Атрофічний гінгівіт

Атрофічний гінгівіт – хронічне захворювання порожнини рота, що характеризується зменшенням об’єму навколишньої зуби ясенної тканини. При атрофічному гінгівіті ознаки запалення найчастіше відсутні, але відбувається поступове оголення шийок зубів та розвиток хворобливої ​​чутливості до змін температури. Діагностується атрофічний гінгівіт на підставі анамнезу та оцінки стану ясен під час стоматологічного огляду. Лікування атрофічного гінгівіту включає усунення травмуючих і подразнюючих маргінальний пародонт факторів, медикаментозну терапію, масаж ясен та фізіотерапевтичні процедури. У запущених випадках проводиться хірургічна операція – гінгівопластика.

Атрофічний гінгівіт – хронічна форма гінгівіту, за якої внаслідок дистрофічних змін епітеліальної тканини відбувається зменшення загального обсягу ясен, зникнення міжзубних сосочків, а також оголення шийок та коріння зубів. При цьому ознаки запалення відсутні або виражені слабо. Атрофічний гінгівіт частіше хворіють чоловіки старше 60 років, у жінок він зустрічається рідше. Внаслідок некоректного ортодонтичного лікування або аномалій ротової порожнини атрофічний гінгівіт також може розвинутися у дітей.

Атрофічну форму хронічного гінгівіту стоматологія розглядає як першу ознаку пародонтозу, що починається – незапального системного ураження оточуючих зуби тканин. Прогресування атрофічного гінгівіту загрожує розвитком пародонтиту – запального захворювання тканин навколо зубів, що призводить до руйнування зубодесневого з’єднання, розхитування та втрати зубів. Тому, щоб уникнути важких наслідків, починати лікування слід якомога раніше.

Атрофічний гінгівіт є останньою стадією хронічного гінгівіту і часто пов’язаний з недотриманням правил гігієни порожнини рота. Основними причинами атрофічного гінгівіту вважають порушення обміну речовин, ослаблення імунітету внаслідок різних захворювань (цукровий діабет, туберкульоз, виразкова хвороба, гастрит, гепатит та ін.), а також куріння. Крім того, пусковими факторами можуть бути гормональні зміни, що відбуваються в організмі підлітків, вагітних жінок і людей похилого віку.

Атрофічний гінгівіт можуть викликати неправильну ортодонтичну терапію, травми ясенної тканини внаслідок дефектів протезування, деформації ясен та вроджені аномалії, наприклад, потужні ясенові зв’язки або неправильне прикріплення вуздечки.

Розрізняють дві форми атрофічного гінгівіту:

• обмежену – оголюються шийки та коріння в ділянці 1–2 зубів (в основному – різців, іклів та премолярів);
• генералізовану – ясенний край поступово втрачає свій обсяг, ясенові сосочки зникають, і утворюються великі міжзубні проміжки.

При розвитку атрофічного гінгівіту слизова оболонка ясен нерідко набуває блідо-рожевого кольору; кровоточивість та запальний процес найчастіше відсутні зовсім або виражені незначно. Найчастіше маргінальна частина ясен втрачає об’єм, а міжзубні сосочки зберігають свою форму, що призводить до формування V-подібних атрофованих ділянок. Надалі ясенний край ущільнюється, утворюється гіпертрофована тканина у вигляді вираженого валика, за рахунок чого ясна виглядає товщою, хоча насправді вона атрофується.

З часом відбувається зменшення загального обсягу ясенної тканини. Внаслідок оголення шийок зубів з’являється патологічна чутливість до змін температури та інших подразників. Прогресування атрофічного гінгівіту призводить до того, що ясенові сосочки повністю зникають. На місці виникають значні міжзубні проміжки, у яких застряє їжа, накопичуються і розмножуються патогенні мікроорганізми, що ще більше посилює патологію.

Внаслідок повільної, але постійно прогресуючої атрофії тканин крайового пародонту відбувається поступове відслонення коренів зубів. Надалі атрофічний гінгівіт призводить до значної втрати обсягу ясенної тканини і може спричинити серйозні наслідки: розвиток пародонтиту та втрату здорових зубів.

Атрофічний гінгівіт діагностується стоматологом або пародонтологом на підставі даних анамнезу та оцінки стану ротової порожнини при візуальному та інструментальному обстеженні. Під час візуального огляду лікар оцінює стан зубів, міжзубних сосочків та ясенного краю, можливі аномалії ясен, а також особливості прикусу, кількість відкладень на зубах та стан протезів за їх наявності. Інструментальне обстеження за допомогою зонда дозволяє виявити кровоточивість, цілісність зубоясенних сполук, відсутність ясенних кишень та ступінь рухливості зубів. З даних огляду складається пародонтограмма.

Щоб оцінити стан кісткової тканини, виконується дентальна рентгенографія. Для більш точної діагностики можливе проведення різних тестів, індексів та проб, а також посіву з ротової порожнини на мікрофлору. Ці дослідження необхідні, щоб диференціювати атрофічний гінгівіт від схожих за симптоматикою захворювань, наприклад, пародонтозу та пародонтиту. При атрофічному гінгівіті уражаються тільки м’які ясенові тканини, а кісткові структури та зв’язки залишаються незайманими.

Для призначення правильного лікування необхідно точно встановити причини, що спричинили атрофічний гінгівіт, тому у разі супутніх захворювань для діагностики потрібні консультації інших медичних фахівців: ендокринолога, фтизіатра чи гастроентеролога.

При лікуванні атрофічного гінгівіту потрібний індивідуальний комплексний підхід. Якщо патологія ясен викликана загальносоматичним захворюванням, потрібно провести курс його лікування та вжити заходів щодо зміцнення загального імунітету. Крім того, потрібно усунути всі травмуючі та дратівливі тканини пародонту фактори, провести професійну гігієну порожнини рота та призначити терапію, що покращує трофіку ясен. У разі потреби проводиться корекція ортодонтичних апаратів та зубних протезів.

За наявності інфекції використовують антибактеріальні препарати. Для обробки ясен застосовують перекис водню чи інші антисептики. Позитивний ефект мають полоскання ротової порожнини відварами лепехи, звіробою, прополісу, ромашки та кори дуба, проте щодо застосування цих засобів необхідно обов’язково проконсультуватися з лікарем. Неприпустимо займатися самолікуванням, терапія такого серйозного захворювання, як атрофічний гінгівіт повинна проходити під строгим контролем фахівця.

Комплексне лікування атрофічного гінгівіту також включає обробку шийок зубів фтором, вібраційний масаж ясен, ауто- і гідромасаж, а також пародонтологічні аплікації з маслом обліпихи або шипшини. Необхідно приймати вітамінно-мінеральні комплекси, що містять вітаміни A, B, C, E і P. Крім цього, в курсі лікування зазвичай використовують кілька видів фізіотерапії: електрофорез, дарсонваль, ультразвук або світлолікування.

У разі занедбаності захворювання лікар може рекомендувати проведення хірургічної операції – гінгівопластику, при якій атрофовані ділянки ясен відновлюються клаптями сусідніх здорових тканин.

Повне лікування даної патології неможливе, але своєчасна і правильна терапія може призупинити атрофічні процеси. Тому слід дотримуватись заходів профілактики атрофічного гінгівіту та своєчасно звертатися до лікаря при появі тривожних симптомів.

Основним профілактичним заходом є правильна гігієна порожнини рота. Необхідно чистити зуби вранці та ввечері, використовуючи пасти, що перешкоджають кровоточивості ясен. У разі діагностованого хронічного гінгівіту важливо не допустити його перетікання до атрофічної стадії. Для цього рекомендується застосовувати стоматологічні гелі, які містять метронідазол. Необхідно обов’язково проходити профілактичний огляд у спеціаліста не менше 2-х разів на рік і регулярно проводити санацію ротової порожнини.

За наявності загальносоматичних патологій, які можуть призвести до атрофічного гінгівіту, важливо своєчасно проводити курс їхнього лікування та зміцнювати загальний імунітет. Необхідно відмовитися від куріння та правильно харчуватися: вживати більше фруктів та овочів, обмежити солодкі продукти.