Бурсить стопи

Причиною розвитку бурситів стопи зазвичай стають повторні мікротравми внаслідок надмірного фізичного навантаження та/або різних патологічних станів, що супроводжуються порушенням біомеханіки стопи (плоскостопіє, клишоногість, вальгусна деформація і т. д.). Сприятливими факторами є надмірна вага, старіння організму, зменшення товщини шару підшкірної жирової клітковини в місцях розташування бурс, артроз прилеглих суглобів, носіння незручного взуття, а також патологія хребта, в результаті якої відбувається перерозподіл навантаження на стопу (порушення постави, хвороб попереково-крижовий остеохондроз і т. д.). Крім того, в деяких випадках бурсити стопи розвиваються при ревматоїдних захворюваннях та хворобах обміну речовин (наприклад, подагрі). У разі причиною виникнення бурситу стопи стає відкладення солей у тканинах синовіальної сумки.

Бурсит I плюснефалангового суглоба

Бурсит стопи у цій галузі зазвичай розвивається при вальгусній деформації I плюснефалангового суглоба. Через слабкість поперечних зв’язок стопи суглоб поступово «вигинається» під кутом, відкритим у бік V пальця. Підвищений тиск та тертя в ділянці суглоба стає причиною постійної травматизації м’яких тканин. Шкіра червоніє, ущільнюється, у місцях найбільшого тиску з’являються мозолі та натоптиші. Синовіальна сумка запалюється, що, поряд із роздратуванням шкіри та розвитком артрозних змін у суглобі, стає причиною розвитку больового синдрому.

Спочатку пацієнта турбують болі після тривалої ходьби та носіння незручного взуття. Потім больовий синдром стає інтенсивнішим, виникає після незначного навантаження чи спокої, зокрема – й у нічний час. При огляді виявляється розпластаність стопи та видима деформація в області I плюснефалангового суглоба – кісткова «шишка», оточена м’якими ущільненими тканинами. I палець розташований під кутом до решти, і в ряді випадків “лежать” на II пальці. При пальпації та рухах визначається нерізка болючість, біль посилюється при максимальному тильному згинанні. Можливе обмеження рухів. Для уточнення діагнозу призначають рентгенографію стопи, КТ та МРТ стопи.

На ранніх стадіях лікування консервативне. Хворому рекомендують носити широке взуття на низьких підборах, використовувати спеціальні устілки та вкладиші та виконувати вправи для зміцнення стопи. У період загострення призначають нестероїдні протизапальні препарати місцевої та загальної дії, УВЧ та магнітотерапію. У фазі ремісії пацієнта направляють на індуктотермію, озокерит, парафін, електрофорез із новокаїном або фонофорез із гідрокортизоном. При вираженій деформації виконують операції, що коригують.

Ахіллобурсіт

Ахіллобурсіт – запалення синовіальної сумки, розташованої по задній поверхні п’яти, в області прикріплення ахіллового сухожилля. Через надмірні навантаження хвороба зазвичай виникає у спортсменів і людей із зайвою вагою (що страждають ожирінням). Пацієнтів турбують болі в ділянці п’яткової кістки та задньої поверхні гомілки. Біль посилюється в ранковий час і при спробі «встати на шкарпетки». При огляді виявляється набряк та місцева гіперемія по задній поверхні п’яти. Пальпація болісна. Рухи обмежені через біль.

Діагноз виставляють на підставі клінічних симптомів. При необхідності призначають рентгенографію та МРТ гомілковостопного суглоба. При підозрі на обмінні порушення та ендокринні захворювання (зазвичай – у пацієнтів із зайвою вагою) показана консультація ендокринолога та більш детальне обстеження, що включає біохімічні аналізи крові та інші дослідження. Лікування бурситу стопи консервативне, включає НПЗЗ загальної та місцевої дії, фонофорез з гідрокортизоном, електрофорез з новокаїном, УВЧ, парафін і озокерит. При інтенсивному больовому синдромі виконують блокади із гідрокортизоном. Хворому рекомендують обмежити навантаження, носити зручне взуття, використовувати спеціальні підп’ятники або підкладати м’яку тканину під уражену область.

Підп’ятковий бурсит

Підп’ятковий бурсит стопи поєднується з підошовним фасціїтом і шпорою п’яти. Підошовний фасціїт – запалення фасції стопи, що виникає внаслідок її недостатньої еластичності у поєднанні із значними навантаженнями (тривалим бігом у спортсменів, тривалою ходьбою або постійним перебуванням на ногах у людей певних професій). Через недостатню еластичність у тканині фасції виникають мікророзриви. Запальний процес поширюється на синовіальну сумку, розташовану по нижній поверхні кістки п’яти. Згодом в області найбільшої хворобливості утворюється кістковий виріст – шпора п’яти.

Пацієнта з бурситом стопи турбують болі в ділянці п’яти при опорі та ходьбі. Біль виникає несподівано, так, може бути дуже інтенсивним (хворі порівнюють її з цвяхом, що встромився в п’яту) і зазвичай локалізується по підошовній поверхні стопи, трохи дистальніше п’яткової кістки. Відзначається стартовий характер болю – больовий синдром досягає максимуму під час перших кроків після сну чи відпочинку. Потім пацієнт «ходить», і біль зменшується, але може знову посилюватися надвечір, після припинення ходьби.

Підп’ятковий бурсит стопи має хронічний перебіг, триває кілька років і завдає хворому значних незручностей. На висоті больового синдрому пацієнт втрачає можливість спиратися на п’яту, що суттєво ускладнює стояння та ходьбу, особливо при двосторонньому бурсіті стопи. Через деякий час після формування шпори п’яти болю зменшуються і поступово зникають. Діагноз виставляється на підставі скарг, даних огляду, результатів рентгенографії кістки п’яти, МРТ стопи та УЗД стопи. У цьому слід враховувати, що вираженість рентгенологічних змін який завжди корелює з інтенсивністю больового синдрому. Можливі як різкі болі при нормальній рентгенологічній картині, так і слабка болючість за наявності сформованої п’яткової шпори.

Лікування консервативне. Хворому рекомендують носити ортопедичні устілки, підп’ятники чи спеціальне ортопедичне взуття. Призначають теплі ванни з морською сіллю, ЛФК, електрофорез з новокаїном, фонофорез з гідрокортизоном, озокерит і парафін. При вираженому больовому синдромі проводять блокади із гідрокортизоном.