Гашишна наркоманія

Гашишна наркоманія – зловживання речовинами, виготовленими з конопель. Після вживання виникає ейфорія, смішність, відчуття швидкого потоку думок, а також фантазії та ілюзії (у тому числі групові). Спостерігається втрата контакту з оточуючими крім членів групи, що брали участь у прийомі психоактивного речовини. Залежність зазвичай розвивається протягом кількох років. При тривалому вживанні розвивається психоорганічний синдром. Часто спостерігається перехід до тяжких наркотиків.

Гашишна наркоманія – друга за поширеністю залежність після алкоголізму. У Росії люди, які страждають на гашишизм, за різними даними становлять від 4 до 30% від загальної кількості пацієнтів наркологічних клінік. У деяких мусульманських країнах гашишна наркоманія виявляється у 60% чоловіків молодого та середнього віку. Поруч із регулярним прийомом часто зустрічається епізодичне вживання.

Найчастіше препарати конопель починають вживати у підлітковому чи юнацькому віці, часто – разом із прийомом алкоголю. При тривалому прийомі можливі ускладнення, зокрема важкий абстинентний синдром, гашишний психоз, і навіть втрата мотивації і вольових аспектів. Однак найбільш небезпечними наслідками гашишизму є психоорганічний синдром і перехід до інших, більш важких наркотиків, наприклад опіуму. Лікування гашишної наркоманії здійснюють спеціалісти у сфері наркології.

Основною діючою психоактивною речовиною препаратів на основі конопель є тетрагідроканнабінол (ТГК). При попаданні в організм ТГК швидко всмоктується у кров та впливає на певні рецептори у головному мозку. В результаті виникає ейфорія, зменшуються тривожність та страх, купіруються болі при соматичних та неврологічних захворюваннях.

Відмінною особливістю ТГК є найпоширеніша негативна реакція при першому прийомі. Можливе почастішання пульсу, запаморочення, біль голови, нудота і блювання. Після кількох прийомів неприємні ефекти зникають, і людина починає отримувати задоволення від вживання наркотику.

Ейфорія при прийомі гашишу включає неймовірну смішність, почуття невагомості, бажання якось по-особливому рухатися (наприклад, танцювати), швидку зміну думок, фантазій та образів. Характерною особливістю є відсутність взаєморозуміння з сторонніми людьми за збереження зв’язку з членами групи, які також прийняли наркотик. Можливі навіть масові фантазії та ілюзії, що одночасно переживаються кількома людьми.

Незвичайні відчуття прийому гашишу спонукають пацієнтів до повторного вживання. При цьому частота прийому може сильно відрізнятися – одні хворі курять гашиш 1-2 рази на тиждень, інші кілька разів на день. На початкових стадіях розвитку гашишної наркоманії найважливішим чинником є ​​потреба у спільності, дотриманні правил своєї компанії та спільному переживанні незвичайних відчуттів. З розвитком залежності цей чинник втрачає свою значимість. Наркомани зі стажем найчастіше вживають гашиш наодинці.

Гашишне сп’яніння

Розрізняють 4 фази гашишного сп’яніння. У першій фазі людина може відчувати тривогу. Підвищується чутливість до зовнішніх подразників. З’являється бажання стрибати, бігати або танцювати. По тілу розливається тепло, ноги стають важкими. Через 5-10 хвилин настає друга фаза, що супроводжується порушеннями сприйняття, свідомості та мислення. Кольори стають дуже яскравими, предмети надзвичайно чіткими або, навпаки, розпливчастими. Порушується сприйняття часу – здається, що може прискорюватися чи уповільнюватися.

Через розгальмовування у розмовах курців «спливають» навколосексуальні теми. Мислення пацієнта стає все більш поверховим, нестійким та дезорганізованим. На зміну безтурботності та легкості прийняття рішень приходить уривчастість та непослідовність думок. Хворий сприймає не цілісну картину реального світу, а окремі довільні події. Порушення мислення супроводжуються розладами координації рухів, посиленням сухожильних рефлексів, тахікардією та підвищенням артеріального тиску. Виявляється горизонтальний настановний ністагм.

У третій фазі мислення стає безладним. Пацієнт «іде в себе» і не реагує на зовнішні подразники. Єдиним винятком є ​​слова та дії інших членів групи курців. Усередині групи можуть вестись уривчасті бесіди. Хворі повторюють один за одним рухи, фрази та емоційні реакції (разом плачуть чи сміються). У цьому періоді виникають незвичайні ілюзії та фантазії. Наприклад, пацієнту може здаватися, що він – це дим, що виходить із трубки, що його серце знаходиться не в грудях, а є настільною лампою і т.д.

Третя фаза супроводжується подальшим підвищенням артеріального тиску, зниженням температури тіла, гіпергідрозом, наростаючим голодом і спрагою. Під час четвертої фази симптоми сп’яніння поступово зникають. Хворий почувається млявим, слабким, загальмованим. Виявляється блідість шкірних покривів. Вихід зі стану сп’яніння супроводжується посиленням голоду та спраги. Потім пацієнт поринає у неспокійний сон тривалістю 10-15 годин. Наступного дня зберігається відчуття голоду та спраги.

Симптоми передозування

При передозуванні відзначається почервоніння обличчя, грубі порушення координації рухів, тремтіння кінцівок, посилення рефлексів, підвищення тиску до 120-130/150-170 мм рт. ст. та почастішання пульсу до 100-12 уд /хв. Губи сухі, голос хрипкий, зіниці розширені, реакція світ відсутня. Виникають порушення свідомості, що посилюються. Ознаки передозування можуть зберігатися протягом кількох годин. У деяких випадках провідним симптомом передозування стає гострий психоз, що супроводжується короткочасними спалахами збудження, нападами рухової активності, яскравими галюцинаціями та різкими перепадами настрою від смертельного жаху до веселощів та безтурботності. Тривалість психозу – до кількох діб, вихід критичний, після глибокого сну з наступною слабкістю та розбитістю протягом 2-3 тижнів.

Абстинентний синдром

В абстинентному синдромі, як і в гашишному сп’янінні, розрізняють кілька фаз. У першій фазі пацієнт, який страждає на гашишну наркоманію, відчуває занепокоєння, млявість і слабкість. Відзначається зниження м’язового тонусу, розширення зіниць, порушення сну та апетиту. Можливі озноби. У другій фазі (починається приблизно через добу після відміни) наростає збудження, підвищується м’язовий тонус, виникає тремор кінцівок та судомні посмикування м’язів. Виявляється підвищення АТ, почастішання дихання та пульсу.

Ще за добу друга фаза переходить у третю. Пацієнта турбує утруднення дихання, неприємні відчуття в грудях та ділянці серця, відчуття тяжкості та здавлювання голови, а також неприємні відчуття під шкірою (смикання, поколювання, печіння тощо). Поступово наростає занепокоєння, на 3-5 день після відміни може розвинутись психоз. Явища абстиненції зберігаються протягом 2-4 тижнів, весь цей час хворий на гашишну наркоманію відчуває постійну виражену потяг до наркотику.

Розрізняють 4 стадії розвитку гашишизму.

• Протягом 1-1,5 років прийому залежність зазвичай відсутня. Курець вживає гашиш із нагоди. Доза поступово збільшується від 1 до 2-5 цигарок протягом вечора. Часто спостерігається чергування прийому гашишу та алкоголю. Надалі пацієнт поступово втрачає інтерес до алкоголю і починає віддавати перевагу гашишу.
• Про першу стадію гашишної наркоманії свідчить зміна ефектів наркотику. Зникає тривога у перші хвилини після прийому, зменшується виразність вегетативних проявів. Розвивається психічна залежність, з’являються нав’язливі думки про прийом наркотику та незадоволеність за його відсутності.
• На другій стадії гашишної наркоманії виникає фізична залежність. Відзначається зникнення першої та четвертої фаз сп’яніння. Період розслаблення коротшає, хворий зберігає рухову активність, піднятий настрій та працездатність. Ці ефекти спостерігаються протягом 60-90 хвилин, а потім змінюються деякою втомою та втратою інтересу до того, що відбувається. Гашиш перетворюється на стимулятор, без якого неможлива нормальна фізична психічна активність. Явища абстиненції поступово прогресують.
• Третя стадія гашишної наркоманії розвивається після 9-10 років регулярного прийому гашишу. Доза наркотику знижується, гашиш більше не викликає ейфорії та використовується лише як стимулюючий засіб. Скасування наркотику супроводжується затяжною абстиненцією на строк до 1 місяця. Спостерігається поступове психічне та фізичне виснаження, зниження соціального статусу, втрата інтересу до життя та відсутність прагнень. Результатом стають інтелектуальні, емоційні та вольові розлади.

Пацієнтів з тяжким абстинентним синдромом госпіталізують до відділення наркології, проводять дезінтоксикаційну терапію. В інших випадках можливе як стаціонарне, так і амбулаторне лікування. Припинення вживання гашишу не викликає виражених соматичних та вегетативних порушень, тому основним завданням нарколога при лікуванні гашишної наркоманії стає придушення патологічного потягу, а також боротьба з млявістю, апатією та порушеннями настрою.

Хворим призначають загальнозміцнююче лікування, проводять симптоматичну терапію. Для боротьби з астенічним синдромом та розладами настрою застосовують антидепресанти та нейролептики. Для усунення потягу використовують левомепромазин, тіоридазин та інші препарати. Проводять психотерапевтичне лікування у вигляді індивідуальних консультацій та групових занять. Оптимальним варіантом є направлення на тривалу реабілітацію за умов спеціалізованого центру.

Прогноз при гашишній наркоманії залежить від стадії гашишизму та вираженості патологічних змін, зумовлених регулярним прийомом психоактивного засобу. Хворим з невеликим «стажем» за достатньої мотивації, як правило, вдається позбутися залежності. За великої тривалості вживання прогноз погіршується. У багатьох пацієнтів розвивається психоорганічний синдром різного ступеня виразності. Втрата морально-вольових якостей, емоційна нестійкість та відсутність мотивації призводять до частих рецидивів. Нерідко спостерігається інвалідизація.