Доброякісні пухлини печінки

Доброякісні пухлини печінки – це новоутворення з диференційованими клітинами, які можуть формуватися з гепатоцитів, епітелію печінки або судинних структур і завжди мають обмежене зростання, не схильні до метастазування. Клінічні прояви виникають лише при досягненні пухлиною великих розмірів та порушенні кровотоку, здавленні жовчовивідних шляхів або сусідніх органів. Пухлини малих розмірів найчастіше є діагностичною знахідкою. До інформативних методів дослідження належать УЗД, КТ та МРТ печінки та жовчовивідних шляхів. При великих розмірах освіти хірургічне лікування.

Доброякісні пухлини печінки – новоутворення, що формуються з епітеліальної тканини печінки, строми органу або судинних елементів, не схильні до стрімкого зростання та метастазування, що мають диференційовані клітини та здебільшого протікають безсимптомно. У клінічній гастроентерології новоутворення печінки доброякісної природи трапляються досить рідко.

У 90% випадків діагностується гемангіома печінки, рідше – гепатоцелюлярна аденома, ліпома, фіброма, лімфангіома та змішані пухлини – тератоми або гамартоми. До доброякісних пухлин печінки також відносять кістозні утворення: ретенційні, дермоїдні кісти, полікістоз. Найчастіше такі утворення є діагностичною знахідкою, оскільки клінічні симптоми виникають лише при досягненні пухлиною значних розмірів, порушенні портального кровотоку.

Причин розвитку даної патології не встановлені, проте доведено роль ряду факторів, що підвищують ризик формування доброякісних пухлин печінки. Встановлено, що захворюваність вище серед осіб, які мають обтяжений онкопатологією сімейний анамнез, при несприятливій екологічній обстановці. Важлива роль приділяється прийому гормональних препаратів, у тому числі пероральних контрацептивів, а також особливостям харчування: надлишку в раціоні тваринних жирів, нестачі клітковини, вітамінів, білка. Чинниками ризику є шкідливі звички: куріння та вживання алкоголю. Індукує розвиток пухлин печінки та фізіологічна гіперестрогенемія при вагітності.

Гастроентерологи класифікують цю патологію залежно від локалізації та тканини, з якої відбувається новоутворення. Виділяють гемангіому печінки (пухлина з судинних елементів), гепатоцелюлярну аденому (освіта безпосередньо з гепатоцитів), локальну вузлову гіперплазію (округлий вогнище з печінкових клітин), фібронодулярну гіперплазію (поодиноке вогнище пухлини з фіброзної тканини).

Крім того, розрізняють цистаденому (утворення із залізистих клітин пухирноподібної форми), липому (пухлина з жирової тканини), фіброму (зі сполучнотканинних елементів) і фіброміому (зі сполучної та м’язової тканини). До пухлин жовчних проток відносять холангіоаденому (формується із залізистих клітин проток), холангіофіброму (зі сполучної тканини) та холангіоцистому (порожнинне утворення).

У переважній більшості випадків новоутворення протікають безсимптомно доти, доки не досягнуть істотних розмірів. Невеликі пухлини можуть бути виявлені під час обстеження пацієнта щодо іншої патології. При великих розмірах неоплазії виникають скарги на почуття тяжкості у правому підребер’ї, епігастральній ділянці, постійні ниючі болі, не пов’язані з їдою (біль є наслідком здавлення пухлиною сусідніх органів або порушення кровотоку з некротизуванням тканин). Можливі диспепсичні явища: нудота, відрижка, відчуття гіркоти у роті.

Всі доброякісні новоутворення печінки мають ряд ознак, що дозволяють відрізнити їх від злоякісних: у першому випадку немає синдрому пухлинної інтоксикації (вираженої слабкості, стомлюваності, зниження апетиту, блідості шкіри, швидкої втрати ваги), відсутнє стрімке зростання освіти, в аналізах крові не виявляють немає обтяженого онкологічного анамнезу.

Доброякісні неоплазії печінки виявляються в ході обстеження з приводу іншої патології або при досягненні утворення великих розмірів, здавленні сусідніх органів або порушенні кровотоку. Консультація гастроентеролога дозволяє з’ясувати, як давно з’явилися скарги на відчуття тяжкості, чи є больовий синдром, як швидко розвивалася клінічна картина. При об’єктивному обстеженні пацієнта лікар може виявити збільшення розмірів печінки (гепатомегалію) з нерівним краєм, що пальпується.

Загальний аналіз крові зазвичай не виявляє жодних відхилень від норми. У печінкових пробах може визначатися незначне підвищення маркерів цитолізу та холестазу (лужної фосфатази, АлТ, АсТ, ЛДГ, білірубіну). Обов’язково проводиться визначення у крові специфічних онкомаркерів: альфа-фетопротеїну, антигену СА 19-9 та раково-ембріонального антигену. Відсутність підвищення їхньої концентрації свідчить на користь доброякісної природи захворювання.

Основну роль діагностиці грають інструментальні методи дослідження. УЗД органів черевної порожнини дозволяє візуалізувати освіту, визначити її розміри, межі, оцінити стан сусідніх органів. Виявляються поодинокі чи множинні чітко обмежені гіперехогенні вогнища. Під ультразвуковим контролем проводиться пункційна біопсія печінки з подальшим морфологічним дослідженням біоптатів. Даний метод дозволяє визначити тип пухлинних клітин, ступінь їх диференціювання та від злоякісної патології.

Комп’ютерна томографія та МРТ печінки та жовчовивідних шляхів мають високу інформативність, оскільки дають можливість визначити утворення навіть малих розмірів, оцінити характер їх зростання, відсутність проростання в навколишні тканини та метастазування у регіонарні лімфатичні вузли та віддалені області. При підозрі на гемангіому проводиться ангіографія (оцінюються особливості кровотоку в освіті, встановлюється зв’язок пухлини з судинами печінки), а також доплерографія фокальної освіти.

Як правило, пухлини, які протікають без клінічної симптоматики, не потребують лікування. Однак пацієнт повинен постійно спостерігатися у лікаря-гепатолога з метою оцінки характеру зростання освіти. При використанні гормональних препаратів (особливо контрацептивів жінками) вирішується питання про їх скасування. У деяких випадках (при гепатоцелюлярній карциномі) це призводить до регресу освіти, якщо воно є гормонозалежним.

При великих розмірах пухлини, здавленні судин або жовчовивідних шляхів проводиться її видалення з резекцією частки печінки. Також оперативному видаленню підлягають кістозні утворення з високим ризиком розриву та кровотечі. Доброякісні новоутворення печінки часто гормонозалежні, тому навіть при невеликих розмірах можуть видалятися у жінок, які планують вагітність.

Прогноз при цьому захворюванні сприятливий. Освіта можуть тривалий час існувати без значного зростання, не викликаючи у пацієнта дискомфорту, і вкрай рідко перероджуються злоякісні пухлини. Можливі такі ускладнення, як розрив освіти та внутрішньочеревна кровотеча. Специфічної профілактики немає. Необхідно дотримання раціонального харчування, відмова від куріння та вживання алкоголю, а також відсутність безконтрольного використання лікарських препаратів, особливо гормональних.