Іншими словами, жінки більш жорсткі, ніж чоловіки. Ясно, що у будь-якій закономірності є винятки, але в цілому подібне твердження часто відповідає істині. Чому так виходить?

Загалом відповідь на цей питання є поки що нерозв’язною загадкою для психологів, соціологів та криміналістів. Криміналістів – бо більше половини розшукуваних Інтерполом кілерів – дами. Це з урахуванням того, що йдеться про зовсім нежіночої професії. Жінки найчастіше фігурують і як виконавиці жорстоких терактів – зразок вибухів у вагонах метро.

Цікавий варіант відповіді на цей питання запропонував скандинавський соціопсихолог Інгвар Каусмансон у своїй книжці «Жорстокість відмови». У ній він розглядає психологію людини, яка внаслідок якихось об’єктивних обставин змушена в чомусь відмовляти іншим. До таких належать різного роду правоохоронці, чиновники, які видають візи чи інші дозвільні документи. З одного боку – закон понад усе. А з іншого – це ж жорстоко – відмовляти людині, якщо того треба. Тобто ці люди, які внаслідок об’єктивних обставин, у які вони поставлені, змушені регулярно заподіювати іншим біль.

Серед низки питань, що стосуються цієї теми, Каусмансон зупиняється і на причини жорстокості жінок. Для пошуку витоків він запрошує повернутися до підліткового віку. Саме тоді дитина починає виходити з сім’ї і намагатися визначити своє місце в суспільстві. Причому хлопчики 13-15 років і дівчатка цього віку перебувають у нерівному положенні. Зокрема, у питаннях любові. Хлопчики пропонують дівчаткам зустрічатися, а дівчатка… Вони ж не можуть дружити одразу зі всіма хлопчиками, які хочуть зустрічатися з ними. Так улаштований світ. Тому вони змушені відмовляти. А відмова – це образ. Хлопчик до неї прийшов із найкращими намірами. А вона йому – від воріт поворіт. І він іде розчарувань у собі та в світі. А у дівчинки формується розуміння того, що іноді треба для самозбереження робити іншому боляче. Тобто в деяких випадках можна бути безжальною. Так виникає навик.

Цікаво ще й ті, що жінки й самі не дуже люблять, коли їх жаліють. У розумінні жінки, жалість по відношенню до рівного – це лишнє почуття, яке можна легко замінити або коханням, або логікою. А жінки хочуть, щоб їх любили чи, на крайній випадок, розуміли. Тому жалість принижує їх. Для прекрасних дам жалість – це як би антилюбов.