Гангліоніт крилопіднебінного вузла

Гангліоніт крилопіднебінного вузла – Запальне ураження крилопіднебінного нервового вузла переважно інфекційної етіології. Гангліоніт крилопіднебінного вузла проявляється больовими нападами в ураженій половині обличчя, які супроводжуються вегетативними симптомами (сльозотечею, почервонінням шкіри, набряклістю, слинотечею). Діагностика захворювання ґрунтується на його клінічній картині та виключенні інших причин лицьового болю. Лікується гангліоніт крилопіднебінного вузла комплексним застосуванням знеболювальних, протизапальних, антибактеріальних, гангліоблокуючих та протиалергічних засобів; змащуванням носової порожнини розчином дикаїну; фізіотерапевтичними засобами (УВЧ, електрофорезом, ДДТ, брудолікуванням).

Крилопіднебінний вузол знаходиться в крилоподібно-піднебінній ямці, розташованої в підвисочній ділянці. Його утворюють 3 корінці: чутливий – утворений гілками від верхньощелепного нерва (II гілка трійчастого нерва), симпатичний – представлений гілкою внутрішнього сонного сплетення і парасимпатичний – великий кам’янистий нерв, що є гілкою лицевого нерва. Гілки, що виходять з крилопіднебінного вузла, іннервують очницю, слізну залозу і клиноподібну пазуху (очні гілки); слизову оболонку носа та ґратчасту пазуху (носові гілки); м’яке та тверде небо, верхньощелепну пазуху (піднебінні гілки).

У неврології гангліоніт крилопіднебінного вузла носить також назву синдром Сладера на ім’я автора, який описав його в 1908 році. Гангліоніт крилопіднебінного вузла є досить поширеним видом ураження вегетативних гангліїв. При залученні в запальний процес не тільки крилопіднебінного вузла, але і нервових корінців, що входять до його складу, захворювання розцінюють як гангліоневрит.

Гангліоніт крилопіднебінного вузла найчастіше розвивається внаслідок проникненням у вузол інфекційних агентів, що зумовлюють розвиток у ньому запального процесу. Джерелом інфекції найчастіше є локальні запальні захворювання носоглотки: синусит, хронічний риніт, фарингіт; рідше – артрит скронево-нижньощелепного суглоба. Гангліоніт крилопіднебінного вузла може виникнути внаслідок токсичної дії на нервовий вузол при хронічному тонзиліті, хронічному гнійному отіті. Факторами, що сприяють виникненню гангліоніту крилопіднебінного вузла, є недосипання, перевтома, стресові ситуації, прийом алкоголю, гучний шум.

У деяких випадках гангліоніт крилопіднебінного вузла виступає в якості нейростоматологічного ускладнення при карієсі зубів, що супроводжується розвитком пульпіту та періодонтиту. Гангліоніт крилопіднебінного вузла може спостерігатися на тлі загальних інфекційних захворювань: ГРВІ, герпетичної інфекції, туберкульозу, ревматизму. Виникнення гангліоніту крилопіднебінного вузла можливе внаслідок травми з пошкодженням структур крилоподібно-піднебінної ямки.

Основу клінічної картини гангліоніту крилопіднебінного вузла становить спонтанно виникає напад інтенсивного лицьового болю. Гангліоніт крилопіднебінного вузла ніколи не проявляється больовим синдромом, обмеженим областю розташування вузла. Множинні анастомози крилопіднебінного вузла його корінців і гілок зумовлюють різноманітну локалізацію болю та її поширений характер.

Домінуючою є біль у областях, які іннервуються безпосередньо гілками від крилопіднебінного вузла: у очному яблуці, верхній щелепі, біля основи носа, у твердому небі. Іноді болі поширюються на область ясен та/або зубів нижньої щелепи. Найчастіше гангліоніт крилопіднебінного вузла супроводжується іррадіацією болю в потиличну область, шию, вушну раковину, скроню, рідше – в плече, передпліччя, а іноді навіть у кисть. Анастомози крилопіднебінного вузла з вузлами симпатичного стовбура в деяких випадках призводять до поширення больового синдрому на всю половину тулуба.

Приступ гангліоніту крилопіднебінного вузла супроводжується вираженими вегетативними розладами, які проявляються набряклістю та почервонінням ураженої половини обличчя, сльозотечею, секрецією великої кількості слини та рясним виділенням рідкого секрету з відповідної половини носа. За яскраво виражені вегетативні симптоми гангліоніт крилопіднебінного вузла отримав назву «вегетативна буря».

Приступ гангліоніту крилопіднебінного вузла може мати різну тривалість від хвилин до кількох годин і навіть днів. Найчастіше подібні напади виникають у нічний час. У післяприступному періоді при гангліоніті крилопіднебінного вузла можуть зберігатися слабо виражені вегетативні симптоми. Гангліоніт крилопіднебінного вузла має хронічний пароксизмальний перебіг і може тривати роками. Для нього типові загострення у весняний та осінній час. Вони можуть бути спровоковані перенесеною ГРВІ, переохолодженням, стресовою ситуацією, зниженням імунітету або змінами погоди.

Встановити діагноз «Гангліоніт крилопіднебінного вузла» дозволяє яскрава клінічна картина захворювання. Для підтвердження діагнозу здійснюють змащування задніх областей носової порожнини 0,1% розчином дикаїну та адреналіну. Якщо ця процедура дозволяє усунути больовий напад, то гангліоніт крилопіднебінного вузла підтверджується.

Слід диференціювати гангліоніт крилопіднебінного вузла від інших захворювань, що супроводжуються лицьовим болем (прозопалгією): невралгії трійчастого нерва, запальних захворювань вуха (зовнішнього отиту, гострого середнього отиту, мастоїдиту), стоматологічної патології (гострого зубного болю, пульпіту, періодонтиту). У процесі діагностики необхідно виявити чи виключити наявність запального вогнища, яке може бути джерелом інфікування крилопіднебінного вузла та підтримувати запальний процес у ньому. З цією метою можуть проводитися консультації невролога, стоматолога, отоларинголога, отоскопія та фарингоскопія, рентгенографія приносових пазух та рентгенографія зубів.

У комплексному лікуванні гангліоніту крилопіднебінного вузла на перше місце виходять заходи щодо усунення больового синдрому. Вони включають введення в порожнину носа турунд з новокаїном та змащування носової порожнини дикаїном. Різко виражені болі є показанням для призначення гангліоблокаторів (азаметонія броміду, бензогексонія), в особливо важких випадках виробляють блокаду крилопіднебінного вузла анестетиками (лідокаїном, новокаїном та ін.).

Лікування гангліоніту крилопіднебінного вузла інфекційно-запальної етіології поєднується із застосуванням протиінфекційних (антибіотики) та протизапальних засобів. Ефективним способом терапії гангліоніту крилопіднебінного вузла є введення в область крилопіднебінного вузла розчину гідрокортизону. Обов’язково призначаються протиалергічні препарати (хлоропірамін, лоратадин, дезлоратадин). Показано застосування загальнозміцнювальних засобів, вітамінів групи В.

У комплексну терапію за показаннями можуть бути включені спазмолітичні препарати, нейролептики, антидепресанти, холінолітики та ін. Пацієнтам похилого віку рекомендовано прийом судинних та антисклеротичних медикаментів, які покращують мозковий та серцевий кровообіг. З фізіотерапевтичних методів лікування найбільш ефективні при гангліоніті крилопіднебінного вузла УВЧ, ДДТ, ендоназальний електрофорез новокаїну, грязелікування, масаж м’язів обличчя та шиї.

Слід зазначити, що комплексне лікування гангліоніту крилопіднебінного вузла в більшості випадків дозволяє знизити вираженість клінічних проявів захворювання. Проте не завжди воно здатне позбавити пацієнтів від рецидивів захворювання.