Астигматизм

Астигматизм – порушення рефракції, зумовлене неправильною, несферичною формою рогівки або кришталика, що призводить до розсіювання світлових променів та формування спотвореного зображення на сітківці. Астигматизм понад 1 дптр проявляється порушенням зору, нечітким розпливчастим баченням предметів, головним болем, швидкою стомлюваністю при зорових навантаженнях, дискомфортом у надбрівній ділянці. Діагностика астигматизму включає консультацію офтальмолога, перевірку гостроти зору, дослідження рефракції (скіаскопію, рефрактометрію), біомікроскопію, офтальмометрію, офтальмоскопію, УЗД ока, комп’ютерну кератотопографію. Лікування астигматизму проводиться за допомогою очкової та контактної корекції, лазерної корекції за методикою LASIK, астигмотомії, імплантації факічних лінз.

Астигматизм, поряд з короткозорістю і далекозорістю, відноситься в офтальмології до так званих аметропій – станів, що характеризуються зміною заломлюючої здатності оптичних середовищ і спотворенням заднього фокусу ока. Серед усіх видів аметропій астигматизм зустрічається у 10% випадків. Рання корекція астигматизму є запорукою успішної профілактики амбліопії та косоокості.

При астигматизмі в результаті порушення рівномірної кривизни (сферичності) рогівки або кришталика їх поверхня має неоднакову заломлюючу силу в різних меридіанах, тому пучок променів не сходить в одній точці сітківки, як це відбувається в нормі. В одних випадках зображення фокусується на сітківці, але як відрізка, розмитого еліпса або «вісімки»; в інших – за або перед сітківкою. Очевидне людиною з астигматизмом зображення стає спотвореним, розпливчастим, нечітким.

Причиною астигматизму є порушення конфігурації оптичної системи ока – нерівномірна кривизна рогівки чи неправильна форма кришталика. У більшості випадків астигматизм є успадкованою патологією зору, часто пов’язаною вродженим нерівномірним тиском повік, окорухових м’язів і кісток очниці на оболонки ока. Тому, якщо в сім’ї хтось із батьків страждає на астигматизм, дитина повинна бути обстежена в офтальмолога якомога раніше.

Придбаний астигматизм може розвиватися у дорослих внаслідок рубцевих змін рогівки, що виникли внаслідок травм ока, офтальмологічних операцій, дистрофічних процесів (кератоконуса), помутніння рогівки, запалень (кератитів).

Залежно від рефракції головних меридіан (перпендикулярних площин ока) розрізняють прямий астигматизм (з найбільшою силою заломлюючої вертикального меридіана), зворотний астигматизм (з найбільшою заломлюючою силою горизонтального меридіана) і астигматизм з косими осями.

На вигляд виділяють правильний і неправильний астигматизм. При правильному астигматизмі два головні меридіани взаємно перпендикулярні; при неправильному – розташовані косо. Правильний астигматизм поділяється на простий, у якому одному з меридіанів є нормальна рефракція – эмметропия; складний, що характеризується однією і тією самою рефракцією (міопією або гіперметропією) в обох меридіанах; змішаний – з різними видами рефракції у меридіанах. При поєднанні з короткозорістю говорять про міопічний астигматизм, з далекозорістю – про гіперметропічний астигматизм.

За часом виникнення розрізняють уроджений (правильний) та набутий (неправильний) астигматизм. Природжений астигматизм у межах 0,5-0,75 дптр вважається фізіологічним – у цьому випадку він не відбивається на гостроті зору і не потребує корекції. Набутий астигматизм завжди є патологічним.

Напрямок меридіанів характеризує вісь астигматизму і виявляється у градусах. Різниця заломлення найслабшого і найсильнішого меридіанів відбиває величину астигматизму, що вимірюється в діоптріях. За останньою ознакою виділяють слабкий ступінь (до 3 дптр), середній ступінь (3-6 дптр) та високий ступінь (вище 6 дптр) астигматизму.

При неправильній заломлюючій здатності рогівки говорять про рогівковий астигматизм, при дефекті заломлення кришталика – про кришталиковий.

Як правило, астигматизм, проявляється у дошкільному чи ранньому шкільному віці. Дитина з астигматизмом може плутати схожі літери або міняти їх місцями в словах, скаржитися на поганий зір, спотворення та нечіткість бачення предметів, часті головні болі, неприємні відчуття у надбрівній ділянці. Для астигматизму характерна астенопія, що виявляється в швидкій зоровій стомлюваності, почутті «піску» в очах; непереносимість носіння окулярів, що потребує їх частої заміни.

Симптоми астигматизму малоспецифічні; на ранніх стадіях захворювання часто проявляється невеликою розфокусованістю зору, тому часто сприймається за втому очей. Насторожуючими ознаками, які можуть означати астигматизм, служать втрата чіткості зору, коли предмети бачаться нерівними, деформованими, розпливчастими; біль, почервоніння, печіння в очах; двоїння в очах при підвищеному зоровому навантаженні (при читанні, роботі за комп’ютером), утруднення в зоровому визначенні відстані до об’єктів та ін.

Консультація офтальмолога при підозрі на астигматизм включає комплексну оцінку стану зорової функції, огляд структур ока, дослідження рефракції, непрямі методи дослідження, що візуалізують.

Перевірка гостроти зору (візометрія) при астигматизмі проводиться без корекції та з корекцією. В останньому випадку пацієнтові надягають пробну оправу, в якій одне око закрите непрозорим екраном, а перед іншим поміщають циліндричні лінзи різної заломлюючої сили, домагаючись максимальної гостроти зору.

Ступінь рефракції визначають за допомогою скіаскопії (тіньової проби) зі сферичними лінзами та циліндричними (астигматичними) лінзами (циліндроскіаскопія). Більш повні відомості про порушення рефракції дає рефрактометрія, яка виконується у стані мідріазу (розширення зіниці).

З метою з’ясування можливих причин астигматизму (запальних чи дегенеративних захворювань рогівки) проводиться біомікроскопія ока; для виключення патології очного дна та склоподібного тіла виконується офтальмоскопія. Передньо-задній відрізок ока досліджують за допомогою офтальмометрії та УЗД ока.

Наявність та ступінь рогівкового астигматизму, а також виявлення кератоконуса здійснюється за допомогою комп’ютерної кератотопографії.

З метою лікування астигматизму використовують очкову, контактну, лазерну та мікрохірургічну корекцію. Офтальмологічна корекція показана при астигматизмі більше 1 дптр, що прогресує зниження гостроти зору, симптоми астенопії, збільшення ступеня далекозорості або короткозорості.

Очкова корекція забезпечується індивідуальним підбором очок (найчастіше складних), у яких комбінуються сферичні та циліндричні лінзи. Сферичні лінзи підбирають згідно з правилами корекції гіперметропії або міопії, сила циліндричної лінзи, що заломлює, повинна збігатися зі ступенем астигматизму. При високому ступені астигматизму носіння складних окулярів може супроводжуватися запамороченням, різьбленням в очах, зоровим дискомфортом.

Альтернативою очкової корекції астигматизму може бути використання торичних (астигматичних) контактних лінз. Перевагою контактної корекції служить те що, що лінза, на відміну окулярів, утворює з оком єдину оптичну систему і викликає просторових спотворень. При незначному ступені астигматизму можуть використовуватися ортокератологічні (нічні) лінзи. З метою коригування окулярів та контактних лінз необхідні періодичні повторні консультації офтальмолога. Однак і окуляри, і лінзи, здатні лише на якийсь час скоригувати дефекти зору, але не можуть повністю позбавити астигматизму.

При міопічному або змішаному астигматизмі, непереносимості очкової корекції, неможливості проведення лазерної корекції та різної рефракції в меридіанах показано проведення астигмотомії (кератотомії) – процедури нанесення мікронасічок на рогівку, що дозволяє послабити сильний меридіан. При гіперметропічному астигматизмі може бути виконана лазерна або термокератокоагуляція – припікання периферії рогівки, що збільшує її опуклість та силу заломлення.

В останні роки в лікуванні астигматизму провідну роль займає ексимерно-лазерна корекція за методикою LASIK. Вона показана при астигматизм до ±3-4 дптр. Процедура лазерного коригування астигматизму проводиться амбулаторно з використанням місцевої крапельної анестезії. У процесі корекції за допомогою спеціального приладу мікрокератома відокремлюють поверхневий шар рогової оболонки товщиною 130-150 мікрон, потім лазером у чітко визначених ділянках випаровують частину рогівки на певну глибину, після чого клапоть повертають на місце. Накладення швів при даному способі корекції астигматизму не провадиться, оскільки епітелій по краю клаптя відновлюється самостійно. Поліпшення зору після ексимерно-лазерної корекції відзначається вже через 1-2 години після закінчення процедури, а остаточне відновлення відбувається протягом тижня.

У післяопераційному періоді рекомендується обмеження фізичних та зорових навантажень, захист очей від травмування, виключення теплових процедур (відвідування сауни, прийняття гарячих ванн). Призначається закопування у вічі крапель (з дексаметазоном, антибактеріальним та зволожуючим компонентом), повторний огляд офтальмолога. Надалі може бути рекомендовано проходження апаратного лікування (лазерстимуляції, відеокомп’ютерних тренувань), прийом спеціальних вітамінних препаратів для очей, проходження курсів очної гімнастики, масажу шийно-комірцевої зони, гідропроцедур тощо.

При неможливості проведення ексимерно-лазерної корекції астигматизму або його високого ступеня виконується імплантація факічних лінз.

При несвоєчасному чи неадекватному лікуванні астигматизму може розвинутися різке зниження гостроти зору, амбліопія, косоокість. Критеріями якісно проведеної корекції астигматизму є підвищення якості бінокулярного зору.

Профілактика астигматизму полягає в раціональному розподілі зорових навантажень, їх чергуванні зі спеціальними вправами для очей та фізичною активністю, запобігання травмам та запаленням рогівки. Для виявлення вродженого астигматизму необхідне проведення диспансеризації дітей відповідно до вікового плану-графіка. Попередження вторинних ускладнень потребує своєчасної оптичної корекції астигматизму.