Чим більша маса тіла, тим менше мозок — що вуглеводи роблять зі здоров’ям, мисленням і пам’яттю

Девід Перлмуттер – відомий невролог і фахівець з питань харчування. За роки практики він установив зв’язок між тим, що ми їмо, та роботою нашого мозку.

Правильна дієта дозволяє зберегти гарне самопочуття і гостроту розуму, а проблеми з пам’яттю, стресс, безсоння та поганий настрій лікуються відмовою від певних продуктів. У книжці “Їжа і мозок. Що вуглеводи роблять зі здоров’ям, мисленням і пам’яттю”, Перлмуттер опирається на результати останніх наукових досліджень і дає ефективні рекомендації, як зберегти мозок здоровим і істотно знизити ризик його захворювань.

Практично всі розуміють, що носити лишню вагу — погано для здоров’я. Але якщо потрібна ще одна причина, щоб скинути зайві кілограми, то мотивацією може стати страх збожеволіти — фізично і буквально.

Коли я навчався в Інституті, переважала думка, що жирові клітини — це в першу чергу склади для небажаних запасів. Абсолютно невірний погляд. Сьогодні відомо, що жирові клітини не просто зберігають калорії — вони набагато активніше залучені до фізіологічних процесів. Маси жиру утворюють складні гормональні органи. Ви правильно прочитали: жир – це орган. І один з найбільш працюючих у вашому тілі: він виконує багато функцій крім підтримки тепла і захисту. Особливо це належить до вісцерального жиру, який обволікає внутрішні органи: печінку, почки, підшлункову залозу, серце та кишечник.

Останнім часом вісцеральний жир почав приковувати до себе особливу увагу, і не даремно: тепер ми знаємо, що він руйнівний для здоров’я. Ми можемо засмучуватися з приводу великих стегон, складок на талії, целюліту та товстих сідниць, але найгірший вид жиру — той, який не можна ні побачити, ні помацати. В крайньому випадку ми видим як нависає живіт і складки на боках — зовнішні ознаки того, що внутрішні органи покриті жиром. Саме тому кола талії — показник здоров’я, прогностичний чинник майбутніх проблем і смертності.

“Чим ширша талія, тим вищий ризик захворювань і смерті”.

Ми маємо у своєму розпорядженні документальні підтвердження, що вісцеральний жир може ініціювати запалення і виробляти сигнальні молекули, які порушують нормальний хід гормональних процесів. Це, в свою чергу, підтримує каскад розбіжних негативних явищ. Вісцеральний жир не просто створює запалення впродовж усієї цепочки біологічних подій — він запалюється і сам. У ньому находять притулок безліч запальних білих кров’яних тілець. Фактично вісцеральний жир формує гормональні та запальні молекули, які потрапляють безпосередньо в печінку, а та, природно, відповідає вистрілу на вистріл (наприклад, запальними реакціями та створенням речовин, що руйнують гормони). Якщо коротко: вісцеральний жир – не просто хижак, що ховається за деревом, це вооружений та небезпечний враг. Кількість захворювань, пов’язаних з ним, величезна: від очевидних, на зразок ожиріння та метаболічного синдрому, до не настільки явних: раку, аутоімунних порушень та захворювань головного мозку.

Неважко простежити за зв’язками між надмірною кількістю жиру, ожирінням та дисфункціями мозку. Надлишковий жир підвищує не тільки резистентність до інсуліну, а й виробництво хімічних речовин, які безпосередньо впливають на дегенерацію мозку.

В одному спеціальному дослідженні, опублікованому в 2005 році, співвідношення талії та стегон більш ніж у ста осіб порівнювалися зі структурними змінами в їх мозку. Вчені також зіставляли зміни головного мозку з рівнем цукру та інсуліну на щастя. Вони хотіли з’ясувати, чи існує зв’язок між структурою мозку та обсягом живота людини, і отримали дивовижні результати: чим більше відношення кола талії до кола стегон (тобто чим більше живіт), тим менший центр пам’яті мозку — гіпокамп. Гіпокамп грає найважливішу роль для пам’яті, а його робота безпосередньо залежить від розміру. З зменшенням гіпокампи пам’ять знижується. Але і це не все: було виявлено, що чим більше це співвідношення, тим вищий ризик мікроінсультів. Автори пишуть: “результати погоджуються зі зростаючою доказовою базою, яка пов’язує ожиріння, судинні захворювання та запалення з погіршенням когнітивних здібностей та деменцією”. Подальші дослідження підтвердили: зі шкірним лишнім кілограмом, особливо при центральному ожирінні (центральне або абдомінальне ожиріння — вид ожиріння, коли основні відкладення утворюються в області живота), яке визначає співвідношення талії та стегон, мозок дещо зменшується.

“Як не парадоксально, але чим більше стає організм, тим менше стає його головний орган”.

У спільному дослідженні Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі та Піттсбурзькому університеті нейробіологи вивчали знімки мозку у 94 пацієнтів віком понад 70 років, які брали участь раніше у дослідженнях сердечно-судинної системи та когнітивних здібностей. Жодний з учасників не мав недоумства чи інших когнітивних погіршень, і за ними спостерігали протягом п’яти років. Вчені виявили, що мозок випробовуваних з ожирінням, ними вважалися люди з індексом маси тіла понад 30 (індекс маси тіла — показник відповідності між зростанням людини і його масою. у метрах. Нормою вважається приблизно 18,5-25), виглядавши на 16 років старше, ніж у людей із нормальною вагою. Мозок учасників з надмірною вагою (індекс маси тіла від 25 до 30) виглядав на 8 років старше, ніж у худших. Конкретніше, у людей із ожирінням мозкова тканина мала масу на 8% менше, ніж у учасників експерименту із нормальною вагою, а у людей із підвищеною вагою — на 4% менше. Більша частина цієї тканини була загублена в лобовій та високій частинах мозку — областях, де ще ми приймаємо рішення та зберігаємо спогади. Автори дослідження справедливо вказують, що це може мати серйозні наслідки для старіючих великих людей або людей з підвищеною вагою, включаючи підвищений ризик хвороби Альцгеймера.

Без сумніву, тут ми спостерігаємо порочні цикли, кожний з яких сприяє іншому. Генетика може впливати на схильність до переїдання та збільшення ваги, а вони – на рівень активності, резистентність до інсуліну та ризик розвитку діабету. Потім діабет впливає на вагу та баланс цукру в крові. Як тільки людина стає діабетиком і починає вести сидячий спосіб життя, порушення неминуче виникають не лише у головному мозку, а й у всіх тканинах та органах. А починаючи деградувати і фізично зменшуватися, мозок перестає нормально функціонувати. Центри апетиту та контролю ваги вже не працюють на повну силу і дають збої, тим самим замикаючи порочне коло.

Важливо розуміти, що всі ці зміни включаються, як тільки в організмі з’являється лишній жир, тому ви повинні негайно почати зниження ваги. Якоюсь мірою можна спрогнозувати страждання вашого мозку через тридцять років, просто вимірявши кількість жиру в тілі. У звіті 2008 року каліфорнійські вчені опрацювали відомості більш ніж про 6500 пацієнтів, що обстежувалися з середини 1960 по 1970 роки. Вони хотіли дізнатися: у кого з’явилася деменція? Коли ці люди обстежувалися вперше (у середньому на 36 років раніше), були проведені різні вимірювання для визначення вмісту жиру в їх тілі. Вимірювалися живіт, окружність стегон, зріст і маса. Через три десятки років виявилося, що у людей з великим вмістом жиру ризик деменції різко збільшився. У вихідній групі наявність деменції діагностували 1049 пацієнтам. Коли порівнювалися група учасників з найменшим вмістом жиру та група з найбільшим вмістом, було виявлено, що ризик деменції у учасників з последньої групи зріс майже вдвічі. Автори прийшли до висновку: “як і у випадку діабету та серцево-судинних захворювань, центральне ожиріння (жир на животі) також є фактором ризику для деменції”. Зазначимо, що в середньому віці надмірна вага з подальшим її скиданням все одно може мати неприємні наслідки, тож краще уникнути повноти з самого початку.

У 2018 році у Великобританії з’явилася стаття із сумними результатами обстеження більш ніж 10 тисяч людей протягом 28 років. Наявність ожиріння у 50 років за відсутності його у 60 або 70 років як і раніше пов’язувалося з ризиком деменції. Хоча висновки були зловісними (“сучасна епідемія ожиріння може вплинути на майбутню швидкість поширення деменції”).

Сподіваємося, що ми використовуємо цю інформацію і надихнемося на зміни прямо зараз.