Головна / unsorted / Диспепсія

Диспепсія

Що таке диспепсія?

Диспепсія характеризується набридливим епігастральним болем, який виникає і зберігається протягом 1 міс або більше. Супутні симптоми включають відчуття переповненості шлунка після прийому їжі (некомфортне відчуття затримки харчового болюсу в шлунку), швидкого насичення (диспропорційне обсягу з’їденої їжі та таке, що перериває прийом їжі), а також нудоту і блювання. Важливо, що термін «диспепсія» не включає симптоми печії (печіння в ділянці за грудниною), хоча останні часто можуть виникати паралельно з диспептичними симптомами.

Патомеханізм та причини диспепсії

  1. Недіагностована диспепсія: цей термін застосовується для пацієнтів, які звернулися за медичною допомогою через нещодавні або раніше не виявлені диспептичні симптоми, які можуть включати і органічні причини.
  2. Вторинна чи органічна диспепсія: цей тип диспепсії пов’язаний з певною органічною, системною чи метаболічною причиною та може частково чи повністю зникнути після лікування основного захворювання. Прикладами можуть служити гастрит, асоційований з H. рylori, медикаментозне пошкодження слизової оболонки шлунка або дванадцятипалої кишки (можливими причинами є застосування ацетилсаліцилової кислоти, певних антибіотиків, наприклад доксицикліну, еритроміцину, ампіциліну, та заліза або калію, блокаторів кальцієвих каналів, нітратів, глюкокортикоїдів, бісфосфонатів), виразкова хвороба, кісти підшлункової залози, онкологічні захворювання (включаючи рак шлунка, підшлункової залози, товстої кишки), кишкова ішемія, аневризми черевного відділу.

Діагностика

  1. Лікар оглядає пацієнта з урахуванням об’єктивних та суб’єктивних факторів: важливо встановити таке: тривалість симптомів; наявність зв’язку між симптомами та типом їжі, а також часом її прийому; метеоризм (що може бути ознакою синдрому подразненого кишечнику) або печії та кислої відрижки (що може вказувати на гастроезофагеальну рефлюксну хворобу — ГЕРХ); нормалізація ритму випорожнень та консистенції калу (відхилення, а також зменшення вираженості болю після дефекації можуть вказувати на синдром подразненого кишечнику); які лікарські засоби застосовує пацієнт (потрібно виключити препарати, які можуть спричиняти диспепсію, зокрема, нестероїдні протизапальні препарати — НПЗП); а також звернути увагу на «червоні прапорці» симптоматики, а саме: ненавмисне зменшення маси тіла, біль у животі, який перериває сон, жовтяниця, гастроінтестинальні кровотечі, гіпохромна анемія, труднощі при ковтанні, блювання, що повторюється, пухлина в області епігастральної зони.
  2. Додаткові діагностичні процедури: для визначення чи виключення причин органічного походження: проведення аналізів для визначення інфекції Н. pylori та загального аналізу крові; ультразвукове дослідження черевної порожнини (рекомендується за наявності симптомів, що належать до категорії «червоні прапорці»); ендоскопія верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (є ключовим методом діагностики диспепсії, її слід застосовувати негайно, якщо диспепсія супроводжується хоча б одним симптомом, зазначеним як «червоний прапорець», а також відмічається систематично у пацієнтів, вік яких становить 45 років і більше).

Лікування

  1. Проводити терапію основного захворювання та, за можливості, припинити застосування лікарських засобів, здатних викликати диспепсію. При одночасній фіксації печії та симптомів диспепсії рекомендується попередньо діагностувати ГЕРХ та розпочати емпіричне лікування із застосуванням інгібітора протонної помпи (ІПП). Якщо ж симптоми диспепсії зберігаються, незважаючи на адекватну терапію, ГЕРХ, швидше за все, не є основною причиною скарг.
  2. При виявленні інфекції H. рylori (позитивний результат тесту) рекомендується розпочати ерадикаційну терапію. У ситуації негативного результату тесту або відсутності поліпшень після ерадикаційної терапії слід застосовувати ІПП або блокатори H2-рецепторів (альтернатива — антациди), тоді як при постпрандіальному дистрес-синдромі можуть бути застосовані прокінетики (ітоприд 25–50 мг 3 рази на добу перед їдою). Варто розглянути можливість застосування амітриптиліну в дозі 10–25 мг перед сном протягом 8–12 тиж. Також може бути ефективним психотерапевтичне втручання.