Барбітуроманія

Барбітуроманія – Зловживання препаратами на основі барбітурової кислоти. Може виникати внаслідок тривалого прийому виписаних лікарем лікарських засобів (наприклад, при хронічному безсонні) або неконтрольованого вживання з метою розвитку ейфорії. Стан після прийому барбітуратів нагадує алкогольне сп’яніння, супроводжується розгальмованістю, підвищенням настрою, порушенням координації, зниженням артеріального тиску та урідженням пульсу. При передозуванні можливі порушення свідомості та смерть внаслідок пригнічення дихального центру.

Барбітуроманія – залежність від лікарських засобів із групи барбітуратів. Раніше такі препарати часто виписували для боротьби з безсонням. В даний час сфера застосування цих медикаментів істотно скоротилася, що спричинило зниження поширеності барбітуроманії. До групи ризику розвитку барбітуроманії належать люди, яким за медичними показаннями необхідно приймати кошти на основі барбітурової кислоти. Крім того, барбітуроманія нерідко спостерігається у хворих на алкоголізм і наркоманію.

Відмінною особливістю барбітуроманії є широке варіювання тимчасового відрізка з першого прийому препарату до моменту виникнення залежності (від кількох років при вживанні за медичними показаннями до декількох тижнів або місяців при безконтрольному прийомі). При барбітуроманії відзначається швидкий розвиток психоорганічного синдрому, спостерігаються часті рецидиви. Прогноз несприятливий. Лікування барбітуроманії здійснюють фахівці у галузі наркології.

Барбітурати – лікарські засоби на основі барбітурової кислоти: барбаміл, барбітал, фенобарбітал, етамінал-натрій, барбітал-натрій і т. д. . Раніше барбітурати широко використовувалися як снодійні та заспокійливі засоби, проте в подальшому через небезпечні ефекти при передозуванні та можливому розвитку барбітуроманії сфера застосування цих препаратів суттєво скоротилася.

Як і бензодіазепіни, засоби групи барбітуратів взаємодіють з певними рецепторами головного мозку. Результатом цієї взаємодії є зниження збудливості нервової системи та уповільнення передачі нервових імпульсів. Барбітурати надають заспокійливу, снодійну та протисудомну дію, сприяють розслабленню м’язів, зменшують рівень тривоги та страху. При прийомі помірних доз препаратів виникає стан, що нагадує алкогольне сп’яніння.

При регулярному прийомі барбітуратів за медичними показаннями (нині, в основному, як протисудомні засоби) барбітуроманія розвивається повільно, зазвичай – протягом декількох років. Зловживання стимулюється двома факторами: обсесивною (не наркоманічною) залежністю та випадковим виявленням ейфоричних ефектів лікарського засобу. Згодом ейфорія стає основним внутрішнім стимулом прийняття ліків, а призначення лікаря сприймається як «поважна причина», виправдання своїм діям.

Принципово інша ситуація спостерігається серед людей, які зловживають наркотиками чи алкоголем. Вони відразу починають вживати барбітурати для досягнення ейфорії, нерідко використовуючи їх у поєднанні з іншими психоактивними речовинами, що призводить до розвитку полінаркоманії. Фізична залежність у випадках часто розвивається протягом кількох місяців після першого прийому. Для цього виду барбітуроманії характерно швидке збільшення дози. Існує висока небезпека передозування.

При прийомі барбітуратів спостерігається розгальмована безцеремонна поведінка, безглузда активність та покращення настрою, що може змінюватися злістю, гнівом чи роздратуванням. Можливі напади агресії. Загалом симптоми барбітурової ейфорії нагадують картину алкогольного сп’яніння. Відзначається статична атаксія та виражені порушення координації рухів. Виявляється розширення зіниць, падіння АТ, зниження температури та зменшення частоти серцевих скорочень. Через 1-3 години після прийому барбітуратів пацієнт засинає, а після пробудження почувається млявим та слабким. При передозуванні виникають порушення свідомості до коми, при паралічі дихального центру настає смерть.

За постійного прийому толерантність до барбітуратів зростає. Доза препарату, необхідна досягнення ейфорії, збільшується у кілька разів. У пацієнтів, які страждають на барбітуроманію, спостерігається зміна симптомів сп’яніння. Зменшується виразність ейфорії. Після вживання препарату виникає злість та дратівливість. Відзначається схильність до агресивної поведінки: конфліктів, бійок, руйнування майна. Порушення координації рухів згодом стають менш вираженими. Поєднання агресивності зі збереженням здатності добре володіти своїм тілом роблять хворих на барбітуроманію небезпечними для інших людей.

Згодом з’являються симптоми хронічної інтоксикації. Пацієнти, які страждають на барбітуроманію, стають розсіяними. Вони страждають від перепадів настрою, зазнають труднощів при спробі сконцентрувати увагу. При барбітуроманії часто виявляються порушення пам’яті, особливо широко поширена фіксаційна амнезія – втрата здатності запам’ятовувати події (наприклад, що хворий їв на обід, куди він їздив, що робив і з ким зустрічався кілька годин тому і т. д.).

З боку хворої на барбітуроманію може виглядати, як нерішуча людина, яка не цілком усвідомлює, де вона знаходиться і що з нею відбувається. Він погано розуміє пояснення і вказівки оточуючих, слабо орієнтується в ситуації, що змінюється. Сенс його відповідей незрозумілий, невиразна мова, хода не тверда. Все це може створювати оманливе враження безпорадності та невинності. Однак настрій пацієнтів, які страждають на барбітуроманію, може дуже швидко змінюватися. Їхні реакції непередбачувані. Можлива раптова запальність та напади агресії (у тому числі і фізичної).

При огляді хворих на хронічну барбітуроманію виявляються неврологічні розлади: атаксічна зміна ходи, тремтіння рук, дизартрія, гіпомімія, нечіткість і нерозбірливість почерку. Знижуються сухожильні рефлекси. У важких випадках на тлі прогресуючих порушень пам’яті, відсутності критики до власного стану, інтелектуального зниження та порушень мови у хворих на барбітуроманію виникає клінічна картина, що нагадує псевдопараліч.

При відміні препарату у пацієнтів, які страждають на барбітуроманію, розвивається важкий абстинентний синдром. Відзначається наростаюча розбитість та підвищена стомлюваність. Можливі парестезії. На 2-3 день з’являються порушення сну та виражена тривожність у поєднанні з судомними посмикуваннями м’язів. Надалі на перший план виходить астенія у поєднанні з порушеннями з боку шлунково-кишкового тракту (болями в животі, нудотою та блюванням). Через 4-5 днів можуть розвиватися генералізовані напади, що нагадують напади при епілепсії. У проміжках між генералізованими нападами можливі клонічні судоми без свідомості. У деяких хворих на барбітуроманію спостерігаються гострі психотичні розлади на кшталт делірію або галюцинозу.

Хворого на барбітуроманію госпіталізують до наркологічного стаціонару. На відміну від інших видів залежності психоактивну речовину скасовують не одномоментно, а поступово, зменшуючи дозу протягом 1-2 тижнів. Різке припинення прийому препаратів протипоказане через високу небезпеку розвитку психозів та епілептиформних нападів. Після повного припинення прийому барбітуратів здійснюють дезінтоксикаційні заходи. Для боротьби з патологічним потягом при барбітуроманії застосовують психотропні засоби, кодування з використанням гіпносуггестивних методик та різні психотерапевтичні методи. Після виписки всі пацієнти, які страждають на барбітуроманію, повинні протягом 5 років спостерігатися у нарколога.

Прогноз при барбітуроманії несприятливий. При вживанні барбітуратів є високий ризик розвитку небезпечних ускладнень. Можливі смертельні передозування, спроби самогубства, нещасні випадки та кримінальні інциденти. Відзначаються часті рецидиви. Інтелектуальне зниження у поєднанні з психоорганічним синдромом зменшують шанси на повноцінну соціальну реабілітацію хворих на барбітуроманію та підвищують ймовірність зривів. Можливість успішного лікування збільшується при інтелектуальній безпеці та активному бажанні пацієнтів позбутися залежності.