Анкілоблефарон

Анкілоблефарон – Це патологія органу зору, при якій відбувається повне або часткове зрощення країв повік. Виявляється наявністю спайок у вигляді рубців або тяжів між верхньою та нижньою повікою, звуженням або відсутністю очної щілини. Анкілоблефарон діагностується за допомогою візуального огляду та біомікроскопії; додатково проводять офтальмоскопію, КТ або МРТ орбіт, УЗД очного яблука. Лікування залежить від форми захворювання: корекція вродженого анкілоблефарону лише хірургічна; набутий анкілоблефарон потребує комплексного підходу (медикаментозна терапія плюс хірургічне втручання), вибір тактики залежить від первинного захворювання.

Анкілоблефарон (від грец. Ankylos – вигнутий, кривий, blepharon – повіка) – це захворювання ока, при якому відбувається часткове або повне зрощення верхньої та нижньої повіки, внаслідок чого очна щілина зменшена або повністю відсутня. У клінічній офтальмології виділяють вроджений анкілоблефарон та набутий. Уроджений анкілоблефарон – досить рідкісна патологія, її популяційна частота не визначена. Найчастіше зустрічається набутий варіант, наприклад, після тривалого хронічного запалення повік чи термічного опіку очей. Придбаний анкілоблефарон може виникати у будь-якому віці. З однаковою частотою діагностується у чоловіків та жінок. Зустрічається у всіх розвинених країнах.

Вроджений анкілоблефарон, як і інші аномалії органу зору, може передаватися у спадок як рецесивним, так і домінантним шляхом. Дана патологія зустрічається у структурі деяких спадкових синдромів: синдрому Хея-Уеллса, синдрому підколінного птеригіуму та ряду інших ектодермальних дисплазій. У ряді випадків анкілоблефарон може бути обумовлений спонтанними мутаціями, спричиненими впливом на плід тератогенних факторів.

Придбаний анкілоблефарон виникає в результаті термічних опіків очей кислотою, лугом, окропом, розплавленим металом. Також зрощення повік може утворитися після деяких захворювань, що призводять до тривалого хронічного запалення країв повік, таких як лишай, що оперізує, рубцевий пімфегоїд, синдром Стівенса-Джонсона, дифтерія очей. Часто поєднується з симблефароном (зрощенням кон’юнктиви повік із кон’юнктивою склери).

Уроджена форма патології виявляється відразу після народження. Зрощення повік частіше спостерігається з скроневої сторони, рідше – з носової. При цьому відбувається зміщення сльозових органів до носа, також збільшується довжина сльозового низького канальця, сльозне м’ясо зростається з внутрішньою частиною століття. Може зустрічатися у вигляді тоненького сполучнотканинного тяжа, який є залишковим елементом повного зрощення повік у період ембріонального розвитку. Крізь нього видно незмінне очне яблуко. Зазвичай вроджений анкілоблефарон поєднується з іншими аномаліями розвитку очей або черепа, такими як ущелина губи і твердого піднебіння, мікрофтальм (аномально малі розміри очного яблука), птоз різного ступеня (опущення верхньої повіки), епікантус (особлива складка у внутрішнього кута ока) оболонки (дефект розвитку, що виявляється відсутністю частини судинної оболонки ока) та ін.

Клінічні прояви набутого анкілоблефарону залежить від тяжкості причинного захворювання (блефариту, опіку). Відбувається ураження шкіри повік і тканин, що підлягають, що і призводить надалі до рубцевих змін країв та утворення анкілоблефарону. Захворювання може супроводжуватися сильним больовим синдромом в оці, сльозотечею, помутнінням рогівки до утворення рубцевих змін, різким набряком кон’юнктиви аж до некрозу.

Діагностика вродженого анкілоблефарону здійснюється при огляді новонародженого в пологовому будинку лікарем-офтальмологом. При повному зрощенні повік проводять КТ орбіт та ехографію м’яких тканин виявлення інших аномалій розвитку. Придбаний анкілоблефарон діагностується методом біомікроскопії з використанням щілинної лампи. По можливості визначають гостроту зору, вимірюють ВГД, огляд очного дна. При тотальному зрощенні повік необхідно УЗД очного яблука чи МРТ орбіт з метою оцінки стану внутрішніх структур очного яблука.

Лікування цієї патології лише хірургічне. При вродженому варіанті операція призначається максимально найближчим часом після народження і полягає в розсіченні спайок між століттями. За відсутності додаткових аномалій розвитку прогноз сприятливий. Лікування придбаного анкілоблефарону полягає у визначенні причини зрощення. Потім слідує обов’язковий етап – медикаментозна терапія для усунення запальних змін в області повік. Проведення оперативного лікування зводиться до відновлення цілісності повік, операція має реконструктивний характер.

Прогноз для зору найчастіше несприятливий. Профілактичні заходи спрямовані на запобігання виникненню лише придбаного анкілоблефарону. В основі профілактики лежить дотримання всіх правил безпеки під час роботи з небезпечними хімічними речовинами, використання засобів індивідуального захисту, таких як окуляри, рукавички, маски. Також необхідно захищати очі та шкіру повік від впливу гарячого повітря та пари.