Дивертикуліт

Дивертикуліт – це захворювання кишечника, що характеризується запаленням сліпо закінчуються випинання його стінки (дивертикулів). Патологічний стан проявляється періодичним болем у нижній частині живота, переважно ліворуч, розладом випорожнень, невеликими кровотечами, підвищенням температури, загальною слабкістю, рідше – нудотою та блюванням. Для діагностики дивертикуліту застосовуються ендоскопія товстого кишечника, іригоскопія, УЗД органів черевної порожнини, лапароскопія та лабораторні методи дослідження. Лікування патології полягає у призначенні антибіотиків та проведенні хірургічного втручання за показаннями.

Дивертикуліт є запальним захворюванням кишечника, що розвивається на тлі застою кишкового вмісту в дивертикулах – випинання стінки кишки. Спостерігається у 1,5 разу частіше у жінок у порівнянні з чоловіками. Цей патологічний стан переважно реєструється у людей старше 40 років, рідше розвивається у дітей. Незважаючи на те, що дивертикули кишечника є у 50% людей віком від 60 років, запальний процес виникає лише у 20% цих пацієнтів. Останнім часом кількість хворих, які страждають на дивертикуліт, різко зросла, що пов’язано з вживанням великої кількості м’ясних і борошняних виробів. При цьому в Азії, де люди їдять здоровішу їжу, захворювання спостерігається рідше. Розробкою нових методів лікування даної патології займаються фахівці у сфері клінічної проктології та гастроентерології.

Запалення розвивається у місці локалізації дивертикула, який має вигляд сліпого випинання порожнистого органу. Дивертикули виявляються у великої кількості людей, проте вони ускладнюються дивертикуліт тільки у п’ятій частині пацієнтів. Цей патологічний процес виникає під впливом різних причин, які провокують запалення. Зокрема, дивертикуліт може розвинутись при вживанні їжі, бідною клітковиною, оскільки вона призводить до запорів. Якщо людина вживає з їжею менше 30 г харчових волокон на добу, він має підвищений ризик виникнення даної патології. У таких пацієнтів вміст кишечника щільний і недостатньо зволожений, що призводить до застою калових мас, пошкодження слизової оболонки, активації та посиленого розмноження патогенної кишкової флори. На тлі цих змін розвивається дивертикуліт.

Однією з причин захворювання є запальний процес у товстій кишці. Зокрема, дивертикуліт може розвиватися і натомість спастичного, виразкового чи інфекційного коліту, і навіть різних кишкових інфекцій. Інфекційні агенти можуть потрапляти до дивертикулів і там активно розмножуватися. При ослабленні місцевої імунної відповіді бактерії призводять до розвитку дивертикуліту. Ризик виникнення даного патологічного процесу збільшується з віком, що пов’язано із зменшенням тонусу м’язів та зниженням перистальтики. Крім того, у людей похилого віку слизова оболонка кишечника стає тоншою, а локальний імунітет поступово знижується.

Дивертикули можуть запалюватися при дисбактеріозі чи тлі зниження загального імунітету. Глистное зараження часто призводить до пошкодження слизової оболонки та порушення мікрофлори, при цьому виникають сприятливі умови для розмноження патогенних бактерій, що заселяють слизову оболонку дивертикулів. У виникненні дивертикуліту істотну роль відіграє спадкова схильність.

Патологія не має типових ознак, часто приймається за напад гострого апендициту, захворювання жіночих статевих органів чи хвороби нирок. Одним із основних симптомів дивертикуліту є біль у нижній частині живота. Найчастіше біль локалізується у лівій його половині. Це з тим, що дивертикулез найчастіше вражає сигмовидную кишку. Пацієнт відчуває точковий біль у конкретному місці. Больові відчуття можуть бути тимчасовими або постійними, що тривають протягом декількох днів. Біль часто посилюється при фізичній активності, сміху чи кашлі. Також відчуття стають сильнішими при натисканні на уражену ділянку кишечника. Після випорожнення кишечника біль не послаблюється, а, навпаки, може ставати сильнішим, що пояснюється напругою м’язів живота при напруженні.

Наступним важливим симптомом дивертикуліту є розлад випорожнень, який проявляється чергуванням проносів і запорів. Запори можуть бути пов’язані з тим, що уражена ділянка кишечника спазмується, та її просвіт різко звужується. При розслабленні кишки надалі виникає пронос. Також причиною діареї може бути порушення всмоктування води у товстому кишечнику на тлі дивертикуліту. При цьому патологічному стані може визначатися кров у калі. Поява кров’янистих виділень пов’язана з тим, що в місці локалізації дивертикула при запаленні можуть формуватися виразки, що кровоточать, і ерозії. Кров’янисті виділення зазвичай нерясні. Вони проявляються у вигляді слідів крові на туалетному папері чи калових масах після дефекації. Кровотечі відзначаються лише у 10% хворих, які страждають на дивертикуліт. У поодиноких випадках запалений дивертикул може перфоруватися, яке вміст потрапити в черевну порожнину, викликавши перитоніт.

При вираженій запальній реакції дивертикуліт проявляється гіпертермією. Гарячка в даному випадку буде пов’язана з потраплянням у кров специфічних речовин – пірогенів. Підвищення температури при дивертикуліті виникає внаслідок активації захисних сил організму, спрямованих на боротьбу із запаленням. Також симптомами дивертикуліту часто є нудота, зниження апетиту, блювання та загальна слабкість – клінічні прояви інтоксикації.

Фізичне обстеження відіграє важливу роль у діагностиці дивертикуліту. При пальпації живота лікар-проктолог визначає запалений та спазмований відділ товстої кишки. Великий дивертикул зазвичай промацується у вигляді круглої хворобливої ​​освіти. При натисканні в ділянці запаленого дивертикула виникає болючість. Для діагностики дивертикуліту використовуються інструментальні методи дослідження: ендоскопія товстого кишечника (колоноскопія), рентгенографія з контрастом, УЗД органів черевної порожнини та окремих випадках лапароскопія. З лабораторних методів застосовуються загальний аналіз крові та оцінка біохімічних показників.

Колоноскопія є основним методом діагностики дивертикуліту. Дане дослідження дозволяє провести диференціальну діагностику захворювання з неспецифічним виразковим колітом, запорами, кишковою непрохідністю та пухлиною товстого кишечника. Під час ендоскопії товстого кишечника при дивертикуліті виявляються ушкоджені гирла дивертикулів із запаленням слизової оболонки навколо них. Дослідження дає можливість уточнити локалізацію ділянок, що кровоточать, і оцінити інтенсивність кровотечі.

Рентгенографічне дослідження товстого кишечника з барієм (ірригоскопія) дозволяє діагностувати дивертикуліт, якщо неможливе проведення колоноскопії, або вона дає неоднозначні результати. Дивертикули на рентгенографії визначаються у вигляді утворень округлої форми, які мають діаметр від 0,5 до 5 см. При дивертикуліті на рентгенограмі візуалізуються одиночні та множинні випинання, а краї дивертикулів мають нерівні зазубрені контури. Якщо на тлі даного патологічного стану відбувається перфорація дивертикула з формуванням свища, то при проведенні рентгенографії свищ буде візуалізуватися у вигляді тяжу, що контрастується, який поширюється в напрямку інших органів.

УЗД органів черевної порожнини дозволяє виявити збільшення товщини кишкових стінок, що часто має місце при дивертикуліті. Якщо дивертикул заповнюється каловими масами, то на УЗД його можна побачити як мішковидне випинання із щільним вмістом. Лапароскопія дозволяє візуалізувати запалений дивертикул і відразу видалити його. Важливу роль грають лабораторні методи діагностики, основним у тому числі є загальний аналіз крові. При дивертикуліті у загальному аналізі крові виявляється лейкоцитоз, паличкоядерний зсув вліво та підвищення ШОЕ, які є ознаками запалення.

Лікування здійснюється у проктологічному відділенні або амбулаторно. Основними препаратами для консервативної терапії захворювання є антибіотики, які слід приймати протягом 1-2 тижнів. Під час лікування дивертикуліту протипоказані проносні та клізми, оскільки вони збільшують тиск у кишечнику. Також важливо дотримуватись певної дієти, яка виключає продукти, що викликають здуття кишечника та запори. Необхідно знизити вживання білого хліба, рису, молока, винограду та бобових. Їх рекомендується замінити хлібом з цільного борошна, морської капустою, пластівцями, ягодами, грушами та іншими фруктами, що містять клітковину.

У ряді випадків хворим на дивертикуліт показано хірургічне лікування. Воно проводиться при нагноєнні дивертикулу, інтенсивній кровотечі, формуванні свищів, частих загостреннях дивертикуліту, кишкової непрохідності та перитоніті. Залежно від ситуації оперативне лікування, що полягає у видаленні запаленого дивертикулу, може проводитися планово або негайно.

За своєчасного правильного лікування прогноз дивертикуліту сприятливий. Для профілактики захворювання рекомендовані регулярні заняття спортом, вживання багатих клітковиною продуктів, рясне питво (не менше 2 літрів на добу) та підтримання імунітету. Також слід уникати запорів та травмуючих маніпуляцій на товстому кишечнику. Всі ці профілактичні заходи дозволять мінімізувати можливість розвитку дивертикуліту у пацієнтів, які мають дивертикулез кишечника.