Гельмінтози у дітей

Гельмінтози у дітей – Група глистних захворювань, що викликаються різними видами гельмінтів, що паразитують в організмі дитини. Перебіг гельмінтозів у дітей характеризується розвитком шкірного, абдомінального, легеневого, набрякового, інтоксикаційного, астеноневротичного синдромів. Діагностика гельмінтозів у дітей проводиться лабораторним шляхом (аналіз калу на яйця глистів, зіскрібок на ентеробіоз, серологічні дослідження). Для лікування гельмінтозів у дітей призначаються антигельмінтні препарати з урахуванням виду паразиту, фази хвороби, тривалості інвазії, віку дитини.

Гельмінтози у дітей – паразитарні захворювання людини, що викликаються нижчими хробаками (гельмінтами), що характеризуються затяжним перебігом та широким діапазоном проявів. За даними ВООЗ, практично кожна людина протягом життя переносить те чи інше паразитарне захворювання. Діти є категорією, найбільш схильною до гельмінтних інвазій; серед загального числа заражених частка дітей віком до 14 років становить 80-85%.

Гельмінтози в дітей віком можуть маскуватися під різні інфекційні і неінфекційні захворювання, обумовлюючи проблеми діагностики, обтяження вже існуючої патології та її хронізацію у дитячому віці. У щеплених дітей, які страждають на гельмінтози, відзначається зменшення поствакцинальних титрів антитіл у 2-3 рази в порівнянні з дітьми без паразитарної інвазії, а, отже – недостатній рівень специфічного імунітету та підвищена сприйнятливість до різних інфекцій. У педіатрії проблема профілактики та діагностики гельмінтозів у дітей має велику медико-соціальну значущість.

Залежно від реалізації життєвого циклу паразитичних хробаків розрізняють:

• контактні гельмінтози у дітей (ентеробіоз, гіменолепідоз) – характеризуються виділенням паразитами інвазійних (заразних) яєць, які через забруднені руки та предмети побуту потрапляють в організм дитини;
• геогельмінтози (аскаридоз, стронгілоїдоз, анкілостомідоз) – характеризуються виділенням паразитами незрілих яєць, які повинні пройти частину свого розвитку в грунті. До організму людини паразити потрапляють, досягнувши інвазійної стадії;
• біогельмінтози (Теніїдози, опісторхоз, шистосомози, ехінококоз та ін.) – характеризуються дозріванням личинкових форм в організмі проміжних господарів (кліщів, риб, молюсків тощо), перш ніж паразити стають заразними для людини.

По локалізації паразитів в організмі виділяють такі види гельмінтозів у дітей: кишкові (аскаридоз, ентеробіоз, стронгілоїдоз, теніаринхоз, трихоцефальоз), легеневі (томінксоз, парагонімози), тканинні (трихінельоз, токсокароз, шистосомоз, філяр , фасціолез).

З урахуванням типу збудників гельмінтози у дітей поділяються на такі види:

• нематодози – викликані круглими хробаками (аскаридами, гостриками, волосоголовцями та ін.)
• цестодози – Викликані стрічковими хробаками (широким лентець, свинячим ціп’яком та ін)
• трематодози – Викликані сисунами (котячої двоусткою, легеневим сисуном, печінковим сисуном та ін).

Висока захворюваність дітей гельмінтозами пояснюється широкою поширеністю різних форм паразитів (цист, яєць, личинок) у навколишньому середовищі та недостатнім рівнем розвитку гігієнічних навичок.

Більшість гельмінтозів у дітей, що викликаються нематодами, проходить двофазний перебіг: личинкову стадію та стадію паразитування дорослих особин у кишечнику. Джерелом зараження служить хвора людина, що виділяє яйця гельмінтів з фекаліями у навколишнє середовище. Протягом 2-3-х тижнів дозрівання яєць відбувається у ґрунті; зараженню сприяє вживання забруднених яйцями паразитів води, фруктів, овочів. Окремо серед нематодозів стоїть ентеробіоз, що має контактний шлях передачі та часто вражає цілі колективи (сім’ю, групу дитячого садка, шкільний клас).

Цестодози та трематодози у дітей зустрічаються набагато рідше, ніж гельмінтози, що викликаються круглими хробаками. Зараження обумовлено вживанням в їжу м’яса та риби, які не пройшли належної термічної обробки, обсіменених овочів або води. Локалізація уражень може включати тонку кишку, паренхіму печінки та її протоки, легені та бронхи.

У патогенезі гельмінтозів у дітей виділяють гостру та хронічну фази. Тривалість гострої стадії становить від 2-3 тижнів до 2 місяців з моменту інвазії; у цей час основні клінічні прояви пов’язані з розвитком загальних алергічних реакцій на чужорідні антигени паразитів. При переході гострої фази гельмінтозів в дітей віком у хронічну провідну роль патогенезі грає токсичний вплив продуктів життєдіяльності гельмінтів на організм; травматичний та механічний вплив на органи, в яких мешкають паразити; порушення обмінних процесів; вторинні імунодефіцити. Деякі гельмінтози підвищують ризик розвитку пухлин у дітей: холангіоми (клоноргосп, опісторхоз), рак сечового міхура або папіломатозу кишечника (шистосомози).

У гострій фазі гельмінтозів у дитини відзначається рецидивуючий сверблячий шкірний висип за типом кропив’янки, лихоманка, лімфаденіт, артралгії та міалгії. Може розвиватися легеневий синдром, що супроводжується тривалим сухим кашлем з астматичним компонентом, задишкою, болями у грудях; при аскаридозі іноді виникає еозинофільний плеврит та кровохаркання. Набряковий синдром (при трихінельозі, трихоцефальозі) може включати локальні або генералізовані набряки, у т. ч. набряк Квінке у дітей.

Типовим для гострої фази гельмінтозів у дітей є абдомінальний синдром, що характеризується метеоризмом, нестійким випорожненням (запорами, діареєю), нудотою, відрижкою і т. п. Болі в животі можуть носити «летючий» характер або бути завзятими, сильними, що імітують. Синдром інтоксикації та астеноневротичних розладів включає безпричинний субфебрилітет, слабкість, порушення сну, бруксизм, дратівливість, судоми.

Хронічне перебіг гельмінтозів у дітей супроводжується млявістю, зниженням успішності та працездатності, поганим апетитом, втратою маси тіла, анемією і т. д. риніт, трахеїт, астматичний бронхіт) та статевих органів (рецидивні вульвіти у дівчаток) також можуть бути наслідком гельмінтозів у дітей. Діти, які страждають на гельмінтози, відносяться до категорії часто хворіють; у них нерідко виникають рецидивні ГРВІ, стоматити, гінгівіти, гнійничкові захворювання шкіри.

Наслідком масивної інвазії при аскаридоз може стати кишкова непрохідність, механічна жовтяниця, панкреатит. Ускладненнями ентеробіозу в дітей віком зазвичай служать піодермії, екзема періанальної області, вульвовагініти, нетримання сечі, апендицит.

Токсокароз, що характеризується міграцією в організмі людини та тканинною інвазією личинок гельмінтів, при ураженні дихальних шляхів може викликати гостру легеневу недостатність, а при ураженні очей – одностороннє зниження гостроти зору або косоокість. Перебіг трихінельозу може ускладнюватись перфорацією стінки кишки, менінгоенцефалітом, гепатитом.

При опісторхозі відзначається ураження печінки та жовчовивідних шляхів; у хронічній фазі розвивається гастродуоденіт, холецистит, холангіт, панкреатит.

Великий поліморфізм проявів глистової інвазії сприяє тому, що з гельмінтозами у дітей може зіткнутися практично будь-який дитячий фахівець: педіатр, дитячий інфекціоніст, дитячий пульмонолог, дитячий гастроентеролог, дитячий алерголог-імунолог, дитячий дерматолог, дитячий хір. гастроентерологічною патологією, бронхо-легеневими захворюваннями, алергічними реакціями повинні бути обов’язково обстежені щодо гельмінтозів.

У гострій фазі гельмінтозів у дітей відзначаються зміни з боку крові: еозинофілія, підвищення біохімічних проб печінки (АЛТ та АСТ, білірубіну, тимолової проби, лужної фосфатази). На ранніх етапах можуть бути інформативними серологічні методи: РІФ, ІФА, РНГА, РЗК та ін.

Біологічним матеріалом виявлення збудників гельмінтозів в дітей віком може бути кров, фекалії, жовч, мокрота, зішкріб/мазок з перианальной області. Найчастіше для діагностики різних форм гельмінтозів у дітей проводиться дослідження калу на яйця глистів, гістологічна копрограма. Для виявлення яєць гостриків виконується зіскрібок на ентеробіоз з періанальних складок.

При ехінококозі важливе діагностичне значення мають інструментальні методики (рентгенографія, УЗД, КТ, МРТ, ендоскопія у дітей), що виявляють кісти печінки, легенів, головного мозку та ін. При трихінельозі здійснюється біопсія шкіри та м’язів з метою виявлення личинок паразиту. При опісторхозі необхідно проведення дуоденального зондування з дослідженням вмісту 12-палої кишки.

Для діагностики гельмінтозів у дітей можуть застосовуватись шкірні алергічні проби.

Етіотропна терапія гельмінтозів у дітей проводиться протигельмінтними препаратами. Основним принципом лікування є підбір препарату, що має ларвіцидну (знищує личинки), овіцидну (знищує яйця), верміцидну (знищує дорослих паразитів) дію. Після проведення курсу терапії обов’язково контрольне паразитологічне обстеження.

При призначенні антигельмінтного препарату враховується форма гельмінтозу у дітей, фаза хвороби, супутні захворювання. Одні й самі препарати ефективні щодо низки гельмінтозів в дітей віком: так, албендазол і мебендазол використовуються при аскаридозе, энтеробиозе, трихинеллезе, трихоцефалезе; пірантел – при ентеробіозі та аскаридозі; празиквантел – при опісторхозі, шистосомозі, дифілоботріозі, теніїдозах і т. д. Для успішної дегельмінтизації дітей необхідне одночасне лікування всіх членів сім’ї або колективу; дотримання гігієнічного режиму для профілактики реінвазії Після основного курсу терапії гельмінтозу зазвичай проводиться повторне лікування через 10-14 років.

Для усунення алергічних проявів, що супроводжують перебіг гельмінтозів у дітей, призначаються антигістамінні препарати. За наявності інтоксикаційного синдрому проводиться оральна або інфузійна дезінтоксикація. Тяжкі форми гельмінтозів у дітей, що протікають з явищами васкуліту, арахноїдиту, міокардиту, є підставою для призначення глюкокортикостероїдів.

Первинна профілактика всіх видів гельмінтозів включає формування у дітей гігієнічних навичок, вживання кип’яченої води та продуктів, що пройшли достатню термічну обробку, ретельне миття рук, овочів та фруктів.

Для запобігання поширенню гельмінтозу всередині колективу необхідна ізоляція хворої дитини, використання індивідуальних засобів гігієни та посуду, проведення вакцинації та дегельмінтизації свійських тварин. Специфічну медикаментозну профілактику гельмінтозів рекомендується проходити дітям та дорослим двічі на рік (восени та навесні) препаратами з широким спектром активності щодо гельмінтів (наприклад, албендазолом).