Диспепсія у дітей

Диспепсія у дітей – функціональний або органічний розлад харчування та порушення травлення. Диспепсія у дітей проявляється характерним симптомокомплексом: дискомфортом або болем в епігастрії, почуттям переповнення шлунка після їжі, раннім насиченням, нудотою, блюванням, відрижкою, печією, запором чи діареєю. Діагностика диспепсії у дітей спрямована на виявлення причин порушення травлення і може включати проведення УЗД органів черевної порожнини, ЕГДС, дослідження біохімії крові, калу на копрологію, яйця гельмінтів, ляблії і т. д. Етіотропне лікування диспепсії у дітей проводиться на підставі лабораторних .

Диспепсія у дітей – симптомокомплекс розладів травлення, що розвивається внаслідок порушення роботи верхніх відділів ШКТ. У педіатрії синдром диспепсії зустрічається у 13-40% дітей та підлітків, що свідчить про його високу поширеність. Частота диспепсії у дітей пояснюється анатомо-фізіологічними особливостями шлунково-кишкового тракту, нервової системи, станом обміну речовин у дитячому віці. Диспепсія у дітей є поліетиологічним та гетерогенним синдромом, який може супроводжувати широке коло патологічних станів. Питання вивчення синдрому диспепсії у дітей виходять за рамки дитячої гастроентерології та вимагають участі різних дитячих фахівців.

В основі синдрому функціональної диспепсії у дітей лежить порушення нейрогуморальної регуляції моторної функції верхніх відділів шлунково-кишкового тракту та вісцеральна гіперчутливість. При цьому розлад регуляторної системи може відбуватися на будь-якому рівні: центральному (на рівні ЦНС), периферичному (на рівні провідних шляхів), місцевому (на рівні рецепторного апарату шлунка та кишечника, ентероендокринних клітин тощо) і спричиняє дискінезію підлеглих органів.

Проста диспепсія в більшості випадків пов’язана з аліментарними факторами – похибками у вигодовуванні дитини: перегодовуванням, одноманітним харчуванням, порушенням дієти матері-годувальниці, швидким переведенням на штучне вигодовування, введенням прикорму. Особливістю травлення маленьких дітей є пристосованість ШКТ до їжі певного складу та кількості, тому різка зміна характеру харчування може призвести до виникнення диспепсії. Одним з факторів диспепсії у дітей раннього віку служить перегрівання, що призводить до зростання електролітних втрат з потом та зниження кислотності шлункового соку.

Діти старшого віку проста диспепсія може розвиватися при зловживанні фаст-фудом, газировками, недотриманні режиму харчування, підвищених навчальних навантаженнях, стресових ситуаціях.

Токсична диспепсія або кишковий токсикоз у дітей може бути результатом простої диспепсії. Невідкоригована дієта та відсутність лікування сприяють всмоктуванню токсичних продуктів бактеріального обміну, загальної інтоксикації, порушення роботи печінки, серцево-судинної та нервової систем. Крім цього, токсична диспепсія у дітей може розвиватися на тлі гострих кишкових інфекцій: сальмонельозу, дизентерії та ін.

Розвиток парентеральної диспепсії у дітей пов’язаний із загальним впливом мікробної або вірусної інфекції на організм. Розлад травлення має вторинний характер і спричинений наявністю інших захворювань у дитини.

Диспепсії схильні практично всі діти, проте найчастіше цим порушенням страждають недоношені, діти з перинатальним ушкодженням ЦНС, гіпотрофією, рахітом, алергічними реакціями, гіповітамінозами, анемією, ексудативно-катаральним діатезом. З диспепсичним синдромом можуть протікати паразитарні інвазії (лямбліоз) та гельмінтози у дітей.

Синдром диспепсії в дітей віком є ​​попереднім діагнозом, потребує уточнення етіології. У зв’язку з цим, при поглибленому обстеженні дитини може бути виявлена ​​органічна або функціональна диспепсія. Органічна диспепсія може бути обумовлена ​​гастритом, виразковою хворобою шлунка, холециститом, панкреатитом, дискінезією жовчовивідних шляхів у дітей. До функціональної диспепсії у дітей належать ті випадки, коли при ретельному гастроентерологічному обстеженні органічна патологія не виявляється. Однак при тривалому перебігу та неадекватному лікуванні функціональних порушень можливий розвиток органічної патології (ГЕРХ, гастриту, коліту та ін.).

Функціональна диспепсія в дітей віком може протікати у кількох формах. Проста функціональна диспепсія характеризується ізольованим порушенням функції ШКТ. При токсичній диспепсії, крім розладів травлення, спостерігаються виражений токсикоз та ексікоз. Парентеральні диспепсії в дітей віком можуть виникати і натомість будь-якого іншого захворювання – отиту, пневмонії, грипу та інших.

Крім цього, залежно від клінічних проявів функціональна диспепсія у дітей поділяється на 4 варіанти перебігу:

• виразковоподібний – характеризується локалізованими болями в епігастрії, що проходять після їди, антацидних або антисекреторних препаратів.
• рефлюксоподібний – Протікає з відрижкою, печією, нудотою, блюванням, здуттям живота, відрижками
• дискінетичний – характеризується дискомфортними відчуттями в епігастрії, що посилюються після їжі, метеоризмом, непереносимістю деяких видів їжі (жирної, молочної та ін.)
• неспецифічний – не відноситься до вищеперелічених варіантів перебігу диспепсії у дітей.

У структурі синдрому диспепсії у дітей органічна форма становить не більше 5-10%, тому надалі йтиметься переважно про функціональний варіант диспепсії.

Проста диспепсія найчастіше зустрічається у дітей перших років життя. Вона може розвиватися гостро або на тлі провісників: занепокоєння, зниження апетиту, зригування, почастішання випорожнень. Через 3-4 дні частота випорожнень досягає 5-7 разів на добу, він стає рідким, неоднорідного забарвлення, нагадуючи вид рубаного яйця з грудочками білого, жовтого і зеленого кольору, домішкою слизу. При диспепсії у дітей відзначається здуття живота, часте відходження газів, відрижка, блювання. Дитину непокоять кишкові коліки: перед актом дефекації він сучить ніжками, плаче. Апетит знижується аж до відмови від їжі, що призводить до припинення наростання маси тіла (сплощення кривої збільшення ваги). Проста диспепсія у дітей триває 2-7 днів. З огляду на диспепсії в дітей віком може розвинутися молочниця, стоматит, попрілості.

У ослаблених дітей проста диспепсія може трансформуватися у токсичну форму. При цьому з’являється лихоманка, невгамовне блювання, частий (до 15-20 разів на добу) стілець, який швидко набуває водянистого характеру з грудочками злущеного епітелію. Значна втрата рідини при блювоті та діареї супроводжується зневодненням, зниженням тургору тканин, западенням великого тім’ячка, різким зменшенням маси тіла. Особа дитини набуває маскоподібних рис з спрямованим в одну точку поглядом; шкіра та слизові стають сухими; рефлекси знижуються, можуть виникнути судоми. Токсична диспепсія у дітей може призвести до порушення свідомості, розвитку коми та загибелі дитини.

Функціональна диспепсія у дітей старшого віку протікає з абдомінальними болями, що періодично виникають (зазвичай незабаром після прийому їжі), швидким насиченням, нудотою, відчуттями переповнення шлунка, відрижкою, печією, чергуванням запорів або діареї. Розлади травлення при диспепсії у дітей часто загострюються у зв’язку зі стресовими ситуаціями, поєднуються з запамороченнями та пітливістю.

Фізіологічна диспепсія новонароджених відноситься до транзиторних явищ і буде розглянута у статті “Прикордонні стани новонароджених”.

Обстеження дітей з диспепсією педіатром або дитячим гастроентерологом має включати збір анамнезу та скарг, клінічний огляд, комплексну лабораторну та інструментальну діагностику.

Насамперед, за наявності синдрому диспепсії в дітей віком необхідно диференціювати органічну чи функціональну природу розлади травлення. З цією метою дитині проводиться УЗД органів черевної порожнини (печінки, жовчного міхура, підшлункової залози), езофагогастродуоденоскопія, рентгенографія шлунка. З лабораторних тестів використовується дослідження калу на H. Pylori, біохімічні проби печінки, визначення ферментів підшлункової залози у крові та сечі. За допомогою бактеріологічного посіву випорожнень виключаються ГКІ, шляхом дослідження калу на яйця гельмінтів – глистна інвазія.

Дослідження копрограми при диспепсії у дітей виявляє поодинокі лейкоцити, трохи слизу при великій кількості нейтральних жирів та вільних жирних кислот. Для оцінки моторики верхніх відділів ШКТ виконується електрогастрографія; з метою дослідження середовища може знадобитися внутрішньостравохідна або внутрішньошлункова pH-метрія, шлункове або дуоденальне зондування.

Оскільки функціональні розлади травлення практично завжди пов’язані з порушеннями нервової системи, діти з диспепсією повинні бути проконсультовані дитячим неврологом і психологом.

Диференціальну діагностику функціональної диспепсії у дітей слід проводити з лактазною недостатністю, целіакією, дисбактеріозом, кишковими інфекціями, гельмінтозами.

Легкі форми аліментарної диспепсії в дітей віком лікуються амбулаторно. Головним компонентом терапії простої диспепсії у дітей є скасування продукту, що призвело до порушення травлення, дотримання дієти та режиму харчування відповідно до віку дитини. Грудним дітям рекомендується замінити 1-2 годівлі на день водно-чайною паузою та скоротити обсяг інших годівель. Дитині дають пити глюкозо-сольові розчини, морквяно-рисовий відвар, неміцний чай.

Для поліпшення травлення при диспепсії в дітей віком призначаються ферменти (панкреатин); для виведення токсинів – сорбенти; для зняття болю – спазмолітики. Оскільки в основі 75% випадків синдрому диспепсії у дітей лежить порушення моторики шлунка, доцільним є призначення прокінетиків. При підвищеному газоутворенні здійснюється запровадження газовідвідної трубки, використовуються сухе тепло на живіт. Для відновлення кишкової флори після перенесеної диспепсії дітям можна давати препарати з живими культурами біфідо- та лактобактерій.

Середньо-важкі та тяжкі форми диспепсії у дітей необхідно лікувати в умовах стаціонару. У лікування включають парентеральну гідратаційну терапію (переливання плазми, плазмозамінних та сольових розчинів), симптоматичну терапію (введення протисудомних, жарознижувальних, серцево-судинних засобів і т. д.). Токсична диспепсія у дітей потребує призначення антибактеріальних препаратів.

Дитина, яка страждає на диспепсію, потребує ретельного догляду: підтримання відповідного температурного режиму, спокійної обстановки, дотримання гігієни. Необхідне уважне спостереження за динамікою стану дитини, огляд характеру блювотних мас та випорожнень, попередження аспірації блювотних мас у дихальні шляхи.

Проста диспепсія зазвичай закінчується одужанням дітей через кілька днів і не спричиняє ускладнень. У дітей з несприятливим преморбідним тлом проста диспепсія може перейти в токсичну – у цьому випадку результат визначається термінами та повнотою надання необхідної медичної допомоги. Прогноз органічної та парентеральної функціональної диспепсії у дітей багато в чому залежить від перебігу основного захворювання.

Профілактика диспепсії у дітей зводиться до дотримання вікової дієти, термінів та послідовності введення прикормів, гігієни годівлі, своєчасного та адекватного лікування інфекційних та загальносоматичних дитячих хвороб.