Артропатії

Артропатія – Вторинне ураження суглобів на тлі інших захворювань та патологічних станів. Може розвиватися при алергії, деяких інфекційних захворюваннях, ендокринних порушеннях, хронічних захворюваннях внутрішніх органів, метаболічних порушеннях та порушеннях нервової регуляції. Клініка артропатій може суттєво відрізнятися. Загальними відмінними рисами є біль, асиметричність ураження, залежність суглобового синдрому від перебігу основного захворювання та слабко виражені зміни за результатами інструментальних досліджень (рентгенографії, КТ, МРТ). Діагноз артропатія виставляється у разі, якщо суглобовий синдром та позасуглобова симптоматика не відповідають діагностичним критеріям подагричного або ревматоїдного артриту. Лікування проводиться з урахуванням основного захворювання.

Артропатія – поразка суглобів, зумовлена ​​неревматичними захворюваннями. Може виникати за хвороб різної етіології. Протікає у вигляді артралгій (більше без порушення форми та функції суглоба) або у вигляді реактивних артритів. Основною характерною рисою артропатій є залежність суглобового синдрому від перебігу основного захворювання. Грубі патологічні зміни у суглобах зазвичай не розвиваються, у більшості випадків суглобова симптоматика повністю зникає або суттєво зменшується при адекватному лікуванні основної хвороби.

Болі у суглобах виникають на тлі алергічної реакції. Артропатія може розвинутися як відразу після контакту з алергеном, і через кілька днів. Діагноз виставляється на підставі характерної алергічної симптоматики: наявності лихоманки, висипу на шкірі, лімфоаденопатії, бронхообструктивного синдрому і т. д. За аналізами крові виявляється гіпергаммаглобулінемія, еозинофілія, плазматичні клітини і антитіла класу I. Явища артропатії зникають після проведення десенсибілізуючої терапії.

Синдром Рейтера є тріадою, що включає ураження органів зору, суглобів і сечостатевої системи. Найчастіше причиною розвитку стає хламідіоз, рідше синдром викликається сальмонелами, шигелами, ієрсиніями або виникає після ентероколіту. Страждають особи, які мають спадкову схильність. Зазвичай симптоми з’являються в наступній послідовності: спочатку – гостра сечостатева інфекція (цистит, уретрит) або ентероколіт, незабаром після цього – ураження очей (кон’юнктивіт, увеїт, іридоцикліт, ретиніт, кератит, ірит) і лише через 1-1,5 місяці – артропатія . При цьому симптоми з боку очей можуть проявлятися протягом 1-2 днів, бути слабко вираженими та залишитися непоміченими.

Артропатія є провідною ознакою синдрому Рейтера і нерідко стає першою причиною звернення за медичною допомогою. Зазвичай спостерігається асиметричний артрит з ураженням суглобів нижніх кінцівок: гомілковостопних, колінних та дрібних суглобів стопи. При цьому суглоби, як правило, залучаються до запального процесу послідовно, знизу вгору, з проміжком у кілька днів. Пацієнт з артропатією скаржиться на болі, що посилюються ночами та вранці. Суглоби набряклі, відзначається місцева гіперемія, у деяких хворих виявляється випіт. Іноді виникають болі в хребті, розвивається сакроілеїт, можливий п’ятковий бурсит зі швидким формуванням шпори п’яти і запалення ахіллового сухожилля.

Діагноз виставляється на підставі історії хвороби, симптоматики, даних лабораторних та інструментальних досліджень. При виявленні в анамнезі ентериту або сечової інфекції хворих з артропатією направляють на консультації до відповідних фахівців: гастроентеролога, уролога та венеролога. При ураженні очей потрібна консультація офтальмолога.

В аналізах крові виявляються ознаки запалення, в аналізах сечі – незначна чи помірна кількість лейкоцитів. Для виявлення хламідій виконується зіскрібок з цервікального каналу, уретри та кон’юнктиви. При проведенні рентгенографії колінного та гомілковостопного суглоба виявляється деяке звуження суглобових щілин та вогнища навколосуглобового остеопорозу. Рентгенографія кістки п’яти зазвичай підтверджує наявність п’яткової шпори. Рентгенографія стопи свідчить про наявність періоститів, ерозій та шпор плюсневих кісток та кісток фаланг пальців.

Лікування спрямоване на боротьбу з основною інфекцією та усунення симптомів хвороби. Пацієнтам з артропатією призначають протихламідійні препарати, при необхідності – анальгетики та нестероїдні протизапальні засоби. У 50% випадків артропатії повністю зникають, у 30% хворих спостерігаються рецидиви артриту, у 20% випадків відзначається хронічний перебіг артропатії з подальшим посиленням симптоматики та порушенням функції суглобів.

Артропатії можуть виникати при ряді паразитарних та безлічі інфекційних захворювань. Для трихінельозу, бруцельозу та хвороби Лайма характерні леткі артралгії, іноді у поєднанні з міалгіями. При краснусі з’являється нестійкий симетричний поліартрит. Артропатії при епідемічному паротиті нагадують картину ревматоїдного артриту: запалення в суглобах непостійно, носить мігруючий характер і іноді супроводжується запаленням перикарда. Інфекційний мононуклеоз та вітряна віспа супроводжуються артропатією у вигляді нестійкого артриту, що швидко проходить при згасанні симптомів основного захворювання.

Артропатія при менінгококовій інфекції розвивається приблизно через тиждень після початку захворювання; зазвичай спостерігається моноартрит колінного суглоба, рідше – поліартрит кількох великих суглобів. При вірусних гепатитах можливі артропатії у вигляді артралгій або летких артритів із симетричним ураженням переважно колінних суглобів та дрібних суглобів кисті; Артропатії зазвичай виникають на самому початку хвороби, ще до появи жовтяниці. Для ВІЛ-інфекції характерна велика різноманітність суглобової симптоматики: можливі як артрити, так і артралгії, у ряді випадків розвивається СНІД-асоційований артрит гомілковостопних та колінних суглобів, що супроводжується вираженим порушенням функції кінцівки та інтенсивним больовим синдромом.

В усіх випадках суглобова симптоматика досить швидко зникає під час лікування основного захворювання.

При вузликовому періартеріїті, синдромі Такаясу та гранулематозі Черджа-Страуса артропатії зазвичай протікають у формі артралгій. При хворобі Кавасакі можливі як артралгії, і артрити. При хворобі Шенлейн-Геноха та гранулематозі Вегенера спостерігається симетричне ураження великих суглобів, непостійний больовий синдром на тлі припухлості навколосуглобових тканин.

Найбільш поширеним ураженням суглобів у разі порушення гормонального балансу є клімактеричні або оваріогенні артропатії. Суглобовий синдром розвивається на тлі клімаксу або зниження функції яєчників, обумовленому іншими причинами (хірургічним видаленням, опроміненням щодо злоякісного новоутворення). Артропатією частіше страждають жінки із зайвою вагою. Зазвичай уражаються дрібні суглоби стоп, рідше колінні суглоби. Виникають болі, скутість, хрускіт і припухлість. Порушується зміна суглобів – спочатку з допомогою набряку, потім з допомогою дистрофічних процесів. На початкових стадіях рентгенологічна картина нормальна, МРТ суглобів або під час артроскопії колінного суглоба виявляється деяке потовщення синовіальної оболонки. Надалі виявляються гонартроз та артрози суглобів стопи. Після підбору ефективної замісної терапії артропатії зменшуються чи зникають.

Діабетичні артропатії розвиваються переважно у молодих жінок, які страждають на цукровий діабет I типу протягом 6 і більше років, особливо – при нерегулярному та неадекватному лікуванні. Поразка зазвичай одностороння, страждають суглоби стопи. Рідше в процес залучаються колінний та гомілковостопний суглоб, ще рідше – хребет та суглоби верхніх кінцівок. Для діабетичних артропатій характерна клініка швидко прогресуючого артрозу. На рентгенограмах виявляються осередки остеолізу, остеопорозу та остеосклерозу, сплощення суглобових поверхонь та остеофіти. Лікування цукрового діабету призводить до редукування артропатії, проте при виражених артрозах необхідна терапія, спрямована на усунення больового синдрому та відновлення хряща.

Гіперпаратиреоз стає причиною розсмоктування та подальшого відновлення кісткової тканини, при цьому в суглобовому хрящі з’являються вапняні відкладення, розвивається суглобовий хондрокальциноз. Артропатії проявляються у вигляді летючих болів у суглобах, гострих моно- та поліартритів. Після корекції гіперфункції або видалення аденоми паращитовидної залози, суглобові симптоми зазвичай зникають.

Гіпертиреоз, особливо його важкі форми, можуть супроводжуватися артропатіями. Можливі як артрити, так і артралгії, іноді у поєднанні з болем у м’язах. Рентгенологічна картина мізерна, виявляються лише явища поширеного остеопорозу. Діагноз виставляється виходячи з клінічних проявів. Терапія основного захворювання призводить до зменшення або зникнення артропатії.

Для гіпотиреозу характерна поразка великих суглобів, частіше за колінні. Можливі також болі в кульшових суглобах. Артропатії поєднуються з міалгіями, скутістю та слабкістю м’язів. Рентгенологічна картина без змін. При розвитку гіпотиреозу в дитячому віці можлива ротація та усунення головки стегна з розвитком згинальної контрактури тазостегнового суглоба.

При порушенні функції гіпофіза іноді спостерігається ураження хребта та дистальних суглобів кінцівок. У важких випадках розвивається кіфоз шийногрудного відділу у поєднанні з декальцифікацією грудини та ребер. Можливі деформації кінцівок та розбовтаність суглобів. Артропатії проявляються болями в спині та суглобах кінцівок. Контрактури нехарактерні.

Для хвороби Крона та неспецифічного виразкового коліту характерні артропатії у вигляді гострих мігруючих артритів. Зазвичай уражаються гомілковостопні та колінні суглоби. При неспецифічному виразковому коліті можливі артрити кульшових суглобів та болі в хребті. Усі прояви артропатії самостійно зникають протягом 1-2 місяців.

Найбільш відомою артропатією при захворюваннях внутрішніх органів є синдром Марі-Бамбергера – деформація пальців у вигляді барабанних паличок та нігтів у вигляді годинникового скла. Причиною деформації є асифікуючий періостоз дистальних відділів трубчастих кісток, що виникає внаслідок реакції кісткової тканини на порушення кислотно-лужного балансу та нестачу кисню. Синдром найчастіше виникає при хворобах легень (рак легені, кавернозний туберкульоз, нагноєльні захворювання). Може також зустрічатися при цирозі печінки, затяжному септичному ендокардиті та деяких вроджених вад серця. Артропатії проявляються у вигляді виражених болів у суглобах. Можливий незначний набряк.