Дакріостеноз

Дакріостеноз – Це патологічне звуження слізних проток. Виділяють вроджену та набуту форму дакріостенозу. Клінічно обидві форми проявляються приблизно однаково: сльозотечею, сльозостоянням, гнійним відокремленим з ураженого ока. Діагностику проводять за допомогою базових методів (біомікроскопії, візометрії, тонометрії) та спеціальних (канальцевих проб, діагностичного промивання та рентгенографії слізних шляхів із контрастом). Лікування вродженого або набутого дакріостенозу спочатку консервативне, при неефективності потрібне хірургічне розширення слізних проток.

Дакріостеноз – це патологічне звуження вертикального відділу сльозовідвідних шляхів, що призводить до порушення руху слізної рідини в носову порожнину. Вроджена форма зустрічається у 6% новонароджених (частіше у недоношених) та дітей до року і є головною причиною розвитку запалень слізного мішка (дакріоциститу). У хлопчиків та дівчаток виникає з однаковою частотою. Набута форма – одна з найчастіших патологій в офтальмології у пацієнтів віком понад 50 років. Виявляється у вигляді рясної сльозотечі, що може значно знижувати якість життя людини. Жінки схильні до розвитку дакріостенозу частіше, ніж чоловіки. Патологія зустрічається у всіх розвинених країнах.

До причин виникнення вродженого дакріостенозу належать анатомічні особливості у будові різних відділів нососльозних шляхів. За результатами спеціальних досліджень, офтальмологи з’ясували, що формування стенозу найчастіше зустрічається на рівні носової співусті нососльозної протоки. Виділяють такі фактори, що сприяють розвитку вродженого дакріостенозу: перехід епітеліальної оболонки слизової порожнини носа в слизову оболонку носослезного каналу; виникнення загальної судинної мережі носа з нососльозним каналом; наявність спільних венозних судин, що переходять у сплетення нососльозного каналу; присутність у просвіті каналу складок слизової оболонки, звужень, вигинів, а також дивертикулів.

Причинами набутих дакріостенозів можуть бути тривалі поточні запалення сльозовідвідної системи, тяжкі травми обличчя, пухлини, променева терапія області голови, операції на органі зору, носової порожнини та пазухах носа в анамнезі. Тривале використання очних крапель (наприклад, при глаукомі) також є ризик-фактором розвитку дакріостенозу.

При вродженій формі дакріостенозу батьки можуть помічати у дітей грудного віку сльозотечу та сльозостояння у враженому оці. Може з’явитися клініка гострого або рецидивуючого кон’юнктивіту – почервоніння кон’юнктиви ока, слизове або гнійне відокремлюване відчуття різі та печіння. Отримана форма виникає у дорослих, частіше після 40-50 років. Основні скарги, з якими звертаються пацієнти до лікаря-офтальмолога – рясна сльозотеча, яка викликає дискомфорт та знижує гостроту зору. Періодично виникає незначне слизово-гнійне відокремлюване з ока. Поразка може бути одно- або двостороннім.

З ускладнень дакріостенозу найчастіше – це дакріоцистит (запалення слізного мішка), рідше можуть виникати перидакріоцистит (запалення оточуючих слізний мішок тканин) та періорбітальна флегмона. Про розвиток гнійних ускладнень свідчить поява припухлості, почервоніння та хворобливості у проекції слізного мішка, ознак системного запалення (лихоманка, нездужання та ін.).

Методи діагностики дакріостенозу включають збір анамнезу, проведення біомікроскопії, у дорослих – візометрії і тонометрії. Зі спеціальних методів застосовують канальцеву або носову проби (визначається час проходження барвника по сльозовідвідній протоці (СОП)). Проводиться діагностичне промивання для визначення прохідності сльозовідвідного апарату, про ступінь звуження каналу судять за характером евакуації із СОП промивної рідини (краплями чи струменем).

Основним методом діагностики є дакріоцисторентгенографія з контрастуванням (можливе точне визначення місця закупорки або звуження слізної протоки щодо затримки контрастної речовини). З додаткових методів може бути призначена комп’ютерна томографія, яка дозволяє визначити патологічні осередки або процеси в пазухах носових, можливі деформації внутрішньоносових структур, що впливають на прохідність сльозового апарата ока.

Для лікування вродженої та набутої форми використовують консервативні методи. При вродженому дакріостенозі спочатку рекомендується проведення масажу слізних шляхів; дитячий офтальмолог на прийомі навчає техніки масажу батьків. Неефективність масажу протягом півроку є показанням для направлення на проведення діагностичного зондування та промивання сльозоносової протоки у дитини. Лікування набутої форми відразу починають із проведення промивання слізних проток. При гнійному виділенні призначаються антибактеріальні краплі. Може знадобитися промивання очей антисептиком. Рясна сльозотеча у дорослих є показанням для призначення зволожуючих крапель або гелів.

До хірургічного втручання вдаються, якщо немає ефекту від консервативних методів протягом року, як у дорослих, так і у дітей. Оперативне лікування включає проведення балонної дакріопластики, стентування або дренування слізних шляхів. Суть методик полягає в розширенні слізної протоки у різний спосіб.

Профілактика дакріостенозу

При своєчасному та грамотному лікуванні прогноз сприятливий. Заходи щодо профілактики дакріостенозу спрямовані на попередження набутої форми. Вони включають регулярне відвідування офтальмолога, застосування правильної техніки закопування очних крапель (дотримуватися інтервалу 10 хвилин при закопуванні одночасно більше 3-х видів крапель), при необхідності слід провести навчання пацієнта прийомам правильного витирання сльози. Уроджена форма профілактики не піддається. При виявленні симптомів дакріостенозу у дитини головне завдання батьків – вчасно звернутися до фахівця та виконувати призначене лікування.