Кістозна лімфангіома може бути у вигляді одиничної кісти або множинних кіст, що іноді зливаються один з одним.

Невелика за розмірами ангіома глотки не супроводжується клінічними симптомами і залишається непоміченою. Неприємні відчуття пацієнт починає відчувати, коли ангіома глотки досягає істотних розмірів, що стосується гемангіом. У цей період пацієнт починає відчувати присутність стороннього тіла в глотці та утруднення в процесі ковтання їжі або слини. При розростанні освіти в області голосових зв’язок виникає захриплість голосу. Ангіоми глотки великих розмірів можуть стати причиною кашлю та утруднення дихання.

Гемангіома частіше досягає значних розмірів і супроводжується дифузним зростанням в товщу навколишніх тканин. Навіть легке травмування кавернозної або кістозної гемангіоми здатне викликати сильну кровотечу, що в деяких випадках призводить до значної крововтрати. Лімфангіоми, як правило, не досягають великих розмірів і рідко бувають величиною більше, ніж велика горошина. Ці ангіоми глотки безпечні щодо кровотечі.

Ангіоми глотки малих розмірів найчастіше є випадковою діагностичною знахідкою та виявляються лікарем-отоларингологом при проведенні огляду глотки у зв’язку з іншим захворюванням (фарингітом, тонзилітом, ларингітом, аденоїдами тощо). Досить великі ангіоми горлянки супроводжуються типовими скаргами, що дозволяють лікарю запідозрити наявність доброякісної освіти. Для уточнення діагнозу необхідне проведення фарингоскопії. У деяких випадках для виключення запального характеру утворення або супутнього запального процесу в носоглотці проводять бактеріологічне дослідження мазка з горлянки.

100% підтвердженням діагнозу ангіоми глотки є характерна картина тканинної будови новоутворення, яка визначається при гістологічному дослідженні, яке зазвичай проводиться після видалення пухлини. Біопсія ангіоми не провадиться. У разі гемангіоми вона небезпечна кровотечею, а при лімфангіомі може призвести до набряку гортані та асфіксії.

Диференціальний діагноз ангіоми глотки проводять з іншими новоутвореннями:

• фібромою;

• хондромою;

• ретенційною кістою;
• папіломою;
• волохатим поліпом глотки;
• дифузним поліпозом;

• раком горлянки.

За даними деяких авторів, ефективним способом лікування ангіоми глотки є введення в неї 70% спирту, що викликає склерозування та зменшення розмірів пухлини. Інші отоларингологи вдаються до даної методики тільки як передопераційну підготовку пацієнта для зменшення кровотечі з гемангіоми при її видаленні. Даний метод лікування ангіоми глотки небезпечний можливістю розвитку набряку глотки з поширенням на горло і загрозою асфіксії.

Хірургічне ендоскопічне видалення ангіом глотки, що мають вузьку основу у вигляді ніжки, здійснюється гальванокаустичною петлею. Якщо ангіома глотки має широку основу, її видалення проводять шляхом діатермокоагуляції. Можливе хірургічне висічення ангіоми, яке виробляється в межах незмінених тканин. Великі ангіоми глотки, розташовані на задній стінці, видаляють шляхом бічної фаринготомії. Променева терапія показана у разі капілярних чи кавернозних гемангіом. Вона проводиться шляхом введення в пухлину препаратів радію та призводить до склерозування ангіоми.

Ангіоми глотки є доброякісними новоутвореннями, не схильними до малігнізації, швидкого зростання, руйнування навколишніх тканин і рецидивування. У зв’язку з цим вони мають сприятливий прогноз як життя пацієнта, так одужання в результаті адекватно проведеного лікування. Найбільша небезпека спостерігається за наявності кавернозної гемангіоми і пов’язана вона з можливістю профузної кровотечі, яка у разі великої крововтрати може призвести до смерті.