Мутації це дуже сумний «привіт», який посилає погана екологія та неправильний спосіб життя і генетичні збої, але особливо сумно, коли від них страждають діти, передає sutura.org.ua Тільки представте собі, що ви опинилися в прямому сенсі прив’язаним до іншого чоловіка на всю свою життя. Поки ви уявляєте все це для деяких людей, що мешкають на Землі, це реальна історія. Ні, ми не розповідатимемо про те, як важко живеться цим людям, напроти ми хочемо розповісти вам історію про сіамських близнюків, у яких все добре.

Чанг і Енг народилися 11 травня 1811 року у Сіамі, на території сучасного Таїланду. Саме після того, як брати Банкери стали відомі світу, зрощених близнюків і почали називати сіамськими. Треба зауважити, що король Сіаму був такий ворожий народженням Чанга і Енга, що наказав негайно вбити близнюків, щоб не накликати на державу біду. Але мати відмовилася віддати своїх хлопчиків, і наказ короля так і не був виконаний. При цьому медичні технології XIX століття не залишали Чангу та Енгу жодних шансів на поділ: брати були торакопагами (близнюками, зрощеними в ділянці грудної клітини), а в цьому випадку завжди зворушене серце. Навіть за нинішнього рівня медицини шанси вижити при поділі дуже невеликі, а тоді це означало вірну смерть. Тому Чанг і Енг росли, як звичайні діти, суті вибору у них не було. Коли брати були підлітками, їх зауважив британський бізнесмен Роберт Хантер і запропонував Чангу та Енгу виступати в його цирку, демонструючи своє тіло та його здібності. Це був великий ризик, але Хантер виявився чесним людиною. Брати гастролювали Великобританією та США, поки їм не виповнився 21 рік, і після закінчення контракту з Хантером стали багатими людьми.

Чанг і Енг переїхали до США, взяли прізвисько Банкер, уклали контракт зі знаменитим цирком Фінеаса Барнума та купили ферму. 13 квітня 1843 року відбулася підвійна весілля: Чанг і Енг одружилися на двох сестер — Аделаїді і Сарі Енн Ейтс. У цих шлюбах у Чанга народилося 10 дітей, а в Енга — 11. Брати жили на своїй фермі в колі люблячої батьківщини аж до самої смерті у 1874 році: Чанг захворів на пневмонію і помер через кілька годин помер і Енг. Їм було 63 роки.

Сестри з Богемії (нині Чехія) народилися у 1878 році. Розділити сестер, зрощених у ділянці малого тазу, не уявлялося можливим. Батьків Розі та Жозефі це так налякало, що вони спочатку вирішили просто не годувати сестер, щоби вони померли від голоду. Невідомо, чому вони передумали, але Роза і Жозефа зросли. Оскільки вчитися разом зі звичайними дітьми їм було складно, батьки воліли навчити сестер музиці і, як не дивно, танців. Сестри грали на скрипці та арфі і справді вміли танцювати, причому шкіра зі своїм партнером. Вони регулярно виступали і в цілому мали успіх. А потім Роза закохалася.

Її обранцем став німецький офіцер, який мало не посварив Розу із сестрою. У Розі і Жозефі були одні зовнішні статеві органи на двох, тому ні про які інтимні відносини спочатку не могло бути мови. Проте пізніше Жозефа поступилася і дала сестрі возз’єднатися з коханим. І сталося те, чого ніхто не чекав: Роза завагітніла. Саме Роза, тому що у кожної з сестер була своя власна матка. Новонародженого назвали Францем. Це був абсолютно здоровий малюк, якого сестри вигодували разом, бо молоко з’явилося в обох. При цьому юридично вони теж обидві вважалися матерями Франца. Батько малюка, на жаль, загинув на війні. Після у Розі та Жозефі траплялися романи, одного разу сестри навіть хотіли вийти заміж, але їм цього не дозволили: за законом такий шлюб вважався б двоєженством. Але у будь-якому випадку сестрам вдалося пізнати і любов, і счастя материнства. Померли Роза та Жозефа у 1922 році. Жозефа захворіла на жовтяницю, і лікарі запропонували Розі поділ, щоб врятувати хоча б її. Роза відмовилася. “Якщо Жозефа помре, я теж хочу померти”, – сказала вона.

Частка підготувала чорношкірим сестрам Міллі та Христині жорстокі випробування: зрослися спинами та тазом близнюки з’явилися на світ у батьківщині рабів у північній Каліфорнії. Коли їм виповнилося 8 місяців, господар продав їх разом з матір’ю, але новий власник віддавав перевагу відразу ж перепродати близнюків у цирк виродків. Звідки дівчаток викрали. Лише через три роки їх виявили в Англії та повернули до США. Тоді їх господар, мабуть, вирішивши, що самі по собі зрощені близнюки не такі вже й цікаві публіці, і почав навчати дівчат співу. Так Міллі і Христина, які не мали шансу ні на поділ, ні на свободу, отримали шанс реалізувати свої таланти. Співали дівчата справді чудово.

Після смерті господаря рабинь успадкував його син Джозеф, який вигадав сестрам нову легенду: Міллі та Христина стали Міллі-Христиною, однією дівчиною з двома головами, чотирма руками та чотирма ногами. Саме так він і представляв своїх підопічних. Але це вже не мало жодного значення. Міллі і Христина співали настільки чудово, що шанувальники приходили подивитись не на їх фізичні особливості, а насолодитися голосами сестер. «Двоголовий соловей», як називали Міллі і Христину, став надзвичайно популярним. Незабаром дівчата почали не лише співати, а й грати на музичних інструментах і навіть танцювати.

А після громадянської війни та скасування рабства Міллі і Христина не просто здобули свободу, а стали дуже багатими та шанованими дамами. Музичний талант дозволив їм заробити на безбідну життя. У віці 58 років сестри пішли зі сцени і знову стали Міллі та Христиною. Вони повернулися до Північної Кароліни, купили будинок у місті Колумбус і провели решту днів, відпочиваючи від турбот. Померли вони у віці 61 року.