Більше

Аномалії сечоводів

Аномалії сечоводів часто розвиваються в поєднанні з аномаліями нирок, однак можуть виникати і незалежно від них. Ускладнення включають обструкцію та інфекції, а також каменеутворення внаслідок уростаза. Нетримання сечі розвивається, якщо сечовід мине сечовий міхур і відкривається в уретру, на промежині або в піхву. Діагностика зазвичай включає УЗД і мікційну цистографію (МЦ); деякі стани можуть бути виявлені при рутинному пренатальному УЗД плоду. Лікування хірургічне.

Аномалії подвоєння

Аномалії подвоєння. Часткове або повне подвоєння одного або обох сечоводів може виникати в поєднанні з подвоєнням ниркової миски з того ж боку. Сечовід з верхнього полюса нирки відкривається нижче на латеральної стінці сечового міхура, ніж розташоване гирло сечоводу з нижнього полюса нирки. Можуть відзначатися ектопія або стеноз одного або обох гирл, ПМР в нижче розташований сечовід або обидва сечоводу, а також уретероцелє. За наявності обструкції, ПМР або нетримання сечі може бути необхідне оперативне лікування.

Ектопія гирл сечоводу

Ектопія гирл сечоводу. Аномалії положення гирла нормального або подвоєного сечоводу можуть включати розташування його на бічній стінці сечового міхура, дистальное розташування далі трикутника, розташування в шийці міхура, у дівчаток в піхву дистальніше сфінктера (веде до постійного нетримання сечі), в статевій системі (простата і насінні бульбашки у хлопчиків, матка або піхву у дівчаток) або зовнішнє розташування. Латеральна ектопія гирла сечоводу часто веде до розвитку ПМР, в той час як дистальна ектопія більш часто є причиною обструкції і нетримання сечі. Оперативне лікування потрібно при обструкції і нетриманні сечі, а також іноді при ПМР.

Ретрокавальний сечовід

Ретрокавальний сечовід. При аномалії розвитку порожнистої вени (розташована перед сечоводом порожниста вена) інфраренального порожниста вена формується попереду від сечоводу (зазвичай правого); ретрокавальний сечовід ліворуч виникає тільки при персистуванні системи лівої кардинальної вени або при повному зворотному розташуванні. За наявності ретрокавального сечоводу може розвиватися його обструкція. При вираженій обструкції сечовід хірургічно поділяють і формують уретеро-уретральний анастомоз попереду від порожнистої вени або клубових судин.

Стеноз

Стеноз. Звуження може виникати в будь-якій ділянці сечоводу, найбільш часто воно відзначається в області мисково-сечовідного з’єднання і рідше сечовивідних-міхурного з’єднання (первинний мегауретер). Наслідки включають інфекції, гематурію і обструкцію. Стеноз часто зменшується з ростом дитини. При первинному мегауретера звуження сечоводу і реимплантация можуть знадобитися при наростанні дилатації або виникненні інфекції або обструкції.

Уретероцеле

Уретероцеле. Пролапс нижнього кінця сечоводу в сечовий міхур з обструкцією може викликати прогресуючу уретероектазію, гідронефроз, інфекції, іноді каменеутворення і порушення ниркових функцій. Методи вибору при лікуванні включають ендоскопічне трансуретральне розсічення, а також відкриту корекцію.

Якщо уретероцелє розвивається при подвоєнні сечоводу у верхньому з них, лікування залежить від функції сегмента нирки, з якого він виходить, у зв’язку зі значною поширеністю при цьому дисплазії нирок. Видалення ураженого сегмента нирки і сечоводу може бути краще, ніж корекція обструкції, якщо відсутня функція сегмента нирки або при підозрі на виражену дисплазію нирки.

Рефлюкс

Міхурно-сечовідний рефлюкс (ПМР). Рефлюкс – це ретроградний закид сечі з сечового міхура назад у сечоводи або ниркові миски. Найчастіше він розвивається внаслідок вроджених аномалій розвитку пузирномочеточніковий з’єднання. Неповний розвиток интрамурального тунелю сечоводу веде до порушення нормального клапанного механізму в області міхурово-сечовідного з’єднання, через що стає можливим закид сечі з сечового міхура в сечовід і ниркову балію. Рефлюкс може виникати, навіть якщо тунель сформований правильно, але перешкода відтоку сечі з сечового міхура веде до підвищення внутріпузирного тиску.

Рефлюкс сечі з сечового міхура в сечовід може пошкоджувати верхні сечові шляхи при виникненні бактеріальної інфекції, а також іноді внаслідок підвищеного гідростатичного тиску. Бактерії з нижніх сечових шляхів при рефлюксі легко можуть потрапляти у верхні сечові шляхи, що веде до рецидивуючим пієлонефриту з можливим розвитком рубцевих змін нирок і порушення функції нирок. Постійно підвищений тиск спорожнення (вище 40 см. вод.ст.) і збільшений об’єм сечового міхура і тиск в ньому часто викликають прогресуюче пошкодження нирок навіть у відсутність інфекції або рефлюксу.

Клінічні прояви ПМР

Клінічні прояви ПМР, як правило, відповідають симптомам інфекції сечової системи (ІМС); вони можуть включати фебрильную лихоманку, біль у животі або боці, дизурию або біль у боці при сечовипусканні, часті і хворобливі сечовипускання. В аналізі сечі можуть відзначатися піурія, гематурія і бактеріурія.

Обстеження для виявлення ПМР включає мікційну цистографію (яка є найкращим методом для діагностики перешкоди відтоку сечі з сечового міхура) і радіоізотопну цистографію. При УЗД нирок оцінюють їх розміри, наявність гідронефрозу і рубцевих змін. При наявності показань точно визначити наявність ураження коркового речовини нирок можна з использованием нефросцинтиграфии. Дослідження уродинаміки дає можливість виявити підвищений тиск наповнення і спорожнення сечового міхура.

Зазвичай ступінь ПМР невисока (з відсутністю або незначним розширенням чашечок – див. класифікацію в табл. 280-4 на стор 3069) і часто зникає спонтанно протягом декількох місяців або років при проведенні в цей час щоденної антибактеріальної профілактики (використовуючи, наприклад, триметопримсульфаметоксазол, амоксицилін, нітрофурантоїн, сульфісоксазол). При поєднанні рефлюксу і високого тиску сечі в наповненому сечовому міхурі або при сечовипусканні призначають медикаментозну терапію для зниження внутріпузирного тиску (наприклад, оксібугінін), модифікацію поведінки з використанням промежностной електроміографії або їх поєднання. Рефлюкс при наявності ускладнень (наприклад, інфекція, порушення росту нирки, рубцеві зміни нирки) лікують шляхом ендоскопічного введення під гирлі сечоводу імплантанта або проводять реімплантацію сечоводу. Обструкція також вимагає хірургічної корекції.

Подальша інформація

Завжди консультуйтеся зі своїм лікарем, щоб переконатися, що інформація, яка відображається на цій сторінці, може бути застосована до ваших особистих обставин. Інформація призначена тільки для медичних фахівців.