Доброякісні пухлини гортані

Доброякісні пухлини гортані — пухлинні утворення, що локалізуються в гортані, відрізняються повільним неінвазивним зростанням, відсутністю виразок і метастазування. Доброякісні пухлини гортані можуть протікати безсимптомно. В інших випадках вони виявляються осиплістю та захриплістю голосу, кашлем, порушенням дихання. При значних розмірах пухлини можлива повна афонія та виникнення асфіксії. Діагностика доброякісних пухлин гортані проводиться отоларингологом та включає ларингоскопію, ендоскопічну біопсію та гістологічне дослідження. Лікування доброякісних пухлин гортані здійснюється хірургічним шляхом. Його методика залежить від виду пухлини та характеру її зростання.

Доброякісні пухлини гортані беруть свій початок із різних тканинних структур: судин, нервових стовбурів та закінчень, хрящової та сполучної тканини, залозистих компонентів слизової оболонки. Вони можуть мати уроджений характер або з’являтися протягом життя пацієнта. Найчастіше серед доброякісних пухлин гортані в отоларингології зустрічаються фіброми, поліпи, папіломи та ангіоми. Більш рідко спостерігаються хондроми, ліпоми, кісти, невриноми та нейрофіброми гортані. Зазначено, що доброякісні пухлини гортані найчастіше виникають у чоловіків.

Виникнення вроджених доброякісних пухлин гортані пов’язані з генетичної схильністю і впливом плід різних тератогенних чинників. До останніх належать інфекційні захворювання матері в період вагітності (краснуха, кір, вірусний гепатит, хламідіоз, мікоплазмоз, сифіліс, ВІЛ), радіаційний вплив, прийом вагітною жінкою ембріотоксичних медикаментів.

Причинами розвитку доброякісних пухлин гортані набутого характеру є порушення в імунній системі, деякі вірусні захворювання (ВПЛ, аденовірусна та герпетична інфекція, грип, кір), хронічні запальні захворювання (хронічний ларингіт і фарингіт, тонзиліт, аденоїди), тривалий вплив пилу, тютюнового диму, робота в задимленому приміщенні), зміни в роботі ендокринної системи, тяжкі голосові навантаження.

Основна скарга пацієнтів із доброякісними пухлинами гортані – це зміна голосу. Голос стає охриплим або осиплим. Для доброякісних пухлин гортані, що мають довгу ніжку, характерні зміни в голосі і часте покашлювання. Якщо пухлина локалізується в області голосових зв’язок і заважає їх змиканню, може спостерігатися повна відсутність голосу (афонія). Доброякісні пухлини гортані великого розміру викликають утруднення дихання і можуть спричинити асфіксію, що найчастіше відзначається у маленьких дітей.

• Фіброми – доброякісні пухлини гортані сполучнотканинного походження. Зазвичай це поодинокі утворення сферичної форми, що знаходяться на вільному краї або верхній поверхні голосової складки. Їх розмір варіює від 0,5 до 1,5 см. Фіброми гортані мають сіре забарвлення та гладку поверхню, можуть бути на ніжці. У разі, коли в структурі фіброми міститься велика кількість кровоносних судин, вона має червоне забарвлення (ангіофіброму). Клінічно ці доброякісні пухлини горла виявляються різними змінами голосу. При досягненні великих розмірів можуть призводити до порушення дихання.
• Поліпи гортані є окремим видом фібром, в структуру яких крім сполучнотканинних волокон входять клітинні елементи та велика кількість рідини. Ці доброякісні пухлини гортані мають менш щільну консистенцію, ніж фіброми, мають товсту ніжку або широку основу, можуть досягати розмірів горошини. Локалізуються частіше у передній частині однієї з голосових складок. Як правило, єдиним проявом поліпа є захриплість голосу. Зміни дихання чи кашель зазвичай немає.
• Папіломи гортані у дорослих є одиночними, рідше множинними, щільними виростами грибоподібної форми з широкою основою. Вони мають білувате або рожеве забарвлення, при інтенсивному кровопостачанні можуть бути темно-червоними. В окремих випадках спостерігається поширення папілом на слизову оболонку трахеї. У дітей спостерігаються ювенільні папіломи, які найчастіше з’являються у період від 1 до 5 років. Цей вид доброякісних утворень гортані схильний до спонтанного зникнення під час статевого дозрівання дитини. У дитячому віці частіше розвиваються множинні папіломи, які займають цілі ділянки слизової оболонки. У таких випадках говорять про папіломатоз. Зовні такі доброякісні пухлини гортані відрізняються мілкодолчастою будовою і нагадують цвітну капусту. Поразка зазвичай локалізується на голосових складках, проте процес може поширюватися на надгортанник, підскладкову область, черпалонадгортанні складки, трахею. Клінічно папіломатоз гортані проявляється захриплістю, що переходить в афонію. При значному розростанні папілом виникає хронічний стеноз гортані.
• Ангіоми – Доброякісні пухлини гортані судинного походження. Як правило, мають вроджений характер і є поодинокими утвореннями. Гемангіоми (пухлини з кровоносних судин) мають червоне забарвлення, можуть розростатися в навколишні тканини і сильно кровоточать при травмуванні. Лімфангіоми (пухлини з лімфатичних судин) мають жовтуватий колір і не схильні розростатися.
• Кісти гортані можуть розвинутися із зародкових зябрових щілин у результаті порушень ембріогенезу. У дітей також спостерігаються ретенційні кісти, що утворюються із залоз слизової оболонки гортані при закупорці їх вивідних проток. Вони рідко бувають великої величини і тому практично не викликають жодних симптомів.
• Хондроми — щільні доброякісні пухлини гортані, які беруть свій початок із хрящової тканини. З часом можуть зазнавати злоякісного переродження з розвитком хондросаркоми.
• Ліпоми — доброякісні пухлини гортані жовтого забарвлення та овоїдної форми, що часто мають ніжку. Як і ліпоми інших локалізацій, ліпоми гортані складаються із жирової тканини.

Доброякісні пухлини гортані малих розмірів, які перешкоджають змиканню голосових зв’язок, протікають безсимптомно і може бути випадково виявлені отоларингологом під час обстеження пацієнта щодо іншого захворювання. Доброякісні пухлини гортані, що клінічно проявляються, мають досить типові симптоми, що дозволяють їх діагностувати. Однак при цьому слід проводити диференціацію доброякісних пухлин гортані від сторонніх тіл, склероми та злоякісних процесів, які можуть давати подібну симптоматику.

Підтвердження діагнозу доброякісної пухлини проводиться за даними ендоскопії гортані, що дозволяє детально розглянути його зовнішній вигляд. Точно встановити вид освіти можна після проведення його гістологічного дослідження. Гістологія доброякісної пухлини гортані найчастіше проводиться після її видалення. У деяких випадках показано ендоскопічну біопсію освіти. Дослідження голосової функції, ступеня змикання та рухливості голосових зв’язок проводиться за допомогою фонетографії, стробоскопії, визначення часу максимальної фонації та електроглоттографії. Для діагностики поширеності доброякісних пухлин гортані можна застосовувати рентгенографія черепа, УЗД, КТ чи МРТ.

Зважаючи на розвиток ускладнень (порушення голосу та дихання), а також через ймовірність малігнізації доброякісні пухлини гортані підлягають хірургічному видаленню. При невеликих розмірах фібром та поліпів проводиться їхнє ендоскопічне видалення спеціальною петлею або гортанними щипцями. Так само видаляють ізольовані папіломи гортані. Невеликі кісти гортані січуть разом із їх оболонкою. При великій величині кіст гортані попередньо роблять їх прокол і відсмоктування рідини, що знаходиться в них, потім кісту розкривають і видаляють її стінки. Для попередження рецидиву кісти після її видалення роблять кріообробку основи.

Метод видалення доброякісних пухлин гортані судинного генезу залежить від поширеності пухлини та характеру її зростання. Локальні гемангіоми, що характеризуються екзофітним зростанням, січуть, після чого проводять антирецидивну обробку ураженої ділянки шляхом діатермокоагуляції, кріовпливу або лазерного опромінення. При поширеному характері і ендофітному зростанні цього виду доброякісних пухлин глотки застосовують їх склерозування або оклюзію судин, що їх живлять.

Найбільш складне завдання є лікування папіломатозу гортані. Операція полягає у висіченні змінених ділянок слизової оболонки. Вона проводиться з використанням хірургічного мікроскопа для точнішого визначення межі здорових тканин. Обмежені ділянки папіломатозу можуть бути видалені шляхом діатермокоагуляції, лазеро- або кріодеструкції. Для профілактики рецидивів проведення хірургічного втручання має супроводжуватися противірусною та імуномодулюючою терапією. З метою підвищення імунітету у дітей з папіломатозом застосовують аутовакцинацію, проводять дезінтоксикаційне лікування. Рецидивування папіломатозу після проведеної операції та значне збільшення папіломних розростань є показанням до хіміотерапії цитостатичними препаратами.

При своєчасному лікуванні доброякісні пухлини гортані здебільшого мають сприятливий для одужання прогноз. Основна складність пов’язані з частим рецидивуванням деяких видів пухлин. Зі всіх доброякісних пухлин гортані найбільш несприятливим у цьому сенсі є папіломатоз гортані, особливо у дітей молодшого віку. У старшому віці рецидиви папіломатозу виникають досить рідко, однак у багатьох випадках після операції повного відновлення голосу не відбувається.