Надає великий вплив на здоров’я хребта наш емоційний стан, оскільки всі стреси запам’ятовуються м’язовою системою (м’язами та особливо фасціями — оболонками, які покривають кожну окрему м’язу або групу однорідних м’язів). Після пережитого стресу м’язові зміни можуть залишатися в організмі протягом місяців і навіть кілька років, інформує sutura.org.ua

Як уберегти дитину від проблем з хребтом

Чого навчають у школі? Читати, рахувати — певно, кожен із нас саме так відповість на цей запитання. Ще хтось додасть — сидіти струнко на уроках. І ніхто не згадає, що треба вчити дітей правильно сидіти. Саме тому діти та підлітки часто страждають від функціонального сколіозу, що виникає внаслідок нерівномірного тонусу м’язів різних сторін тіла.

Діти неохоче тримають спину рівно — вони займають положення, яке їм здається найзручнішим, тобто в якому вони витрачають мінімум зусиль і енергії. А це з часом стає звичкою. Втім, сколіоз буває ще й органічно обумовленим (генетично або внаслідок грубих травм). Його лікуванням займаються переважно ортопеди-травматологи, а профілактикою та лікуванням функціонального сколіозу — мануальні терапевти.

Що потрібно лікувати при проблемах зі спиною

Щоб у дитини не було проблем із хребтом, йому потрібно мінімум 1 годину на день активно гуляти на свіжому повітрі. Дієта повинна бути повноцінною, збагаченою витаминами, мінералами та мікроелементами, зокрема, витаминами групи В — В1, В6, В12.

У разі виникнення сколіозу потрібно виконувати вправи, що сприяють симетричному навантаженню на м’язи обох частин тіла.

Спина дорослих страждає через живот

Якщо сколіоз — це викривлення хребта вправо-вліво, то його викривлення вперед-назад — це порушення постави, більш притаманне молоді та дорослим людям, які ведуть малорухливий спосіб життя. Робота в офісах, відсутність регулярних фізичних навантажень сприяють тому, що послаблюються певні групи великих кістякових м’язів, внаслідок чого формується неправильна постава.

Якщо у людини слабкі м’язи черевної стінки — інша група м’язів (шиї, затилиці, упоперек) напружується, центр маси тіла зміщується назад і припадає на міжхребцеві диски (у такому випадку збільшується і ймовірність виникнення міжхребцевих гриж). У такої людини, як правило, спина округлена і випуклий живіт (м’язи живота слабкі, а хребет вигнутий). Єдине спасіння — зміцнювати черевні м’язи. Без цього ефективність мануальних методів у довгостроковій перспективі буде невеликою.

Інша проблема, коли центр маси тіла зміщується вперед, тоді вона тисне на органи черевної порожнини, зокрема на кишечник. У його роботі виникає збій — такі люди скаржаться на розлад травлення, запори тощо.

Плоска спина – теж погано. У таких людей часто болітимуть ноги, особливо м’язи бедрів, порушується кровообіг у ногах. Тому їхнє спасіння — час від часу робити нахили вперед-назад.

Як допомогти собі

Лікар зможе знайти і виправити проблеми у хребті, однак вони повернуться знову, якщо м’язи черевної стінки не настільки міцні, щоб утримувати хребет у правильному положенні. Тому людина, яка має проблеми з поставою, має допомогти собі сама.

Для цього достатньо займатися вдома, але регулярно і постійно щонайменше 5-10 хвилин на день. Можна просто вставати з положення лежачи в положення сидячи «без рук», можна покласти книжку на живіт і протягом 3-5 хвилин піднімати її, вдихаючи повітря і напружуючи м’язи живота. Можна робити «місток» або повертатися у різні боки. Можна дати невелике навантаження.

Однак при міжхребцевій грижі краще порадьтеся з цього приводу з лікарем — при цій патології категорично заборонено робити нахилі вперед із поворотом убік.

Стреси, пломби та окуляри впливають на хребет

Але навіть для практично здорових людей є застереження. Так, для хребта дуже шкідливо піднімати важкі речі, нахилившись уперед і ще при цьому повертаючись у бік. Правильно піднімати тягар потрібно за рахунок стегнових м’язів — тобто присісти, взяти його і піднятися, не згинаючи і не розгинаючи спину, і без будь-яких поворотів тулуба.

Надає великий вплив на здоров’я хребта наш емоційний стан, оскільки всі стреси запам’ятовуються м’язовою системою (м’язами та особливо фасціями — оболонками, які покривають кожну окрему м’язу або групу однорідних м’язів). Після пережитого стресу м’язові зміни можуть залишатися в організмі протягом місяців і навіть кілька років.

Важливо врахувати і те, що наше тіло приймає ту позу, яку йому підказує вестибулярний апарат та мозкові центри. У свою чергу мозок отримує інформацію з різних джерел. Тому, наприклад, якщо ви неправильно підібрали окуляри, м’язи очного яблука напружуються нерівномірно і через мозок до скелетних м’язів надійде інформація, яка його дезорієнтує.

Так само при невідповідності взуття мозок «виправлятиме» помилки пристосуванням хребта, що призведе до порушення постави. Неправильний прикус зубів, неправильно поставлена ​​коронка або невідповідна пломба і навіть карієс зубів також посилають сигнали до головного мозку, які його дезорієнтують, а звідти — на скелетні м’язи. У стоматології існує навіть окреме напрям, що зв’язує стан жувального апарату з поставою і пропонує шляхи його виправлення через коректне лікування зубів.

Також, якщо з боку кишечника може відбуватися рефлекторний вплив, наприклад, викликаний запальними процесами в ньому, паразитами, скупченням токсинів — все це негативно позначиться на стані хребта.

Карта діагнозу

В остеопатії існує понад 500 діагностичних тестів, що дають змогу точно визначити причину порушення постави. Від візуальних — куди нахилене наше тіло, до нетрадиційних методів (наприклад, з того, де людина стирає підбори взуття). Зміни в хребті можна продіагностувати і по райдужці ока — якщо страждають певні відділи хребта, досвідчений іридодиагност на райдужці прочитає, які саме і з якої причини. Оскільки між хребтом, кишечником і райдужкою оболонкою існує тісний взаємозв’язок — вони формуються одночасно і майже паралельно в ембріональному періоді розвитку.

Загалом же остеопатія — це цілісна система діагностики та лікування людського організму (насамперед нервної системи, опорно-рухового апарату, внутрішніх органів тощо) за допомогою мануальної терапії. Вона визнана на державному рівні у розвинених країнах світу, а її ефективність підтверджена клінічними та науковими дослідженнями.