Баротравма вуха

Баротравма вуха це механічне пошкодження стінок барабанної порожнини, обумовлене раптовими чи великими перепадами тиску довкілля (підвищенням чи зниженням). Патологія проявляється болем у вухах, зниженням слуху та шумом, може викликати вестибулярні, функціональні розлади. Для встановлення діагнозу потрібні клінічні дані, результати спеціальних методів дослідження (отоскопії, аудіо- і тимпанометрії, КТ черепа). Зазвичай призначають симптоматичну терапію, тяжкі травми лікують хірургічним шляхом.

Баротравма вуха останнім часом стала зустрічатися значно частіше, що багато в чому зумовлено популярністю занять дайвінгом. У 80-90% з любителів підводного плавання виявляють патологію ЛОР-органів, у структурі якої чільне місце займають баротравми середнього та внутрішнього вуха. За різними даними, їхня частота становить від 4,1 до 91%. Патологія вдвічі частіше зустрічається у чоловіків. Зазвичай страждають люди молодого віку (від 25 до 45 років).

Ушкодження барабанної перетинки та інших структур вуха під впливом барофактора мають механічний характер. Патологія пов’язана з раптовим згущенням або розрідженням повітря у зовнішньому слуховому проході або суттєвою різницею тиску, яка не встигає компенсуватись функцією євстахієвої труби. Існує кілька ситуацій, небезпечних розвитком баротравми:

• Занурення під воду, підйом із глибини. Найчастіше баротравма виникає у водному середовищі. Їй піддаються початківці дайвери, водолази-глибоководники та особи, які проводять кесонні роботи. Виникає через зневагу до правил техніки безпеки, невміння вирівнювати внутрішньовушний тиск.
• Польоти на літаку. Травми зустрічаються у льотчиків при швидкісних підйомах та спусках (пікування). Причиною різкого зниження тиску може бути розгерметизація кабіни або салону літака при аваріях та катастрофах (вибуховому типі декомпресії). Пошкодження вуха також піддаються парашутисти.
• Удари. Тиск у зовнішньому проході різко зростає при ударах долонею, падіння на вухо, невдалих стрибках у воду. Ризик таких пошкоджень особливо високий у деяких видах спорту – боксі, футболі, волейболі, водних лижах. У альпіністів баротравму вуха буває при попаданні в лавину.
• Вибухи та постріли. Джерелом баротравми стає надлишковий тиск фронту повітряної хвилі. При пострілах та вибухах зблизька механічні пошкодження зазвичай доповнюються акустичною травмою через дію високочастотного імпульсного шуму амплітудою понад 160 дБ.

У поодиноких випадках причиною є форсований маневр Вальсальви, коли проводять інтенсивне продування вух або сякають при закладеному носі. Баротравма можлива як ускладнення на етапі компресії під час гіпербаричної оксигенації, що пов’язують із помилками техніки проведення та недоурахуванням протипоказань (отит, евстахеїт).

Фактори ризику

Взаємодія середнього вуха з навколишнім середовищем здійснюється через зовнішній слуховий прохід та євстахієву трубу. Будь-які зміни у прохідності природних каналів порушують баланс тиску, чим підвищують ризик розвитку баротравми. Патологія стає більш вірогідною за наявності зовнішніх та внутрішніх факторів:

• Намірне закриття слухового проходу: гумовими шапочками, нашлемниками, додатковими пристосуваннями (ковпачками, пробками, тампонами).
• Патологічної оклюзії каналу: сірчаними пробками, остеофітами, сторонніми тілами.
• Дефектів середнього вуха: рубцевих змін, уроджених аномалій, пухлин.
• Обструкції євстахієвої труби: при тубоотиті, респіраторних інфекціях, аденоїдах.
• Захворювань порожнини носа: риніту, синуситів, викривлення перегородки.
• Використання підводних дихальних апаратів типу SCUBA: відкритого типу з ручною подачею повітря.

Аеротравми зумовлені різницею між рівнем тиску зовнішнього середовища та барометричними показниками в повітряних просторах вуха. За механізмом розвитку бувають ушкодження, пов’язані з одно-або двостороннім дією барофактора. У першому випадку поріг травмування визначається силою і динамікою зростання тиску, резистентністю барабанної мембрани. У другому – важливе значення має прохідність слухового каналу.

У патогенезі вибухової баротравми є низка особливостей: швидке чергування підвищеного та зниженого тиску, наявність вібрації. Перетинка розривається за різниці показників близько 100-200 мм рт. ст. Спектр випромінюваних у своїй звукових частот посідає зону високої чутливості людського вуха (1500-3000 Гц). В результаті може статися контузія як органу слуху, так і головного мозку.

Під впливом ушкоджуючого фактора барабанна мембрана втягується або випинається, піддається мікро-або макророзривів з порушенням цілості судин. У ній спостерігаються зміни від легкої ін’єкції судин до геморагії, перфорації з кровотечею. Слизова оболонка порожнини середнього вуха набрякає, через капілярний стаз утворюється серозний випіт – транссудат. Потім картина доповнюється запальним процесом із ексудацією.

Характер і ступінь пошкодження вуха визначаються прикладеною силою (величиною, швидкістю зміни тиску), залежить від своєчасності та повноти надання медичної допомоги. У клінічній отоларингології розрізняють неускладнені та ускладнені баротравми. Перші систематизують з урахуванням морфологічних змін у середньому вусі:

• I ступінь. Розширення судин, гіперемія барабанної мембрани.
• II ступінь. На почервонілі перетинки видно крововиливи.
• III ступінь. Тимпанальна мембрана розривається.
• IV ступінь. Порушується безперервність системи слухових кісточок (IV-a), спостерігається підвивих основи стремена (IV-b).

Ускладнену баротравму класифікують за вираженістю ушкоджень, наявністю додаткових патологічних станів. Легкі форми супроводжуються катаральним запаленням, середньої тяжкості та важкі – гострим гнійним середнім отитом. При вкрай тяжких варіантах IV ступінь баротравми ускладнюється серозним або гнійним лабіринтитом.

Баротравма зовнішнього вуха

Пошкодження зовнішнього слухового каналу спостерігається при закупорці. Повітря, що залишилося в ньому, стає відносно розрідженим, що веде до випинання барабанної перетинки назовні. Це супроводжується дискомфортом у вухах, що поступово наростає болем. Шкіра слухового проходу червоніє, мацерується, покривається пухирцями. На чутливій мембрані визначаються гіперемія, ін’єкція судин, можливі дрібні крововиливи.

Баротравма середнього вуха

При середньому аероотиті пацієнти скаржаться на відчуття повноти у вусі, перфорація супроводжується різкими болями, які надалі стають менш інтенсивними, притупляються. Під водою можна побачити, як через отвір виходять бульбашки повітря. Баротравма супроводжується погіршенням слуху одне чи обидва вуха (зазвичай високі частоти від 4000 до 8000 Гц). Під час огляду мембрани видно серповидний розрив, кровотечу.

Баротравма внутрішнього вуха

Холодна вода, що проникає через перфорацію, провокує подразнення лабіринту (нудоту, дезорієнтацію), що може викликати паніку з подальшим утопленням. Контузія внутрішнього вуха супроводжується інтенсивним шумом, різким зниженням слуху за сенсоневральним типом. Ознаки вестибулярних розладів включають сильне запаморочення, блювання, грубу статичну атаксію. Рефлекторно частішає пульс і піднімається артеріальний тиск, іноді постраждалі втрачають свідомість.

При тяжкій баротравмі спостерігаються розриви мембран круглого та овального вікон лабіринту, виникають перилімфатичні нориці, пошкодження рецепторних клітин кортієва органу. Це стає причиною розвитку нейросенсорної приглухуватості аж до глухоти. Перфорація барабанної мембрани за відсутності належного лікування часто призводить до розвитку інфекційно-запального процесу – катарального або середнього гнійного отиту, лабіринтиту.

Попередній діагноз баротравми вуха встановлюють на підставі даних анамнезу, клінічної симптоматики. Звертають увагу на обставини виникнення баротравми, суб’єктивні та об’єктивні ознаки. Для підтвердження патології пацієнту показаний комплекс отоневрологічного обстеження, до якого входять як загальні, так і спеціальні методи:

• Отоскопія. Огляд барабанної перетинки отоскопом дозволяє виявити почервоніння (баромірингіт), скупчення рідини в порожнинах середнього вуха, серпоподібну перфорацію із проникненням через неї крові.
• Аудіометрія. Травма середнього вуха характеризується зниженням повітряної звукопровідності, у разі ураження лабіринту падають показники кісткового типу проведення.
• Тімпанометрія. Оцінює внутрішньовушний тиск, стан слухової труби, рухливість перетинки. Тимпанометр підтверджує перфорацію, може виявити наявність рідини, порушення провідності по слухових кісточках.
• Отоакустична емісія. Досліджують звуки, що генеруються равликом у відповідь на акустичні імпульси, що подаються до слухового каналу. При сенсоневральної приглухуватості отоакустична емісія не визначається.
• КТ скроневої кістки. Комп’ютерну томографію використовують із уточнення структурних змін. Дослідження виявляє наявність ексудату в барабанному просторі, пошкодження равлика, пухлини.

Баротравми диференціюють з тимпанітом, гострим та хронічним середнім отитом. У осіб із поразкою равлика слід виключати лабіринтит, хворобу Меньєра. Контузію вуха під час вибухів необхідно відрізняти від черепно-мозкових травм (струсу головного мозку). Провести диференціальну діагностику ЛОР-лікареві допомагає невролог.

Консервативна терапія

Перша допомога при розривах барабанної перетинки, кровотечі з вуха полягає в обережному очищенні слухового проходу від згустків і забруднень, обробці шкіри спиртовим розчином, введенні сухих стерильних турунд і накладенні пов’язки. Пацієнтам з вестибулярними, функціональними розладами показаний суворий постільний режим. Медикаментозне лікування вушної баротравми проводиться такими препаратами:

• Протинабряковими. Прискорити нормалізацію отоскопічної картини та слуху допомагають назальні деконгестанти. Препарати покращують аерацію вушної порожнини та відходження секрету.
• Протизапальними. Для знеболювання та боротьби із запаленням призначаються НПЗЗ, анальгетики. Іноді рекомендують пройти курс кортикостероїдної терапії.
• Антибактеріальні. Антибіотики призначаються за високого ризику інфікування (перфорації, наявності ексудату). Зазвичай застосовують пеніциліни, цефалоспорини, макроліди.

Для усунення вестибулярних розладів можуть використовуватися бетагістин, препарати протиблювотної дії (моксастин з кофеїном, сульпірид). При баротравмах І-ІІ ступеня зміни проходять самостійно. Однак прискорити ліквідацію мирингіту та розсмоктування транссудату допомагають теплові процедури (зігрівальні компреси, опромінення лампою солюкс).

Хірургічне лікування

При дуже сильному і безперервному болю, а також, якщо рідина не розсмоктується на тлі медикаментозної терапії, проводять миринготомію. При перфорації, що супроводжується приглухуватістю, вестибулярними розладами, потрібна рання ревізія барабанної порожнини. Для прямого відновлення пошкоджених вікон лабіринту виникає потреба у тимпанотомії з виконанням різних типів тимпанопластики.

При правильному лікуванні барабанна перетинка повністю гоїться за 3-4 тижні. До цього часу роботи в умовах перепадів тиску не допускаються. У важких і занедбаних випадках можлива тривала приглухуватість. Запобігти баротравмі допомагають способи вирівнювання тиску у вушній порожнині (активні ковтальні та жувальні рухи, прийом Вальсальви), лікування патології носоглотки. Люди відповідних професій мають проходити ретельний відбір.