Знижка - 10% на весь медичний одяг по промокоду HALAT5
Декубітальна виразка порожнини рота
Декубітальна виразка порожнини рота – хронічна патологія слизової оболонки, що розвивається через безперервну дію травмуючого фактора. Пацієнти скаржаться на хворобливі відчуття під час розмови та їди, при огляді виявляється виразковий дефект з нерівними підритими краями, покритий брудно-сірим нальотом. Діагноз встановлюється на основі анамнестичних даних, об’єктивного огляду, також необхідне проведення цитологічного дослідження для диференціальної діагностики з виразками іншої етіології. Лікування захворювання полягає в усуненні травмуючого фактора та медикаментозної обробки ураженого вогнища для прискорення регенерації тканин.
Загальні відомості
Декубітальна або травматична виразка ротової порожнини з’являється внаслідок постійної травматизації слизової оболонки. У перекладі з латини «декубітальна» означає пролежнева, тобто даний дефект виникає внаслідок тиску на тканини та подальшого порушення в них трофічних процесів з розвитком некрозу. Глибина та вираженість вогнища ураження залежить від сили та часу дії подразнюючого фактора. У стоматології декубітальні виразки зустрічаються у пацієнтів різного віку, в т. ч. і у дітей при прорізуванні молочних зубів, але найчастіше вони турбують людей похилого віку зі знімними протезами та іншими ортопедичними та ортодонтичними конструкціями. Локалізація виразкового дефекту може бути будь-якою, проте у дорослих пацієнтів патологічний процес у більшості випадків торкається язика та щоки через постійний контакт з гострими краями каріозних зубів та виступами протезів. За відсутності лікування велика ймовірність приєднання вторинної інфекції, а при запущеному перебігу – малігнізації виразкового дефекту.
Причини декубітальної виразки
Головним етіологічним фактором виникнення виразки є постійний вплив подразника, що травмує, на слизову оболонку порожнини рота. На першому етапі поверхневий шар слизової оболонки піддається інфільтрації, потім відбувається інфікування, і починається запалення. В епітелії ураженої області формується виразка, дно якої вкрите грануляціями та гнійним нальотом. Найпоширенішими подразниками є зуби із запущеним каріозним процесом та гострими краями, неписьменно встановлені пломби, що виходять за межі коронок, будь-які ортопедичні та ортодонтичні конструкції.
Навіть найякісніші знімні протези чинять тиск на слизову порожнини рота і перешкоджають природному самоочищенню, що в результаті призводить до погіршення тканинного кровообігу та порушення балансу мікрофлори. Будь-які штучні коронки, краї яких занурені в ясенний жолобок, дратують слизову оболонку ясен. Нерідко декубітальна виразка розвивається у пацієнтів із порушеннями прикусу внаслідок тиску пагорбів корінних зубів. Діти теж схильні до розвитку цієї патології через схильність прикушувати щоки і язик в момент прорізування молочних зубів. Додатковими факторами, що сприяють формуванню декубітальної виразки, є куріння, неправильне харчування, авітаміноз, імуносупресивні стани, судинні захворювання та цукровий діабет.
Симптоми декубітальної виразки
Пацієнти скаржаться на хворобливе утворення в ротовій порожнині, дискомфортні відчуття під час розмови або прийому їжі. При огляді виявляється одиночний виразковий дефект слизової оболонки з нерівними краями, покритий брудно-сірим нальотом, який легко знімається шпателем, залишаючи поверхню, що кровоточить. При дотику до ураженого осередку пацієнт відчуває біль. Навколишні тканини набряклі, запалені, спостерігається різка гіперемія. Підщелепні лімфатичні вузли на ураженому боці збільшені у розмірі та болючі при пальпації. Краї та основа тривалих виразок стають щільними, глибина може досягати м’язового шару. Після нейтралізації подразнюючого фактора виразковий дефект швидко гоїться.
Діагностика декубітальної виразки
Для постановки діагнозу використовують дані анамнезу та об’єктивного огляду. Через схожість клінічної картини необхідно проводити диференціальну діагностику декубітальної виразки з ураженнями іншої етіології: раковою, туберкульозною, трофічною виразкою та твердим шанкром при сифілісі. Виразковий дефект онкологічної природи відрізняється тривалим існуванням у порожнині рота, при огляді привертають увагу розростання країв, що нагадують своїм виглядом цвітну капусту. Після усунення подразника стан не покращується. У мазку при цитологічному дослідженні виявляються атипові клітини, поява яких виключена при звичайній виразці. Туберкульозна виразка має м’які нерівні краї та зернисте дно із жовтими вкрапленнями (зерна Треля). У зіскрібку при цитологічному дослідженні виявляється наявність гігантських клітин Лангханса.
Якщо пацієнт страждає на сифіліс, то шанкер в порожнині рота відрізняє наявність ущільнення в основі, рівні краї і гладке безболісне дно яскраво-червоного кольору. Відзначається збільшення, щільність та безболісність регіонарних лімфатичних вузлів. За даними цитології виявляються бліді трепонеми, а через 3 тижні після появи шанкеру визначається позитивна відповідь на реакцію Вассермана. У разі трофічної виразки має місце ослаблений стан організму пацієнта та тривале існування дефекту, який не гоїться навіть при усуненні подразнюючого фактора. Цитологічною особливістю пухирчатки, з якою необхідно проводити диференціальну діагностику декубітальної виразки, є наявність акантолітичних клітин Тцанка.
Лікування декубітальної виразки
Основна мета лікування – це усунення або ослаблення дії травмуючого фактора. В обов’язковому порядку проводиться санація ротової порожнини, пломбування каріозних зубів і заміна старих неякісних пломб на нові. Необхідно звести до мінімуму дратівливу дію всіх ортопедичних та ортодонтичних конструкцій. Пацієнтам з вираженим больовим синдромом рекомендується проведення теплих полоскань, аплікацій чи зрошень місцевими анестетиками (лідокаїн, новокаїн, піромекаїн).
Щоб усунути некротичний або фібринозний наліт, застосовують аплікації протеолітичних ферментів (трипсин, хімотрипсин), після чого наліт легко видаляють шпателем, а виразковий дефект обробляють антисептичними засобами (перекис водню, диметилсульфоксид). Для прискорення загоєння використовуються мазі з репараційною дією (метилурацилова та ін.). Як тільки починається процес епітелізації виразки, рекомендується наносити кератопластичні засоби (масло обліпихи, полівінокс).
Прогноз та профілактика декубітальної виразки
При своєчасній постановці діагнозу та усуненні травмуючих факторів прогноз захворювання є сприятливим. Без лікування тривалий виразковий дефект може зазнати вторинного інфікування. Але найважчим ускладненням декубітальної виразки є її злоякісне переродження. Як правило, це явище зустрічається у людей похилого віку, що носять знімні протези. Для профілактики необхідно регулярно проходити огляди у лікаря-стоматолога, проводити лікування каріозних зубів та вибирати висококваліфікованих фахівців для ортодонтичного та ортопедичного лікування.