Синдром був описаний ще у 1866 році Джоном Дауном, але досі залишається невіліковним. Хоча зараз проходять численні дослідження різних препаратів, які, в теорії, можуть нівелювати наслідки генетичних мутацій.

І лише в Ісландії відсоток народжуваності дітей із синдромом Дауна дуже низький. За останніми підрахунками, всього 2 дитини на рік. А ось причини такої статистики викликають величезні суперечки.

Справа в тому, що з початку нульових років, у Національній лікарні Ісландії нормальною практикою є проведення пренатального скринінгу. Це спеціальна процедура, яка допомагає виявити різні відхилення у майбутнього дитини.

Скринінг-тести застосовуються по всьому світу, але тільки в Ісландії за позитивного результату на синдром Дауна вагітність переривають 99 % жінок. Для порівняння: у США цей показник дорівнює 67%, у Франції – 77%.

«Ми намагаємося консультувати батьків у найнейтральнішому тоні. Однак деякі вважають, що навіть пропонуючи провести пренатальний скринінг-тест, ми чомусь підштовхуємо людей у ​​певному напрямку», — розповіла завідувачка відділення пренатальної діагностики.

Крім того, ісландські лікарі наполягають на тому, що залишкове рішення завжди приймають лише батьки дитини. У країні немає жодних примусових абортів чи «чисток».

Незважаючи на невиліковність синдрому, важка життя для дитини та його рідних і дорогі ліки, багато хто вважає, що суспільство зобов’язане допомагати таким людям, а аборт як мінімум аморальний.

Причини народження дитини із синдромом Дауна досі до кінця не відомі. Різні дослідження показують, що ризик народження такого дитини підвищується з віком матері.

Багато хто звинувачує спадковість, але частка таких випадків лише 1 % від загальної кількості. Це особлива форма захворювання — транслокаційна, і залежить вона від генів батька. Але, в 99% випадків чоловіки із синдромом Дауна не репродуктивні.

Більшість думок про дітей із синдромом Дауна помилкові. Наприклад те, що в них погана пам’ять, що їх не можна навчити читати та писати, що вони не можуть відчувати емоції та виявляти справжні почуття. Це все брехня. Люди із синдромом Дауна не тільки можуть доживати до власної старості, але й працювати протягом усієї своєї життя.

Звичайно ж, скільки людей, стільки й думок і ось деякі історії користувачів, які захотіли поділитися своїми історіями.

«У мого брата синдром Дауна. Він завжди любив тримати на руках маленьких дітей, але зараз йому мало хто дозволяє. Ми із дружиною сьогодні дали потримати йому нашу доньку. Тільки подивитесь на його очі та реакцію, коли йому дали дитину. Він не ворушився хвилин п’ять. Я мало не заплакав.

«Під годину двох вагітностей ми робили скринінг-тест. І наші друзі обурювалися: “Про що буде, якщо результат буде позитивним?” Я відповідав, що тоді готуватимусь і читатиму спеціальну літературу, замість того щоб дивуватися, коли в лікарні мені передадуть у руки дитини із синдромом Дауна. Мені не подобається, коли люди вважають, що якщо ти шукаєш хворобу, то обов’язково проти неї. Я просто хочу бути готовим».

«Я дбала про психічно хвору матір багато років, з 16-річного віку до 28 років. Я робила все для неї. І неймовірно втомилася. У мене немає ні бажання, ні можливості знову ставати доглядальницею до кінця життя. Я зроблю тест і, якщо результат буде позитивним на синдром Дауна, перерву вагітність. Це мій вибір, і я нікому її не нав’язую».

В цілому рішення про аборт жінка повинна приймати на підставі власних упевнень і бажань, а з іншого боку, відмовлятися від дитини тільки через відхилення все-таки трохи неетично. Тим більше, що у дітей із синдромом Дауна є всі шанси стати повноцінними членами суспільства. Але скринінг — штука важлива і зайвим ніколи не буде. Хто готовий – той озброєний.