Екзостози щелепи (Остеофіти щелепи)

Екзостози щелепи – це кісткові утворення на альвеолярному відростку або в ділянці тіла щелепи у вигляді виступів, пагорбів, шипів, гострих і тупокінцевих гребенів. Екзостози щелепи не викликають вираженого дискомфорту. Найчастіше кісткові нарости, що деформують щелепу, виявляють випадково в ході профілактичного огляду або на попередньому етапі перед протезуванням. Діагностика даної патології включає збір скарг, клінічне обстеження та рентгенографію. Лікування екстостів щелепи спрямоване на видалення кісткових виступів, згладжування поверхні, створення необхідних умов для фіксації ортопедичних конструкцій.

Екзостози щелепи (остеофіти) – кісткові виступи, що виникають як на верхній, так і нижній щелепі після видалення зубів, внаслідок травми або через вікові зміни альвеолярного гребеня. Найчастіше на верхній щелепі остеофіти розташовуються зі щічної поверхні альвеолярного відростка. На нижньощелепній кістці екзостози найчастіше виявляються з язичної сторони в ділянці премолярів, рідше в області молярів, іклів або різців. Симетрично локалізовані екзостози щелепи в зоні нижніх малих корінних зубів діагностують у 5-10% пацієнтів із частковою або повною адентією. Ці кісткові виступи називають нижньощелепними валиками. Піднебінний торус (екзостоз в ділянці серединного піднебінного шва) досить часто виявляють у дітей незабаром після народження. У міру зростання дитини спостерігається тенденція до збільшення екзостозу щелепи обсягом.

Екзостоз – це набута патологія. Найчастіше кісткові розростання мають посттравматичний характер.

1. Екзостози щелепи можуть виникнути після операції з видалення зуба. Відсутність етапу згладжування країв лунки під час проведення травматичної екстирпації призводить до утворення кісткових виступів-шипів.
2. Причиною остеофітів можуть бути травми, неправильно зіставлені пошкоджені фрагменти щелепи, застарілі переломи.
3. При периферичній формі краю щелепи виникають остеофіти остеогенного диспластичного походження.

Як правило, остеофіти невеликих розмірів не викликають жодних скарг. Кісткові нарости можуть бути виявлені під час визначення ступеня атрофії кістки, оцінки рівня податливості слизової оболонки на попередньому етапі перед протезуванням. Найчастіше екзостози щелепи локалізуються в зоні серединного піднебінного шва, а також з орального боку альвеолярного відростка у проекції нижніх премолярів. Відкриття рота у пацієнтів з екзостозом щелепи вільне, здійснюється в повному обсязі. Слизова над остеофітами блідо-рожева, без видимих ​​патологічних змін, рухлива.

При збільшенні кісткових виступів слизова оболонка стоншується, внаслідок чого зростають ризики її травмування базисом протеза або гострими краями зруйнованих стінок зубів. При пальпації екзостози щелепи є щільними утвореннями з бугристою або гладкою поверхнею, не спаяні з навколишніми м’якими тканинами. Розташовуючись в ділянці суглобового відростка, екзостоз щелепи викликає болючі відчуття. При цьому спостерігається обмеження при відкритті рота, усунення ментального відділу у здоровий бік, порушення оклюзії. Регіонарні лімфовузли не пальпуються. Загальний стан у пацієнтів з екзостозом щелепи не порушено.

Постановка діагнозу екстоз щелепи базується на підставі скарг пацієнта, даних анамнезу, результатів фізикального обстеження, рентгенографії. Диференціюють екзостоз щелепи з доброякісними та злоякісними пухлинами кісткової тканини. Обстеження проводить хірург-стоматолог.

1. Стоматологічний огляд. Під час огляду лікар-стоматолог на альвеолярному відростку чи ділянці тіла щелепи виявляє безболісне утворення щільної консистенції, не спаяне з оточуючими м’якими тканинами. Слизова оболонка над екзостозом щелепи витончена. Ушкодження її гострими краями зруйнованих зубів чи базисом протеза призводить до появи ділянок виразок.
2. Рентгенографія щелепи. При екзостозі щелепи на рентгенограмі визначають кістковий виступ із чіткими межами. Деструктивні зміни у кістки відсутні.

Лікування щелепних остеофітів хірургічне. При висіченні піднебінного торуса виробляють серединний лінійний розріз з послаблюючими надрізами спереду і ззаду, відшаровують слизово-окістяний клапоть, екзостоз щелепи видаляють єдиним блоком або розпилюють, а потім витягають по фрагментах. Іноді остеофіти у стоматології зрізають бором чи фрезою. Після видалення піднебінного виступу здійснюють ревізію кісткової рани, згладжують краї. Слизово-окістяковий клапоть поміщають на місце. Оперативне втручання закінчується накладенням вузлових швів. Для запобігання розвитку гематоми на небо ставлять йодоформну пов’язку, яку додатково фіксують шовковими швами.

При розташуванні екзостозів на альвеолярному відростку виробляють трапецієподібний розріз. Після мобілізації слизово-окістяного клаптя спилюють екзостоз щелепи, згладжують поверхню, укладають на місце раніше відсепарований клапоть. Краї рани вшивають вузловими швами. При невеликих екзостозах і дефіциті кістки поднадкостнично формують тунель, куди вводять гідроксиапатит. За рахунок біоматеріалу відновлюють необхідну товщину альвеолярної частини. Рану на слизовій оболонці зашивають, накладають пов’язку.

Прогноз при екзостозі щелепи сприятливий. Після усунення етіологічних факторів та хірургічного видалення остеофітів створюються сприятливі умови для подальшого протезування. Профілактика полягає у попередженні травмування щелепної тканини, атравматичному проведенні стоматологічних маніпуляцій.