Деформація вушних раковин

Деформація вушних раковин – Різні дефекти будови зовнішнього вуха вродженого чи набутого характеру. Деякі види деформацій вушних раковин зводяться лише до суто косметичного дефекту і не впливають на слух людини, інші можуть призводити до вираженої втрати слуховий і мовної функцій. Деформація вушної раковини може бути односторонньою або торкатися двох вух. Виправлення деформацій вушних раковин (отопластика) проводиться пластичними хірургами. Перед проведенням оперативного втручання обов’язковою є консультація отоларинголога з дослідженням слухової функції.

Вушні раковини розташовані ззаду від скронево-нижньощелепного суглоба і спереду соскоподібного відростка. Основу вушних раковин складають еластичні хрящі, з обох боків покриті шкірою. Вони за допомогою м’язів та зв’язок прикріплюються до кісток черепа. Вушні раковини є зовнішнім відділом органу слуху. Крім того, вони виконують важливу естетичну роль у формуванні гармонійного вигляду особи.

Деформація або неправильне розташування вушних раковин щодо інших частин особи порушують цілісне сприйняття зовнішнього образу людини оточуючими, а в неї самої народжують відчуття фізичної неповноцінності. Дітьми наявність таких дефектів сприймається особливо болісно. Тому головним завданням пластичної корекції деформацій вушних раковин є зміна форми вух і надання їм естетичного та пропорційного по відношенню до інших частин обличчя та голови зовнішнього вигляду.

Причинами дефектів будови зовнішнього вуха зазвичай є аномалії, надлишок чи неправильне розташування вушного хряща, і навіть деформації м’яких тканин вушної раковини.

Усі види деформацій вушних раковин залежно від часу їх виникнення поділяються на вроджені та набуті.

Вроджені деформації вушних раковин обумовлені впливом несприятливих факторів на ембріон у перші 2-3 місяці вагітності, коли формується зовнішнє вухо. До вроджених дефектів вушних раковин належать такі види деформацій:

1. Макротія – непропорційне збільшення вушних раковин внаслідок надмірного розвитку хрящової тканини;
2. Лопухість – Збільшення кута старанності вушної раковини до кісток черепа;
3. «Згорнуті» вушні раковини – Перегин верхньої частини хряща вперед і вниз;
4. Деформації мочки вуха (роздвоєння, збільшення, відсутність, приростання);
5. Деформації завитка – горбок Дарвіна (виступ на завитку), «вухо сатира» (вушна раковина із загостреним верхнім полюсом і згладженим завитком), «вухо макаки» (згладженість завитків) та ін;
6. Мікротія – Недорозвинення вушних раковин (маленькі, плоскі, врослі і т. д.). Мікротії нерідко супроводжують атрезію слухового проходу та недорозвинення середнього вуха; іноді вона поєднується з недорозвиненням відповідної сторони особи у зв’язку з аномалією розвитку висхідної гілки нижньої щелепи. При двосторонній мікротії відзначається втрата мовної та слухової функцій, що призводить до інвалідизації хворого. За ступенем недорозвинення вушної раковини виділяють 3 ступені мікротії:

• I ступінь – помітні окремі частини нормальної анатомічної будови вушної раковини зменшеного розміру;
• II ступінь – замість вушної раковини є валик у формі завитка;
• III ступінь – анотія – повна відсутність вушної раковини, замість вушної раковини є безформний горбок.

Отримані деформації вушних раковин за частотою виникнення не поступаються вродженим. Вони можуть бути наслідком травм вуха (поранень, недотримання техніки безпеки на виробництві), запальних процесів вуха, операцій, термічних або хімічних ушкоджень.

Найчастіше придбаною деформацією, що зустрічається, є келоїдний рубець – післязапальне або посттравматичне розростання шкіри в області мочки вуха або всієї вушної раковини. Келоїд може розвиватися внаслідок опіку зовнішнього вуха або навіть внаслідок невинної на перший погляд травми – проколу мочки вуха.

Після запальних захворювань вуха може виникати деформація та потовщення хряща – так зване «вухо боксера». Дефекти вушної раковини можуть бути обумовлені пухлинними процесами привушної області. Найважчою деформацією вушної раковини може бути її повна відсутність унаслідок травматичного ушкодження.

І вроджені, і набуті деформації можуть бути частковими (верхнього, середнього або нижнього відділу вушної раковини), субтотальними (зі збереженням або без збереження хряща вушної ямки) та тотальними.

Виправлення деформацій вушних раковин – отопластика – є одним із складних напрямків пластичної хірургії. Це пояснюється анатомічними особливостями зовнішнього вуха: тонкі та пружні хрящі з множинними топографічними вигинами та плавну кривизну зовнішнього краю вушної раковини практично неможливо відновити заново. Шкіра, що щільно покриває вушну раковину, надзвичайно тонка, кровопостачання менш рясна, ніж в інших зонах обличчя (губах, ділянці носа). Вушні раковини по суті є об’ємною тривимірною структурою, що виступає на бічній поверхні голови.

Основним завданням пластики деформованих вушних раковин є анатомічно точне відтворення частин зовнішнього вуха та збереження його властивостей: будови, розміру, положення та орієнтації. Найбільшу складність становить відновлення втрати значної частини вуха.

Проведення корекції деформації вушних раковин потребує усвідомлення того, що втручання здійснюється на дуже делікатній зоні та тканинах. Найкращих естетичних результатів вдається досягти при правильному виборі методики, що найбільше підходить до кожного конкретного випадку.

У дітей виправлення деформацій вушних раковин виробляють у віці 7-9 років через особливості росту та розвитку вуха, і у всіх пацієнтів – не раніше півтора року після перенесених травм.

Отопластика при деформаціях вушних раковин проводиться поетапно, в 2, а іноді 3-4 етапи з інтервалами в 2-4 місяці, зважаючи на складність рельєфу зовнішнього вуха, дефіцит привушних тканин, надмірне рубцювання оперованої зони. Основним матеріалом для створення основи нової вушної раковини є реберний хрящ.

Найважливішим моментом підготовки до отопластики є повне інформування пацієнта про очікувані результати операції, можливі ризики та особливості перебігу післяопераційного періоду.

Перед операцією виконуються фотографії у різних проекціях. Визначення відсутніх елементів вуха проводиться за методикою Гонзаллес-Вола: вуха притискають до голови пальцями, в результаті чого на зовнішній поверхні вушних раковин вимальовуються складки, які необхідно відтворити в процесі операції.

Операції з усунення важких деформацій вушних раковин (вираженої мікротії) виконують під загальним наркозом, у легших випадках може бути використана місцева анестезія з седацією або без неї.

Перший етап операції зазвичай включає формування в області деформованої або відсутньої вушної раковини підшкірної кишені та розміщення в ньому хрящового каркаса. Після того, як каркас приживеться (від 2 до 6 місяців), виконують другий етап операції – від’єднання приживленого каркасу разом зі шкірою та формування вушної раковини. Укриття дефекту шкіри, що утворився в завушній області, виробляють за допомогою вільного шкірного трансплантата. У середньому поетапний курс операцій та міжетапного лікування становить близько одного року.

Корекція так званих «вух борців», що мають зламані під час спортивних змагань хрящі, полягає у відтворенні їх нормальної анатомічної форми. Розріз хрящової пластини проводиться з тильного боку вуха, потім відновлюється анатомічна цілісність хрящів і фіксується у правильному положенні за допомогою спеціальних валиків. Валики підтримують правильну позицію та форму вуха протягом тижня, потім видаляються; шви знімаються через 10-12 діб. Протягом двох тижнів рекомендується носити пов’язку, що фіксує, що оберігає вушні раковини від травмування.

При більшості операцій розріз проводиться за вушною раковиною і згодом стає непомітним. Може знадобитися фіксація вушних раковин за допомогою спеціальних протекторів, носіння підтримуючих еластичних кілець або пов’язки, що оберігають сформовану вушну раковину від випадкових травм.

Ускладнення після проведення отопластики спостерігаються рідко – у менш ніж 0,5% випадків. Серед них прорізування швів, нагноєння, утворення грубих рубців. Через рубцеві скорочення шкірного трансплантата може виникати притискання реконструйованих вушних раковин до соскоподібного відростка та втрата естетичних результатів. Асиметрія вушних раковин може зіпсувати естетичне враження від отопластики.

Одним із найсерйозніших ускладнень є ішемічний некроз хряща вушної раковини. Для попередження ускладнень потрібне спостереження лікаря у перші години чи 2-3 дні після операції.

При ретельному дотриманні техніки та методики отопластики ефективність виправлення деформацій вушних раковин становить близько 90%. Випадки повторного втручання можуть бути пов’язані з ускладненнями, асиметрією чи неадекватною корекцією вушних раковин.