Доброякісні пухлини товстого кишечника

Доброякісні пухлини товстого кишечника – Це новоутворення, що локалізуються в різних відділах товстої кишки, що походять з різних шарів кишкової стінки і не схильні до метастазування. Симптомами цієї групи захворювань є періодичні болі по ходу товстого кишечника, незначні кровотечі із заднього проходу та розлади випорожнень. Для діагностики доброякісних пухлин товстого кишечника використовують колоноскопію, іригоскопію, ректороманоскопію, пальцеве дослідження прямої кишки, аналіз калу на приховану кров, загальний аналіз крові. Лікування доброякісних пухлин полягає у їх видаленні за допомогою ендоскопії або шляхом резекції ділянки кишки.

Доброякісні пухлини товстого кишечника є різними за будовою новоутворення, які зазвичай ростуть у просвіт кишечника і не дають метастази в інші органи. Найчастіше вони представлені аденоматозними поліпами, що розвиваються з епітеліальної тканини. Рідше виявляються ліпоми, ангіоми, фіброми, лейоміоми та інші неепітеліальні пухлини. Ці освіти переважно зустрічаються у людей віком понад 50 років.

Існують спадкові форми захворювання, які можуть виявлятися у дітей та тривалий час протікати безсимптомно. До них, наприклад, відноситься сімейний поліпоз товстої кишки. Небезпека цієї патології у тому, що з часом може трансформуватися в рак, що з втратою здатності клітин пухлини до диференціювання. Вивченням доброякісних пухлин колоректальної локалізації займається проктологія та онкологія. Діагностика та лікування даної патології проводиться проктологами, онкологами, гастроентерологами та абдомінальними хірургами.

Причини утворення доброякісних пухлин товстого кишківника остаточно не вивчені. Одним із найважливіших факторів, що грають основну роль у розвитку новоутворень кишечника, вважається спадковість: якщо у родичів є поліпи кишечника, то ризик розвитку доброякісної пухлини кишки підвищується.

Даний патологічний процес може розвиватися на тлі надмірного вживання жирної їжі та недостатнього введення в раціон продуктів, що містять клітковину. Ризик появи доброякісних неоплазій товстої кишки підвищується у людей із частими та тривалими запорами. Нерідко захворювання розвивається на тлі неспецифічного виразкового коліту, хронічного запалення товстого кишківника та хвороби Крона. До факторів ризику також відносять тривалий стаж куріння, низьку фізичну активність та вік понад 50 років.

Доброякісні пухлини товстого кишечника представлені ліпомами, лейоміомами, лімфангіомами, невриномами, фібромами, гемангіомами, аденоматозними поліпами та ворсинчастими пухлинами. Крім того, до цієї категорії відноситься сімейний поліпоз товстої кишки та карциноїдні пухлини.

• аденоматозні поліпи є найпоширенішими доброякісними новоутвореннями, що розвиваються з епітеліальної тканини.
• ліпома – Найчастіше зустрічається доброякісна пухлина неепітеліального генезу. За поширеністю вона лише трохи поступається поліпам. Ліпома відрізняється від інших новоутворень м’якою консистенцією.
• фіброма – відносно рідкісна пухлина товстого кишечника, яка розвивається із сполучної тканини та зустрічається переважно у людей похилого віку.
• лейоміома бере початок з гладких м’язових волокон, відноситься до рідкісних новоутворень. Невринома відрізняється дрібними розмірами та зростанням усередину слизової та серозної оболонки.
• гемангіома розвивається з тканини судин товстого кишечника та розташовується ближче до межі прямої кишки. Ця доброякісна пухлина найчастіше проявляється кишковими кровотечами.

Клінічна симптоматика доброякісних пухлин товстого кишківника залежить від їх розмірів. Невеликі за розміром новоутворення можуть не проявлятися і часто виявляються лише під час ендоскопії. Тому в більшості випадків такі доброякісні пухлини товстого кишківника протікають практично безсимптомно. При розмірах новоутворення більше 2 см воно проявляється кров’янистими виділеннями при акті дефекації та інших симптомів, які залежать від структури та локалізації процесу.

Крім того, доброякісні пухлини супроводжуються болем у животі різної інтенсивності. Больові відчуття зазвичай локалізуються у бічних зонах живота. Біль може мати як ниючий, так і переймоподібний характер. Як правило, вона посилюється перед актом дефекації та вщухає після спорожнення кишечника.

При доброякісних новоутвореннях можуть спостерігатися розлади випорожнень у вигляді діареї або запорів. За наявності у хворої кровотечі з пухлини можлива поява симптомів анемії, таких як слабкість, блідість шкіри та зниження працездатності. Періодично доброякісні пухлини товстого кишечника проявляються здуттям живота, блюванням або тенезмами. Відмінною особливістю цих новоутворень від злоякісних є відсутність симптомів пухлинної інтоксикації: зниження маси тіла, рясного потовиділення, стомлюваності та втрати апетиту.

Якщо дифузний поліпоз протікає без ускладнень, зазвичай не призводить до порушення загального самопочуття хворих. Крім того, при неускладненому перебігу захворювання пальпація не супроводжується хворобливістю у проекції товстого кишківника.

Дифузний поліпоз товстої кишки часто супроводжується періодичними кишковими кровотечами, що нагадують симптоми геморою. Кров’янисті виділення зазвичай виникають після переймоподібних болів у нижній половині живота або дефекації. Найчастіше кровотечі спостерігаються при локалізації поліпів у ділянці сигмовидної та прямої кишки. Великі доброякісні поліпи можуть призводити до повної або часткової кишкової непрохідності, яка є серйозним ускладненням.

Для діагностики доброякісних пухлин товстого кишківника використовуються лабораторні та інструментальні методи дослідження. Дані огляду проктолога найчастіше є неінформативними. У деяких випадках може відзначатися блідість шкіри та наявність кров’янистих виділень з ануса.

• Лабораторні дослідження. Застосовується загальний аналіз крові, в якому за наявності кровотеч відзначається зниження рівня еритроцитів та гемоглобіну. Ознаки анемії найчастіше спостерігаються при множинних кровоточивих поліпах товстої кишки. Якщо доброякісні пухлини товстого кишечника ускладнюються запаленням слизової оболонки, ерозіями чи приєднанням вторинної інфекції, у загальному аналізі крові виявляється підвищення рівня лейкоцитів та прискорення ШОЕ. Під час проведення аналізу калу на приховану кров діагностуються незначні кровотечі, непомітні під час огляду.
• Іригоскопія. Для кращої візуалізації кишки вводять контраст, що містить барій. За допомогою цього дослідження виявляються дефекти наповнення слизової оболонки, що свідчить про наявність пухлини. Рентгенологічним критерієм доброякісних пухлин товстого кишечника є рухомого дефекту наповнення з гладкими, рівними і чіткими краями без змін рельєфу слизової оболонки. Наявність цих ознак дозволяє відрізнити доброякісні новоутворення від злоякісних.
• Ендоскопія кишківника. Важливим методом діагностики доброякісних пухлин є ендоскопія різних відділів товстої кишки. За допомогою ректороманоскопії оглядають пряму кишку та нижні відділи товстого кишківника. Колоноскопія дає можливість оглянути весь кишечник щодо доброякісних новоутворень. При проведенні цієї діагностичної процедури проктолог може взяти зразки тканини для морфологічного дослідження, що дасть змогу уточнити морфологію пухлини та визначитися з тактикою лікування.

Найчастіше (60-75%) доброякісні пухлини товстого кишечника добре візуалізуються з допомогою ректоскопа чи колоноскопа. Поліпи можуть розташовуватися або на тонкій ніжці, або на широкій основі. Слизова оболонка доброякісних пухлин товстого кишечника має нормальний рожевий колір, хоча в деяких випадках може бути пурпурно-червоною, виділяючись на фоні навколишніх тканин. При розвитку запалення слизова оболонка доброякісних пухлин стає набряковою та гіперемованою, що добре видно при ендоскопії товстого кишківника. У разі появи ерозій візуалізується дефект слизової оболонки з набряклими краями, покритий фібринозним нальотом.

Для лікування використовуються хірургічні методи, що передбачають видалення новоутворень. Фармакотерапія за цієї групи захворювань вважається неефективною. Поліпоз будь-якої локалізації є передраковою патологією, тому його рекомендується усувати оперативно. Поодинокі поліпи видаляються за допомогою ендоскопічної електрокоагуляції або резекції ободової кишки. При вираженому множинному поліпозі з високим ризиком розвитку раку може бути рекомендовано радикальне видалення ободової кишки – колектомія. Після таких оперативних втручань проводяться реконструктивні операції на ободової кишці, які дозволяють відновити нормальну роботу кишечника.

Тактика лікування інших типів доброякісних пухлин товстого кишечника визначається видом новоутворення, його розміром, а також наявністю чи відсутністю ускладнень. Для усунення одиночних доброякісних неоплазій сьогодні використовують колоноскопію з видаленням ендоскопічного утворення. Даний метод застосовується за наявності солітарного пухлинного вузла з вираженою ніжкою. Ендоскопічне видалення добре переноситься пацієнтами, які вже наступного дня повністю відновлюються та можуть повертатися до звичного способу життя.

Віддалене новоутворення обов’язково відправляють на гістологічне дослідження, на якому можна уточнити морфологію пухлини та переконатися в тому, що в ній немає злоякісних клітин. У деяких випадках проводиться хірургічне лікування шляхом виконання органозберігаючих чи радикальних операцій. За наявності ангіоми товстої кишки, яка також є доброякісним захворюванням, показано накладення лігатур або кріодеструкція.

Після видалення доброякісних пухлин великих розмірів за рік рекомендується контрольна ендоскопія, яка дозволить не пропустити утворення нових поліпів. Якщо місці віддаленої пухлини знову виникають новоутворення, їх потрібно обов’язково повторно видаляти. За відсутності нових поліпів на контрольній колоноскопії наступну діагностичну процедуру проводять через 3 роки.

При правильному та своєчасному видаленні доброякісних пухлин товстого кишечника ця група захворювань має сприятливий прогноз. Однак якщо поліп переростає в злоякісну пухлину, то захворювання може призвести до смертельного результату. Після видалення доброякісного новоутворення для своєчасного виявлення рецидивів проводять повторну ректороманоскопію, іригоскопію або колоноскопію.