Артеріальна гіпертензія

Нефрогенні паренхіматозні артеріальні гіпертензії

Найбільш часто симптоматичні артеріальні гіпертензії мають нефрогенне (ниркове) походження і спостерігаються при гострих та хронічних гломерулонефритах, хронічних пієлонефритах, полікістозі та гіпоплазії нирок, подагричній та діабетичній нефропатіях, травмах та туберкульозі нирок, амілої.

Початкові стадії цих захворювань зазвичай протікають без гіпертензії. Гіпертензія розвивається при виражених ураженнях тканини чи апарату нирок. Особливостями ниркових артеріальних гіпертензій є переважно молодий вік пацієнтів, відсутність церебральних та коронарних ускладнень, розвиток хронічної ниркової недостатності, злоякісний характер перебігу (при хронічному пієлонефриті – у 12,2%, хронічному гломерулонефриті – у 11,5% випадків).

Нефрогенні реноваскулярні (вазоренальні) артеріальні гіпертензії

Реноваскулярна або вазоренальна гіпертензія артеріальна розвивається в результаті одно- або двосторонніх порушень артеріального ниркового кровотоку. У 2/3 пацієнтів причиною реноваскулярної артеріальної гіпертензії є атеросклеротичне ураження ниркових артерій. Гіпертензія розвивається при звуженні просвіту ниркової артерії на 70% і більше. Систолічний АТ завжди вищий за 160 мм рт.ст, діастолічний – понад 100 мм рт.ст.

Для реноваскулярної артеріальної гіпертензії характерним є раптовий початок або різке погіршення перебігу, нечутливість до лікарської терапії, висока частка злоякісної течії (у 25% пацієнтів). За відсутності лікування вазоренальної артеріальної гіпертензії 5-річне виживання пацієнтів становить близько 30%. Найбільш частими є причини загибелі пацієнтів: інсульти мозку, інфаркт міокарда, гостра ниркова недостатність.

Феохромоцитома

Феохромоцитома – гормонопродукуюча пухлина, що розвивається з хромафінних клітин мозкової речовини надниркових залоз, становить від 0,2% до 0,4% всіх форм симптоматичних артеріальних гіпертензій, що зустрічаються. Феохромоцитоми секретують катехоламіни: норадреналін, адреналін, дофамін. Їх перебіг супроводжується артеріальною гіпертензією, з гіпертонічними кризами, що періодично розвиваються. Крім гіпертензії при феохромоцитомах спостерігаються сильні головні болі, підвищене потовиділення та серцебиття.

Первинний альдостеронізм

Артеріальна гіпертензія при синдромі Конна або первинному гіперальдостеронізмі викликається альдостеронпродукуючої аденомою кори надниркових залоз. Альдостерон сприяє перерозподілу іонів К і Na в клітинах, утримання рідини в організмі та розвитку гіпокаліємії та артеріальної гіпертензії.

Гіпертензія практично не піддається медикаментозній корекції, відзначаються напади міастенії, судоми, парестезії, спрага, ніктрурія. Можливі гіпертонічні кризи з розвитком гострої лівошлуночкової недостатності (серцевої астми, набряку легень), інсульту, гіпокаліємічного паралічу серця.

Синдром та хвороба Іценка-Кушинга

Ендокринна артеріальна гіпертензія розвивається у 80% пацієнтів із хворобою та синдромом Іценка-Кушинга. Гіпертензія обумовлена ​​гіперсекрецією глюкокортикоїдних гормонів корою надниркових залоз (гіперкортицизмом) і відрізняється стабільним, безкризовим перебігом, резистентністю до гіпотензивної терапії, пропорційним підвищенням систолічного та діастолічного артеріального тиску. Іншим характерним проявом захворювань є кушінгоїдне ожиріння.

Коарктація аорти

Коарктація аорти – вроджена вада розвитку аорти, що проявляється її сегментарним звуженням, що перешкоджає кровотоку великого кола. Коарктація аорти є формою артеріальної гіпертензії, що рідко зустрічається.

При вторинній артеріальній гіпертензії, викликаній коарктацією аорти, спостерігається різниця в АТ, виміряному на руках (підвищений) та ногах (нормальний або знижений), збільшення АТ у віці 1-5 років та його стабілізація після 15 років, ослаблення або відсутність пульсації на стегнових артеріях , посилення серцевого поштовху, систолічні шуми над верхівкою, основою серця, на сонних артеріях

Лікарські форми артеріальної гіпертензії

Розвиток лікарських форм артеріальної гіпертензії можуть викликати судинний спазм, підвищення в’язкості крові, затримка натрію і води, вплив лікарських засобів на ренін-ангіотензинову систему і т. д. , фенілефрин), можуть викликати артеріальну гіпертензію

Прийом нестероїдних протизапальних препаратів спричиняє розвиток артеріальної гіпертензії внаслідок затримки рідини та пригнічення синтезу простагландинів, що мають вазодилатуючий ефект. Пероральні контрацептиви, що містять естрогени, надають стимулюючу дію на ренін-ангіотензинову систему та викликають затримку рідини. Вторинна артеріальна гіпертензія розвивається у 5% жінок, які використовують оральну контрацепцію.

Стимулююча дія на симпатичну нервову систему трициклічних антидепресантів може спричинити розвиток артеріальної гіпертензії. Застосування глюкокортикоїдів підвищує артеріальний тиск через збільшення реактивності судин по відношенню до ангіотензину II.

Нейрогенні артеріальні гіпертензії

Артеріальні гіпертензії нейрогенного типу обумовлені ураженнями головного або спинного мозку при енцефаліті, пухлинах, ішемії, черепно-мозковій травмі та ін. ністагм, судомні напади.