Домашнє насильство в Україні: як діяти медикам та жертвам у таких випадках

В Україні набрав чинності закон, який визначає види домашнього насильства та встановлює відповідальність за його вчинення. У Міністерстві охорони здоров’я вирішили «не відставати» і видали свій указ, у якому покарали, як діяти медикам у разі викликів на випадки домашнього насильства. Як будуть реагувати медики на такі визови — читайте у нашій новині.

Щорічно через домашнє насильство у світі помирає 1,4 мільйона осіб. У 2018 році у Національній поліції України було зафіксовано 115 500 тисяч заяв та повідомлень про домашнє насильство. Жертвами також стають діти і це є серйозною загрозою для їхнього здоров’я, а також може призвести до негативних наслідків у дорослій житті.

Цією проблемою перейнялися в Кабміні, де вже тривалий час приймають рішення щодо відповідальності за домашнє насильство, а також у Міністерстві здравоохранения, де випустили свій указ про те, як повинні поводитися лікарі за подібних ситуацій.

Що повинні робити медики у разі виявлення ознак насильства:

• Знайти можливість поговорити віч-на-віч з потерпілою чи пострадалою, поважно вислухати, але при цьому — не примушувати говорити.
• Говорити з потерпілим спокійно та встановити довірчий контакт. При цьому пояснити, що закон захищає жертв домашнього насильства і розповісти, де можна отримати психологічну та юридичну допомогу.
• Якщо мова йде про дитину, необхідно потурбуватися про її безпеку та нормалізацію емоційного стану.
• Проводити обстеження та лікування без дискримінації за будь-яким ознакою, перед тим отримавши усвідомлену згоду на обстеження.
• Інформувати особу або її законного представника про права, заходи та соціальні послуги, якими може скористатися потерпіла особа.
• Протягом часу заклад охорони здоров’я інформує Національну поліцію України, а якщо побої або інші пошкодження зафіксовані у дитини — то й службу у справах дітей.

Проте, людина чи представник потерпілого обов’язково повинні дати згоду на медичне втручання — без нього медики нічого не мають права робити. Винятком є ​​лише пряма загроза життю — у такому разі згода пацієнта не є обов’язковою.

Водночас, Супрун звертає увагу на те, що про домашнє насильство можуть свідчити не лише клінічні симптоми, а й типи поведінки — напади люті, схильність до руйнації, загальмованість мовлення, нездатність до навчання, тривожність. Ці якості можуть бути притаманні дітям, які щодня потерпають від домашнього насильства. Саме тому вчителі та люди, які регулярно контактують з дітьми, зобов’язані звертати увагу на подібні ознаки. У МОЗ також зазначають, що питання запобігання та протидії домашньому насильству тепер будуть внесені до навчальних планів та навчальних програм.

Що потрібно зробити людині, яка потерпіла від домашнього насильства:

• Дзвонити до поліції і викликати швидку допомогу, також можна звернутися до служби психологічної допомоги
• За потреби звернутися за медичною допомогою до найближчого закладу охорони здоров’я. Якщо стан не є критичним, записатися до сімейного лікаря, терапевта чи педіатра. Лікар проведе обстеження, визначити лікування чи направити до вузького спеціаліста.
• Пройти обстеження та отримати підтримку. Лікар повідомити про результати обстеження, можливі варіанти лікування, а також про права, заходи та соціальні послуги
• Пройти лікування — лікування відбувається виключно за згодою пацієнта або його законного представника, якщо він не є людиною, яка вчинила насильство.