Екстракт броколі ефективний у боротьбі з герпесом.

Німецькі молекулярні біологи дослідили, що вирус герпесу, проникаючи у клітини людини, пригнічує захисні реакції організму. Ці спостереження допомогли з’ясувати, що екстракт капусти броколі, а також експериментальні ліки від хвороб нірок зменшують поширення вирусу.

«Ми візуалізували ті зміни, які виникають у роботі шкірного гена клітини, куди проникав вирус. Ці спостереження допомогли нам зрозуміти, що включення гену NRF2 замедляло розвиток інфекції і посилювало опір щодо атак вирусу», — пояснив один з авторів роботи, біолог Центру молекулярної медицини імені Макса Дельбрюка (Німеччина) Ведран Франке.

Дослідники відзначили, що вирус герпесу — один із найпоширеніших збудників хвороб на Землі. Перший підтип цього вирусу hsv-1 викликає «застуду» на губах, а другий — hsv-2 вражає в основному статеві органи людини. За оцінками Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), перший підвид герпесу заразив більше половини дорослого населення Землі, а другий — десятого чи восьмого шкірного людини.

Досить довго герпес, особливо hsv-1, вважався нешкідливим вирусом. Проте в останні роки почали з’являтися підтвердження того, що він може провокувати розвиток хвороби Альцгеймера, енцефаліту, деяких форм раку статевих органів та інших небезпечних хвороб.

«Ситуація ускладнюється тим, що вакцини від герпесу поки що не існує. Людина залишається зараженою вирусом протягом усієї своєї життя», — підкреслюють вчені.

Спостерігаючи за проникненням герпесу в поодинокі фібробласти, клітини людської шкіри, Франке та його колеги зробили великий внесок у вирішення цієї проблеми. Для цього вони підраховували кількість копій вирусу всередині клітин і стежили за тим, як змінювалася активність тих чи інших генів людини, а також самого патогену, після потрапляння герпесу в питну среду та в середину клітин.

Спостерігаючи за цим, вчені сподівалися зрозуміти, які саме ділянки геному відповідають за реакцію на атаки вірусу і як hsv-1 пригнічує їх роботу, чи залишається невидимим для клітинних систем захисту. Усього вчені заразили понад 12 тис. одиничних клітин шкіри і простежили за змінами у роботі понад 3 тис. генів.

Як показали виміри, вірус почав розмножуватися всередині клітин шкіри не відразу. У перші години після його проникнення кількість копій вирусу всередині них залишалася дуже низькою, а велика частина генів вирусу ніяк не виявляла собі у фібробластах. Те, що відбувалося з жертвами hsv-1 у наступні години, залежало від активності ланцюжка генів, яка пов’язана з роботою білка NRF2.

За словами вчених, цей фермент відповідає за реакцію клітин на запалення і високий рівень хімічно агресивних молекул усередині них. Він включає десятки інших генів і змушує їх виробляти антиоксиданти, які нейтралізують цю загрозу та захищають ДНК від пошкоджень. Порушення в його роботі, зокрема, призводять до появи ниркової недостатності, розсіяного склерозу та багатьох інших хвороб.

Керуючись цією ідеєю, дослідники спробували пригальмувати розвиток вірусу, використовуючи препарат RTA-402, експериментальні ліки проти хвороб нірок, а також сульфорафан (схоже на нього речовина, яка у великих кількостях є у броколі та інших видах капусти). І той, і інший стимулятор активності NRF2 помітно загальмували поширення вирусу, різко зменшили кількість вирусних частинок, які виробляли вже заражені клітини, та захистили значну частину здорових фібробластів шкіри від атак герпесу. Як сподіваються вчені, подальше вивчення цієї цепочки генів і подібних препаратів дозволить створити перші ліки проти герпесу.