Менінгіт: чи можна їм заразитися?

Оскільки це захворювання загрожує значними наслідками, лікування її найкраще проводити в умовах стаціонару. Умови, за яких проводитиметься постійне стаційне спостереження, підвищує шанси пацієнта на одужання і мінімізує ускладнення.

Однак, хоча хворих і лікують у лікарняних умовах, все ж таки не повністю ізолюють від оточуючих, піднімає питання – так можна заразитися менінгіт чи все ж таки – ні?

Відповідь на питання є неоднозначною. І залежить від наступних факторів:

– які причини, які спровокували хворобу;

– які симптоми є;

– як розвивається інфекція у конкретного пацієнта?

Розглянемо докладніше всі ці фактори.

Симптоми менінгіту

Перед тим, як розглянути шляхи зараження менінгітом, необхідно навчитися розрізняти характерні риси цієї хвороби у тих, хто нас оточує. Часто і сам хворий не може зрозуміти, чим саме він хворий, і від якого захворювання він страждає.

Менінгіт характеризується:

– Підвищенням температури;

– відчуття ознобу, гарячковим станом;

– Інтенсивним пульсуючим головним болем;

– запамороченням;

– нудотою та рвотою, які явно не пов’язані з прийомом їжі;

– світлобоязню та звукобоязню;

– зниженням або повною відсутністю апетиту;

– хворобливістю шийних м’язів;

– станом загальної слабкості організму.

Основний специфічний симптом, який вказує на те, що причиною нездужання є саме менінгіт, – менінгеальний синдром.

Залежно від причин виникнення, менінгіти поділяють на:

– бактеріальний;

– вирусний;

– грибковий;

– протозойний (тобто викликаний найпростішими мікроорганізмами);

– Змішань.

Найчастіше відзначають захворювання:

– менінгококовим менінгітом;

– вторинним гнійним менінгітом бактеріального походження;

– вирусними менінгітами.

Грибковий менінгіт звичайно зустрічається у пацієнтів з ослабленим імунітетом, а саме, якщо у нього спостерігається:

– СПІД;

– вроджений імунодефіцит;

– імуносупресивна хіміотерапія при аутоімунних захворюваннях та після трансплантації органів).

Шляхи передачі відрізняються, залежно від того, з якої причини розвинувся менінгіт:

– менінгококова інфекція має здатність передаватися від людини до людини, при цьому можна заразитися від хворого на менінгіт, так і людини, яка відчуває себе здоровою, але є бактеріоносієм;

– вторинне гнійне менінгіт, що викликається стафілококом, пневмококом, гемофільною паличкою, стрептококом, кишковою паличкою та ін., – передається повітряно-крапельним або навіть контактним шляхом (передача при дотику);

– вирусний менінгіт викликається вирусами: епідемічного паротиту, поліомієліту, ентеровірусами. Джерело зараження – інфікована людина чи здорова людина – носій вирусу.

Зазначені вируси можуть передаватися через:

– продукти харчування;

– питну воду;

– неміті руки;

– купання у громадських басейнах, закритих водоймах;

– повітряно-крапельним шляхом;

– через взаємодію з переносником вирусу (зокрема, при ураженні кліщовим енцефалітом);

– при зараженні токсоплазмозом.

Останнє захворювання – токсоплазмоз, – найчастіше стає причиною протозойного менінгіту. Носієм токсоплазми часто є кишки, з якими контактує людина, або яка заразилася сама.

Як можна помітити, найчастіше інфекційним менінгітом заражаються від іншої людини. Причому це може бути не тільки хворий пацієнт, а й просто носій інфекції – людина, у якої не спостерігається симптомів менінгіту.

У той же час можливі й інші шляхи зараження.

З чого починається і як розвивається менінгіт?

Початок менінгококової інфекції найчастіше виглядає як звичайна застуда, вона супроводжується нежиттю, головним болем, легким нездужанням. Насправді все це – вияви назофарингіту.

Як тільки інфекція досягає мозкових оболонок, у зараженого хворого починають різко з’являтися симптоми менінгіту.

У хворого раптово піднімається температура (вище 38 °C), його починає морозити, потім виникають сильні головні болі, тошнота, а потім і рвота, яка, проте, не приносить полегшення.

Незалежно від причин виникнення, при запаленні оболонок мозку спостерігається згадуваний характерний тільки для менінгіту так званий менінгеальний синдром.

При цьому у пацієнта голова відкидається назад через перенапруження потиличних м’язів. У хворого вигинається спина, а він підтягує ноги до живота, приймаючи “скарлючену” позу, відмінною рисою при цьому є закинута назад голів.

У деяких випадках при менінгококовому менінгіті спочатку може бути висипання, схоже на ту, що виникає при захворюванні на кір. За кілька годин воно зникає. Однак, якщо пацієнт поразок генералізованої менінгококової інфекції, то надалі у нього спостерігаються:

– судоми;

– маревні стани;

– геморрагічний висип.

Менінгіт: у чому небезпека хвороби?

Наслідком зараження менінгококовою інфекцією можуть бути досить небезпечні ускладнення.

Найбільш негативний прогноз перебігу хвороби в разі, якщо людина зіткнулася з швидкоплинним процесом. У разі, якщо менінгіт розвивається швидко, велика ймовірність летального результату, оскільки протягом кількох годин її розвитку медикам не завжди вдається точно діагностувати і надати необхідну медичну допомогу.

Як наслідок, незважаючи на те, що медицина досягла великих успіхів у лікуванні інфекцій і володіє широким спектром антибіотиків, менінгококова інфекція була і залишається однією з найчастіших причин смертності від інфекційних захворювань.

Крім того, менінгіт може призвести до серйозних ускладнень:

– нейроендокринних розладів;

– гідроцефалії;

– епілепсії;

– глухоту та порушення розумового розвитку у дітей.

Як бачимо, менінгіт сьогодні залишається дуже небезпечним захворюванням, особливо при його швидкому плині. Тому при щонайменших ознаках захворювання необхідно терміново звернутися за медичною допомогою.