Дистопований зуб

Дистопований зуб – Зуб, що займає неправильне положення в зубному ряду або зміщений за межі альвеолярного відростка щелепи. До варіантів дистопії відносять вестибулярне, оральне, мезіальне, дистальне розташування зуба, інфраположення, супроположення, тортопозицію та транспозицію. Дистоповані зуби становлять косметичний та функціональний недолік; можуть сприяти формуванню неправильного прикусу, хронічної травматизації слизової оболонки ротової порожнини, розвитку перикоронариту, поєднуватися з ретенцією. Дистоповані зуби виявляються у процесі стоматологічного огляду, вивчення ортопантомограм, моделей щелеп та телерентгенограм. Залежно від свого розташування, дистоповані зуби можуть підлягати ортодонтичному лікуванню або видаленню.

Дистопований зуб (дистопія) – аномалія зуба, що характеризується його неправильним положенням у зубній дузі або за її межами та утруднює прорізування інших зубів. У стоматології під правильним положенням зубів розуміють строго певну позицію, що відповідає кожному зубу в зубному ряду, а також його взаємини із сусідніми зубами та зубами-антагоністами на протилежній щелепі. Зуби, що виросли зі зміщенням або нахилом, а також прорізаються поза зубною дугою, вважаються дистопованими. Найчастіше дистопованими бувають нижні треті моляри («зуби мудрості»), верхні та нижні різці, верхні ікла; рідше – верхні та нижні премоляри та верхні треті моляри. Дистопія зубів часто поєднується з ретенцією, дистальним, мезіальним, відкритим прикусом, скупченістю зубів та ін.

До дистопії зубів можуть призводити ембріональні, генетичні чи екзогенні чинники. Найчастіше наявність дистопованих зубів зумовлена ​​атиповим формуванням зачатків зубів в ембріональному періоді. Дистопія зубів може бути пов’язана з макродентією, наявністю надкомплектних зубів у зубному ряду, різкою диспропорцією розмірів молочних та постійних зубів, передчасним видаленням тимчасових зубів, порушенням термінів та послідовності прорізування деяких зубів, частковою адентією.

Дистоповані зуби можуть з’являтися за невідповідності величини зубів розмірам щелепи; Досить часто це зустрічається у дітей, які успадковують від одного з батьків великі зуби, а від іншого – маленьку щелепу. Генетична схильність також може бути фактором дистопії зубів.

Екзогенні фактори, що зумовлюють появу дистопованих зубів, зазвичай мають травматичний характер. У тому числі – рубці слизової оболонки порожнини рота, механічні ушкодження зуба (забитих місць, вивих зуба), отримані при падінні, ударі тощо, шкідливі звички (смоктання великого пальця, прикусування олівця та інших.). При частковій зміні положення зуба, що зберіг зв’язок з лункою, говорять про неповну травматичну дистопію. У разі повного зміщення зуба за межі лунки та утримання його положення лише за рахунок м’яких тканин, травматична дистопія розцінюється як повна.

Дистопії ікол зазвичай сприяє їх пізніше, порівняно з іншими постійними зубами, фізіологічне прорізування (віком від 9-12 років). Тому до моменту появи іклів, для них часто не залишається достатньо місця в зубному ряду, через що вони вимушено займають місце у другому ряді, стаючи дистопованими. Зуби мудрості виявляються дистопованими через те, що в молочному прикусі у них відсутні зуби-попередники, а отже «вісімкам» самостійно доводиться «прокладати» собі шлях через кісткову тканину. Крім цього, дистопії третіх молярів сприяє їх пізнє прорізування, а також крайнє положення в зубному ряду, коли відсутність зуба-сусіда не регулює їхнє місце розташування та правильне розміщення.

Залежно від характеру усунення виділяють:

• аномалії положення зубів у сагітальній та трансверзальній площині (вестибулярне та оральне, мезіальне та дистальне положення дистопованих зубів)
• аномалії положення зубів у вертикальній площині (супрапозиція верхніх та нижніх зубів, інфрапозиція верхніх нижніх зубів)
• тортопозиція та транспозиція

Іноді до аномалій положення зубів також відносять діастему, трему, скупченість зубів. Вестибулярне положення зубів (лабіальна/губна позиція передніх зубів, буккальна/щечна позиція бічних зубів) характеризується зміщенням зубів у бік присінка порожнини рота, назовні від зубного ряду. Оральне положення зубів (палатинальна/піднебінна позиція верхніх зубів та лінгвальна/мовна позиція нижніх зубів) передбачає зміщення зуба в глибину порожнини рота.

Під мезіальним становищем зубів розуміють їхнє зміщення допереду, під дистальним – зміщення ззаду від свого нормального місця положення в зубній дузі. Розташування зубів вище оклюзійної площини зветься супроположення; нижче площини змикання зубних рядів – інфраположення. Рідше серед аномалій положення зустрічається тортопозиція – поворот зуба навколо поздовжньої осі та транспозиція – взаємна перестановка зубів у зубному ряду.

Дистоповані зуби можуть завдавати естетичних незручностей, а також викликати функціональні порушення. У ряді випадків дистопований зуб виявляється розташованим поза альвеолярним відростком (наприклад, у тілі або гілки щелепи, у твердому небі, очниці, стінці порожнини носа та ін.).

Дистоповані зуби порушують нормальне прорізування інших зубів, що сприяє формуванню неправильного прикусу. Зміщення або похилий стан дистопованих зубів викликає пошкодження та травмування тканин язика, губ, щік з утворенням декубітальних виразок. Крім цього, неправильне положення зубів ускладнює проведення адекватної гігієни ротової порожнини, видалення зубного нальоту та харчових залишків, створюючи тим самим сприятливі умови для розвитку карієсу.

Над частиною дистопованих і ретинованих зубів, що не прорізається, часто утворюються ясенні кишені (капюшони), в яких також накопичуються залишки їжі та мікроорганізми, що викликають запальний процес – перикоронарит.

Дистоповані зуби можуть спричиняти порушення жувальної функції та звуковимови.

Якщо дистопований зуб не становить серйозної естетичної та функціональної проблеми, а лише завдає хронічної травми слизовій оболонці порожнини рота, можна обмежитися пришліфуванням гострих пагорбів. За наявності для дистопованого зуба місця в зубній дузі здійснюється ортодонтичне лікування. У решті випадків вибір робиться на користь видалення дистопованих зубів.

Для виправлення положення зубів використовуються знімні та незнімні ортодонтичні апарати механічної та функціональної дії, брекет-системи.

Видалення дистопованого зуба у хірургічній стоматології відноситься до розряду складних операцій. Абсолютними показаннями до видалення дистопованих зубів є щелепні кісти, періостит і остеомієліт щелепи, повна травматична дистопія зуба; відносними показаннями – періодонтит і пульпіт, складнощі з лікуванням карієсу 7-х зубів або протезуванням та ін. Дистоповані зуби, розташовані поза альвеолярним відростком, необхідно видаляти в умовах стаціонару.

При неповній травматичній дистопії під місцевою або загальною анестезією здійснюється репозиція зміщеного зуба з його подальшим шинуванням за допомогою геліокомпозиту або дротяних лігатур. У більшості випадків дистоповані зуби вимагають проведення комбінованого апаратно-хірургічного лікування.

Лікування дистопованих зубів бажано проводити до закінчення зростання лицьового скелета (14-16 років). Це пов’язано з кращими естетичними та функціональними результатами, швидшими термінами нормалізації положення зубів. Корекція положення дистопованих зубів у дорослих має свої нюанси та технічні складності, частіше вимагає проведення підготовчо-профілактичних втручань (екстракції окремих зубів, компактостеотомії, фібротомії та ін.).

Профілактика аномалій становища зубів починається ще період внутрішньоутробного розвитку дитини і триває після його народження. Вона включає забезпечення оптимальних умов для розвитку зубощелепної системи: сприятливе перебіг вагітності, раціональне вигодовування, боротьбу зі шкідливими оральними звичками, попередження травм щелеп, спостереження дитини у стоматолога з прорізування зубів, раціональне протезування при передчасній втраті молочних зубів.