Черевний тиф

Черевний тиф – гостра кишкова інфекція, що відрізняється циклічною течією з переважним ураженням лімфатичної системи кишечника, що супроводжується загальною інтоксикацією та екзантемою. Черевний тиф має аліментарний шлях зараження. Інкубаційний період триває у середньому 2 тижні. Клініка черевного тифу характеризує інтоксикаційним синдромом, лихоманкою, висипаннями дрібних червоних плям (екзантемою), гепатоспленомегалією, у важких випадках – галюцинаціями, загальмованістю. Черевний тиф діагностують при виявленні збудника у крові, калі або сечі. Серологічні реакції мають лише допоміжне значення.

Черевний тиф – гостра кишкова інфекція, що відрізняється циклічною течією з переважним ураженням лімфатичної системи кишечника, що супроводжується загальною інтоксикацією та екзантемою.

Черевний тиф викликається бактерією Salmonella typhi – рухомою грамнегативною паличкою з безліччю джгутиків. Черевнотифозна паличка здатна зберігати життєздатність у навколишньому середовищі до кількох місяців, деякі харчові продукти є сприятливим середовищем для її розмноження (молоко, сир, м’ясо, фарш). Мікроорганізми легко переносять заморожування, кип’ятіння та хімічні дезінфектанти діють на них згубно.

Резервуаром та джерелом черевного тифу є хвора людина та носій інфекції. Вже наприкінці інкубаційного періоду починається виділення збудника в навколишнє середовище, яке продовжується протягом усього періоду клінічних проявів та іноді деякий час після одужання (гостре носійство). У разі формування хронічного носійства людина може виділяти збудника протягом усього життя, представляючи найбільшу епідеміологічну небезпеку для оточуючих.

Виділення збудника відбувається із сечею та калом. Шлях зараження – водний та харчовий. Інфікування відбувається при вживанні води із забруднених фекаліями джерел, харчових продуктів, недостатньо оброблених термічно. У поширенні черевного тифу беруть участь мухи, які переносять на лапках мікрочастинки фекалій. Пік захворюваності відзначається у літньо-осінній період.

Інкубаційний період черевного тифу загалом становить 10-14 днів, але може коливатися не більше 3-25 днів. Початок захворювання частіше поступовий, але може бути гострим. Черевний тиф, що поступово розвивається, проявляється повільним підйомом температури тіла, що досягає високих значень до 4-6 дня. Гарячка супроводжується наростаючою інтоксикацією (слабкість, розбитість, головний і м’язовий біль, порушення сну, апетиту).

Гарячковий період становить 2-3 тижні, при цьому відзначаються значні коливання температури тіла у добовій динаміці. Одним з перших симптомів, що розвиваються в перші дні, є збліднення та сухість шкіри. Висипання з’являються, починаючи з 8-9 дня хвороби, і є невеликими червоними плямами до 3 мм у діаметрі, при натисканні коротко блідне. Висипання зберігаються протягом 3-5 днів, у разі тяжкого перебігу набувають геморагічного характеру. Протягом усього періоду лихоманки і навіть за її відсутності можлива поява нових елементів висипу.

При фізикальному обстеженні відзначається потовщення язика, у якому чітко відбиваються внутрішні поверхні зубів. Мова в центрі та біля кореня покрита білим нальотом. При пальпації живота відзначається здуття внаслідок парезу кишечника, бурчання в правому здухові. Хворі відзначають схильність до утруднення дефекації. З 5-7 дня захворювання може відзначатися збільшення розмірів печінки та селезінки (гепатоспленомегалія).

Початок захворювання може супроводжуватись кашлем, при аускультації легень відзначаються сухі (у деяких випадках вологі) хрипи. На піку захворювання спостерігається відносна брадикардія при вираженій пропасниці – невідповідність частоти пульсу температурі тіла. Може фіксуватися двохвильовий пульс (дикротія). Зазначається приглушення серцевих тонів, гіпотонія.

Розпал захворювання характеризується інтенсивним наростанням симптоматики, вираженою інтоксикацією, токсичними ураженнями ЦНС (загальмованість, марення, галюцинації). При зниженні температури тіла хворі відзначають загальне покращення стану. У деяких випадках невдовзі після початку регресу клінічної симптоматики знову виникає лихоманка та інтоксикація, з’являється розеолезна екзантема. Це так зване загострення черевного тифу.

Рецидив інфекції відрізняється тим, що розвивається за кілька днів, іноді тижнів, після стихання симптоматики та нормалізації температури. Течія рецидивів зазвичай легша, температура коливається в межах субфебрильних значень. Іноді клініка рецидиву черевного тифу обмежується анеозінофілією в загальному аналізі крові та помірним збільшенням селезінки. Розвитку рецидиву зазвичай передує порушення порядку життя, режиму харчування, психологічний стрес, невчасне скасування антибіотиків.

Абортивна форма черевного тифу характеризується типовим початком захворювання, короткочасною лихоманкою та швидким регресом симптоматики. Клінічні ознаки при стертій формі виражені слабо, інтоксикація незначна, короткочасний перебіг.

Черевний тиф може ускладнюватися кишковою кровотечею (проявляється у вигляді прогресуючої симптоматики гострої геморагічної анемії, кал набуває дьогтеподібного характеру (мелена)). Грізним ускладненням черевного тифу може стати перфорація кишкової стінки та наступний перитоніт.

Крім цього, черевний тиф може сприяти розвитку пневмонії, тромбофлебітів, холециститу, міокардиту, а також гнійного паротиту та отиту. Тривалий постільний режим може сприяти виникненню пролежнів.

Черевний тиф діагностують на підставі клінічних проявів та епідеміологічного анамнезу та підтверджують діагноз за допомогою бактеріологічного та серологічного досліджень. Вже на ранніх термінах захворювання можливе виділення збудника з крові та посів на живильне середовище. Результат зазвичай стає відомим через 4-5 днів.

Бактеріологічному дослідженню обов’язково піддаються кал і сеча обстежуваних, а період реконвалесценції – вміст дванадцятипалої кишки, взятий під час дуоденального зондування. Серологічна діагностика має допоміжний характер і проводиться за допомогою РНГА. Позитивна реакція спостерігається, починаючи з 405 діб захворювання, діагностично значущий титр антитіл – 1:160 і більше.

Всі хворі на черевний тиф підлягають обов’язковій госпіталізації, оскільки значущим фактором успішного одужання є якісний догляд. Постільний режим прописаний на весь гарячковий період і наступні за нормалізацією температури тіла 6-7 днів. Після цього хворим дозволяється сидіти і лише на 10-12 день нормальної температури – вставати. Дієта при черевному тифі висококалорійна, легкозасвоювана, переважно напіврідка (м’ясні бульйони, супи, парові котлети, кефір, сир, рідкі каші за винятком пшоняної, натуральні соки тощо). Рекомендовано рясне питво (солодкий теплий чай).

Етіотропна терапія полягає у призначенні курсу антибіотиків (хлорамфенікол, ампіциліну). Спільно з антибіотикотерапією з метою профілактики рецидивування захворювання та формування бактеріоносій нерідко проводять вакцинацію. При тяжкій інтоксикації дезінтоксикаційні суміші (колоїдні та кристалоїдні розчини) призначають внутрішньовенно інфузійно. Терапію при необхідності доповнюють симптоматичними засобами серцево-судинними, седативними препаратами, вітамінними комплексами. Виписка хворих проводиться після повного клінічного одужання та негативних бактеріологічних проб, але не раніше 23 днів з моменту нормалізації температури тіла.

За сучасного рівня медичної допомоги прогноз при черевному тифі благополучний, захворювання закінчується повним одужанням. Погіршення прогнозу відзначається при розвитку небезпечних для життя ускладнень: прорив кишкової стінки та масованої кровотечі.

Загальна профілактика черевного тифу полягає у дотриманні санітарно-гігієнічних нормативів щодо забору води для використання в побуті та зрошення сільськогосподарських угідь, контролю над санітарним режимом підприємств харчової промисловості та громадського харчування, умов транспортування та зберігання харчових продуктів. Індивідуальна профілактика має на увазі дотримання особистої гігієни та гігієни харчування, ретельне миття фруктів і овочів, що вживаються в сирому вигляді, достатня термічна обробка м’ясних продуктів, пастеризація молока.

Співробітники підприємств, які мають контакт із продуктами харчування на підприємствах харчової промисловості, та інші декретовані групи підлягають регулярному обстеженню на носійство та виділення збудника черевного тифу, у разі виявлення виділення – підлягають усуненню від роботи до повного бактеріологічного лікування. Стосовно хворих застосовуються карантинні заходи: виписка не раніше 23 днів після стихання лихоманки, після чого хворі перебувають на диспансерному обліку протягом трьох місяців, щомісяця проходячи повне обстеження щодо носійства черевнотифозної палички. Працівники харчової промисловості, які перехворіли на черевний тиф, допускаються до роботи не раніше, ніж через місяць після виписки, за умови п’ятикратного негативного тесту на виділення бактерій.

Контактні особи підлягають спостереженню протягом 21 дня з контакту, або з виявлення хворого. З профілактичною метою їм призначається черевнотифозний бактеріофаг. Не належать до декретним групам контактним особам проводиться одноразовий аналіз сечі і калу виділення збудника. Вакцинація населення проводиться за епідеміологічними показаннями за допомогою одноразового підшкірного введення рідкої сорбованої протичеревнотифозної вакцини.