Головна / unsorted / Атерома

Атерома

Атерома – це кіста сальної залози, що є порожниною, заповненою кашкоподібним секретом. Має вигляд підшкірно розташованої, округлої освіти м’яко-еластичної консистенції. Атерома легко зміщується щодо тканин, що підлягають, і повільно збільшується в об’ємі, часом досягаючи 7-10 см в діаметрі. Діагноз ґрунтується на даних загального огляду, УЗД, гістологічного дослідження. Хірургічне лікування передбачає видалення освіти разом з капсулою, що формує його, що виключає ймовірність рецидиву. На обличчі допускається видалення кісток методом цистотомії для зменшення вираженості післяопераційних рубців.

Загальні відомості

У науковій літературі патологічна освіта має ряд синонімічних назв: епідермоїдна або епідермальна кіста, триходермальна кіста, епідермоїд, стеатоцитома, ретенційна кіста. У повсякденному побуті освіта позначається як жировик. Множинні новоутворення звуться атероматозу шкіри. Зустрічаються епідермоїдні кісти, за різними даними, у 5-10% населення, причому у жінок удвічі частіше, ніж у чоловіків. Найбільш характерний вік на формування атером – 20-30 років. Однак за медичною допомогою, як правило, пацієнти звертаються через кілька років, коли освіта сягає значних розмірів і стає помітним косметичним дефектом.

Атерома

Причини атероми

Основним фактором утворення ретенційних кіст є формування перешкоди або суттєвого утруднення відтоку секрету сальної залози на тлі вироблення шкірного сала, що триває. Причини порушення відтоку різноманітні, часто поєднуються та взаємно посилюють дію один одного. До основних механізмів формування атером відносять:

  • Особливості будови залоз шкіри. Патологічні зміни у будові сальних залоз виникають на етапі ембріонального розвитку та обумовлені генетичними дефектами. Накопичення секрету в сальних залозах, які не мають вивідної протоки, починається внутрішньоутробно. У таких випадках перші атероми діагностуються в дитини відразу після народження.
  • Зміна характеру та кількості секрету. Підвищення в’язкості шкірного сала на тлі посилення процесу зроговіння усть проток сальних залоз призводить до утворення сальних пробок. В основі цього процесу лежать гормональні та психогенні фактори, які сприяють розвитку вугрової хвороби тяжкого ступеня, жирної себореї, гіпергідрозу. Ці захворювання часто є тлом, у якому розвиваються атероми.
  • Механічні ушкодження шкіри. Процес рубцювання та епітелізації шкірної рани призводить до звуження або закупорки протоки сальної залози. Атероми з’являються в місцях порізів, розчесів і саден, постійного видалення небажаного волосся. Нерідко ретенційні кісти починають зростання на місці фурункулів, що розкрилися і зажили, зливних гнійників.
  • Несприятливі зовнішні дії. Імовірність появи атером вище в осіб, які зазнали радіоактивного опромінення, вплив ультрафіолетового випромінювання. Зростання сальних кіст можуть спровокувати обмороження та опіки. На користь цього свідчить той факт, що ретенційні кісти часто з’являються на відкритих ділянках тіла, голові та шиї.

Патогенез

У закупореній сальній залозі продовжується вироблення секрету. Вміст накопичується і починає давити на стінки порожнини, поступово розтягуючи їх. Збільшення залози в об’ємах не викликає неприємних відчуттів, сверблячки або болю, тому що при цьому не відбувається здавлювання нервових закінчень. Шкіра над зростаючою кістою піднімається, утворюється округле ущільнення м’яко-еластичної консистенції. Кровообіг в області розташування атероми не змінюється, оскільки обсяг живих тканин дермоїду практично не збільшується. Шкірні покриви над утворенням звичайного кольору.

Поступово навколо стінок переростяної сальної залози починає формуватися сполучнотканинна капсула. Внутрішня поверхня стін кісти постійно продукує секрет. Прокол та випорожнення порожнини не призводить до одужання. Місце проколу гоїться, і порожнина знову починає заповнюватися рідким жировим секретом. Уникнути рецидивів дозволяє вилущування дермоїду разом із капсулою.

Класифікація

Атероми поділяються на групи з гістологічної будови та причин появи. Відмінності в клітинній будові кіст не виявляються клінічно, тому гістологічна класифікація становить інтерес тільки для дослідників. У практичній дерматології значення має класифікація, заснована на особливостях формування атером. Відповідно до неї кісти із сальних залоз діляться на дві групи:

  • Вроджені (первинні чи дійсні). В основі їх розвитку генетичний дефект, що впливає на формування сальних залоз та їх проток. Розвиток кіст із шкірних закладок починається внутрішньоутробно, тому вроджені атероми часто виявляються у новонароджених. Рідко бувають розміром більше 0,5 см. Зазвичай освіти множинні.
  • Придбані (вторинні чи хибні). Розвиваються в незмінених сальних залозах при закупорці їхнього просвіту. З’являються переважно у дорослих пацієнтів на тлі попередніх пошкоджень шкіри, порушень активності сальних залоз. Протягом тривалого часу збільшуються обсягом, досягаючи значних розмірів. Подано одиничними утвореннями.

Симптоми атероми

Ретенційні кісти можуть розвинутися на будь-якій ділянці голови, тіла та кінцівок, де є сальні залози, незалежно від того, відкриваються протоки залоз на поверхню шкіри або у гирла волосяних фолікулів. Фактично, це будь-яка анатомічна область, у тому числі пахвові западини та підколінні ямки, за винятком долонь та стоп. Хибні атероми найчастіше зустрічаються на голові, шиї, верхній третині спини, обличчі. Характерною локалізацією істинних атер є область промежини.

Зовні кіста має вигляд округлого утворення, що злегка піднімає шкіру. На дотик атерома м’яка, великі кісти при пальпації за рахунок рідкого вмісту помітно флюктують. На поверхні кісти може бути помітна закупорена вивідна протока. Освіта легко зміщується разом зі шкірою щодо тканин, що глибше лежать. Шкіра над атеромою у складку не береться. Середній розмір атероми становить 1-2 см, але зустрічаються пухлини діаметром до 10 см. Зростання утворення не супроводжується неприємними відчуттями за винятком випадків, коли кіста піддається постійному механічному подразненню при натиранні одягом або розчісування.

На волосистій частині голови атероми бувають одиночні та множинні. Триходермальні кісти досягають розмірів 5 см і більше. На шкірі, що покриває, волосся часто рідшає або випадає повністю. Характерно виразка, кровотеча, некроз навколишніх тканин. У хворих, які страждають на жирну себорею, атероми, розташовані на голові, обличчі та шиї, з часом можуть значно ущільнюватися, шкіра над ними набуває синюшного відтінку, а при натисканні відзначається болючість.

Ускладнення

Найчастішим ускладненням атероми є її нагноєння. Приєднання інфекції призводить до розвитку запальної реакції, порушення загального стану, гіпертермії. Цей стан потребує негайного звернення до лікаря.

Абсцедуюча атерома становить небезпеку і в тих випадках, коли її вміст намагаються видавити або відновити прохідність протоки механічним способом. У нормі капсула, що оточує кісту, сприяє обмеженню гнійно-запального процесу. Механічна дія здатна зруйнувати цей бар’єр. Безперешкодне поширення гнійних бактерій у тканинах призводить до флегмони, потрапляння їх у кровотік – до сепсису.

Діагностика

Клінічна картина більшості доброякісних новоутворень шкіри та підшкірної клітковини багато в чому схожа. Перед лікарем-дерматологом на прийомі стоїть завдання провести диференціальну діагностику, визначити вид патологічної освіти, вибрати найефективніший спосіб лікування. Для цього проводиться:

  • Загальний огляд. При пальпації визначаються ознаки порожнинного утворення з чіткими межами, пов’язаними зі шкірою. Для діагностики має значення повільне зростання сальної кісти, наявність на її поверхні закупореного отвору залози. За наявності ознак запалення чи механічного подразнення кісти рекомендується видалення освіти найближчим часом.
  • Ультразвукове дослідження. Проводиться у складних діагностичних випадках. УЗД м’яких тканин дозволяє візуалізувати капсулу та порожнину, заповнену рідким вмістом. Ці дані допомагають встановити діагноз атероми зі 100% достовірністю. Дослідження інформативне для диференціації епідермоїду від ліпоми (доброякісної пухлини з жирової тканини), фіброми (вузла сполучної тканини), гігроми (новоутворення з потової залози).
  • Морфологічна діагностика Експрес-діагностика клітинного складу новоутворення може бути виконана під час операції. Також можливе проведення гістологічного дослідження після видалення кісти з метою підтвердження діагнозу та виключення злоякісної природи пухлини.

Лікування атероми

Підходи до лікування епідермальної кісти у дерматології та амбулаторній хірургії значно відрізняються. Вони не є взаємовиключними і можуть бути ефективні в різних клінічних ситуаціях, тому що важливо не тільки видалити новоутворення, але підібрати лікування та процедури для догляду з тим, щоб нормалізувати вироблення шкірного сала, не допустити появу нових атером.

  • Консервативне лікування. Призначається на етапі підготовки до операції, коли необхідно усунути запалення. Використовуються мазі з протизапальними та антибактеріальними компонентами. У післяопераційному періоді пацієнту з метою профілактики утворення нових атер підбираються лікарські препарати та косметичні засоби для щоденного догляду, які нормалізують роботу сальних залоз.
  • Цистектомія. Класична хірургічна операція щодо атероми без ознак запалення передбачає вилущування освіти з капсулою через невеликий розріз шкіри. Також хороші результати дає випарювання капсули лазером, радіохвильовий метод видалення атероми.
  • Видалення кісти, що нагноилася. Абсцедуючу атерому видаляють у два етапи. На першому проводиться розтин атероми, що нагноїлася: через розріз евакуюється вміст кісти, порожнина промивається антисептичними розчинами, призначається місцеве протизапальне лікування. На другому, після стихання запального процесу, видаляється капсула.
  • Цистотомія. На обличчі кращим методом видалення кісток є їх прокол, спорожнення, створення умов для загоєння тканин без накладання швів. Після цистотомії на місці сформованого отвору залишається атрофічний рубець округлої форми діаметром до 4 мм, що не розцінюється пацієнтами як косметичний дефект.

Прогноз та профілактика

Запобігти розвитку атером дозволяє своєчасне звернення до дерматолога та косметолога з приводу будь-яких змін у стані шкіри та волосся. Юнацькі вугри, себорея, підвищена жирність шкіри – це стани, які потребують корекції та постійного, правильно підібраного підтримуючого лікування. При атероматозі, що вже розвинувся, показано проведення обстеження гормонального фону, корекції виявлених порушень. Доцільно відмовитися від травматичних методів видалення волосся (воскова депіляція, шугаринг) на користь лазерної епіляції, зменшити час, що проводиться на сонці та в солярії.