Багатоформна ексудативна еритема

Багатоформна ексудативна еритема — це гостре захворювання шкіри та слизових з поліморфними висипаннями та схильністю до рецидивів переважно в осінній та весняний періоди. Діагностику багатоформної ексудативної еритеми проводять шляхом виключення схожих за клінічною картиною захворювань у ході дослідження мазків-відбитків, аналізів на сифіліс тощо. Оскільки багатоформна ексудативна еритема має алергічний механізм розвитку, в її лікуванні важливе значення займає усунення етіологічного фактора.

Багатоформна ексудативна еритема виникає переважно у молодих людей та осіб середнього віку. Вона може бути пов’язана із сенсибілізацією організму до різних лікарських препаратів або розвиватись на тлі деяких інфекційних захворювань. У першому випадку говорять про токсико-алергійну (симптоматичну) форму багатоформної ексудативної екземи, а в другому – про інфекційно-алергічну (ідіопатичну). Токсико-алергічні варіанти багатоформної ексудативної еритеми займають всього до 20% від усіх випадків захворювання, тоді як основна їхня маса пов’язана з впливом інфекційних агентів.

Сучасна дерматологія поки що не може однозначно назвати точні причини та механізм розвитку багатоформної ексудативної еритеми. Приблизно у 70% пацієнтів виявляється осередок хронічної інфекції (гайморит, хронічний тонзиліт, отит, пульпіт, пародонтоз, пієлонефрит та ін.) та підвищена чутливість до бактеріальних антигенів. У таких пацієнтів у період загострення захворювання визначається зниження Т-клітинного імунітету. У зв’язку з цим припускають, що виникнення або загострення багатоформної ексудативної еритеми обумовлено імунодефіцитом, що швидко розвивається на тлі вогнищевої інфекції при впливі на організм таких провокуючих факторів, як переохолодження, ГРВІ, ангіна. У багатьох випадках відзначається асоційованість багатоформної ексудативної еритеми з герпетичною інфекцією.

Причиною розвитку токсико-алергічної форми є непереносимість лікарських препаратів: барбітуратів, сульфаніламідів, тетрацикліну, амідопірину та ін. Вона також може виникнути після вакцинації або введення сироватки. При цьому з точки зору алергології захворювання є гіперреакцією змішаного типу, що поєднує в собі ознаки гіперчутливості уповільненого і негайного типів.

Інфекційно-алергічна еритема

Інфекційно-алергічний варіант має гострий початок у вигляді загального нездужання, головного болю, підвищення температури, болів у м’язах, артралгії, болю у горлі. Через 1-2 дні і натомість загальних змін з’являються висипання. Приблизно у 5% випадків вони локалізуються лише на слизовій оболонці рота. У 1/3 хворих відзначається ураження шкіри та слизової рота. У поодиноких випадках багатоформної ексудативної екземи зустрічається поразка слизової геніталій. Після появи висипу загальні симптоми поступово проходять, але можуть зберігатися до 2-3 тижнів.

Висипання на шкірі при багатоформній ексудативній еритемі розташовані переважно на тилі стоп і кистей, на долонях і підошвах, на розгинальній поверхні ліктів, передпліч, колін і гомілок, в області геніталій. Вони представлені плоскими набряклими папулами червоно-рожевого забарвлення з чіткими межами. Папули швидко збільшуються від 2-3 мм до 3 см у діаметрі. Їхня центральна частина западає, її забарвлення набуває синюватого відтінку. На ній можуть виникати бульбашки з серозним чи кров’яним вмістом. Такі ж міхури з’являються і на зовні здорових ділянках шкіри. Поліморфізм висипань пов’язаний з одночасною присутністю на шкірі пустул, плям і пухирів. Висипання, як правило, супроводжуються почуттям печіння, іноді спостерігається свербіж.

При ураженні слизової оболонки ротової порожнини елементи багатоформної ексудативної еритеми розташовані в області губ, піднебіння, щік. На початку вони є ділянками відмежованого або розлитого почервоніння слизової оболонки. Через 1-2 дні на ділянках багатоформної ексудативної еритеми з’являються бульбашки, які через 2-3 дні розкриваються та утворюють ерозії. Зливаючись між собою, ерозії можуть захоплювати всю слизову оболонку рота. Вони вкриті сіро-жовтим нальотом, зняття якого призводить до кровотечі.

В одних випадках багатоформної ексудативної еритеми ураження слизової обмежується кількома елементами без вираженої хворобливості. В інших широке ерозування ротової порожнини не дозволяє пацієнту розмовляти і приймати навіть рідку їжу. У таких випадках на губах утворюються кров’янисті кірки, через які хворий важко відкриває рот. Висипання на шкірі дозволяються в середньому через 10-14 днів, а за місяць зникають повністю. Процес на слизовій оболонці може протікати 1-1,5 місяця.

Токсико-алергічна еритема

Токсико-алергічна форма багатоформної ексудативної еритеми зазвичай не має початкових загальних симптомів. Іноді перед висипаннями відзначається підвищення температури. За характером елементів висипу ця форма практично не відрізняється від інфекційно-алергічної еритеми. Вона може мати фіксований і поширений характер. В обох випадках висипання, як правило, зачіпають слизову оболонку рота. При фіксованому варіанті під час рецидивів багатоформної ексудативної еритеми висипання з’являються на тих же місцях, що раніше, а також на нових ділянках шкіри.

Характерним є рецидивуючий перебіг багатоформної ексудативної еритеми із загостреннями у весняний та осінній сезони. При токсико-алергічній формі захворювання сезонність виникнення рецидивів негаразд виражена. В окремих випадках багатоформна ексудативна еритема має безперервний перебіг через рецидиви, що повторюються один за одним.

Для діагностики захворювання на консультації дерматолога проводиться ретельний огляд висипів та дерматоскопія. При зборі анамнезу приділяється увага до зв’язку з інфекційним процесом або введенням лікарських препаратів. Для підтвердження діагнозу багатоформної ексудативної екземи та виключення інших захворювань з поверхні уражених ділянок шкіри та слизової оболонки беруть мазки-відбитки.

Багатоформну ексудативну еритему диференціюють з пухирчаткою, дисемінованою формою ВКВ, вузлуватою еритемою. Швидка динаміка висипу, негативний симптом Микільського та відсутність акантолізу в мазках-відбитках дозволяють диференціювати багатоформну ексудативну еритему від пухирчатки.

При фіксованих формах багатоформної ексудативної еритеми необхідно проводити диференціальну діагностику із сифілітичними папулами. Відсутність блідих трепонем при дослідженні у темному полі, негативні реакції ПЛР, РІФ та RРR дозволяють виключити сифіліс.

Лікування у гострому періоді залежить від клінічних проявів. При частому рецидивуванні, ураженні слизових, дисемінованих висипаннях на шкірі, появі некротичних ділянок у центрі елементів висипу пацієнту показано одноразове введення бетаметазону. При токсико-алергічній формі першочерговим завданням лікування є визначення та виведення з організму речовини, яка спровокувала виникнення багатоформної ексудативної еритеми. Для цього пацієнту призначається рясне питво, ентеросорбенти, сечогінні засоби. При вперше виниклому випадку захворювання або при наявності в анамнезі даних про самостійний швидкий дозвіл його рецидивів введення бетаметазону, як правило, не потрібно.

При будь-якій формі багатоформної ексудативної еритеми показана десенсибілізуюча терапія: хлоропірамін, клемастин, тіосульфат натрію та ін. Антибіотики застосовують лише у разі вторинного інфікування висипів. Місцеве лікування багатоформної ексудативної еритеми полягає у застосуванні аплікацій з антибіотиків з протеолітичними ферментами, змащуванні уражених ділянок шкіри антисептиками (р-р хлоргексидину або фурациліну) та кортикостероїдними мазями, до складу яких входять антибактеріальні препарати. При ураженні слизової порожнини рота призначають полоскання відваром ромашки, ротоканом, змащування маслом обліпихи.

Профілактика рецидивів багатоформної ексудативної еритеми при інфекційно-алергічній формі тісно пов’язана з виявленням та усуненням хронічних інфекційних осередків та герпетичної інфекції. Для цього пацієнту може знадобитися консультація отоларинголога, стоматолога, уролога та інших фахівців. При токсико-алергічному варіанті багатоформної ексудативної еритеми важливо не допускати прийому медикаменту, що провокує захворювання.